Шептицькі — один з найстаріших боярських родів Галицької землі. Представники роду посідали маєтності в Перемиському князівстві між Перемишлем і Самбором. Цей рід спочатку звався Шептицями або «з Шептиць» (до XVI ст.), а потім Шептицькими, іноді з додатком «з Шептиць». Вони також набули село Угерці в Рудецькому повіті, і тому одна гілка звалася «на Шептицях», а друга «на Вощанцях та Угерцях». Один з її представників, Іван Кантій Шептицький батько митрополита Андрея Шептицького, 1871 року отримав австрійський графський титул.
Руське королівство Найстаріша боярська родина, грамоту на право земельного володіння якій 1284 року дав князь Лев Данилович. То були непевні часи для Руського королівства, що змушене було з усіх боків оборонятися від зовнішніх ворогів. Маємо відомості, що один із бояр Шептиць, очоливши галицьку шляхту під Перемишлем, розгромив загін монголо-татар і здобув у такий спосіб прихильність могутнього руського короля .
Польське королівство Відтоді рід Шептицьких розростається і стає відомим по всій Галичині. Після захоплення в 1349 році частини українських земель польським королем Казимиром ІІІ у Галичині починається посилене насадження римо-католицизму, й рід Шептицьких відчайдушно чинить опір ополяченню та латинізації.
1469 року було видано перший урядовий акт, згідно з яким Шептицькі здобули право мати широку земельну власність і обіймати державні посади (уряди). З XVI століття Шептицькі активно підтримували Берестейську унію.
Однак Шептицьких не допускали у Польському королівстві до державних урядів, бо вони сповідували православ'я. У XVII столітті вони, ще українці, мають великий вплив на галицьке боярство. Сенько та Федір Шептицькі домагалися привілеїв для української Церкви. Багато членів роду Шептицьких стало фундаторами українських церков і монастирів.
Найбільше представників цього роду брало участь у походах проти Османської імперії, проти татар, дехто воював проти українських козаків і шведів, брав участь і в міжусобних війнах. Воювали Шептицькі й проти Московського царства. Зокрема, Михайло Шептицький, сяніцький стольник, відзначився в жорстокій битві з татарами під Немировим, де й загинув. Хорунжий Іван Шептицький мужньо захищав од ординців Теребовлю, а його родич Олександр, белзький мечник, за подвиги проти татар і турків одержав високе призначення від короля.
Теодор Шептицький (теребовлянський чашникВойтович, с. 633., cześnik), і його родич Юрій, чашник львівський, разом із Яном Собеським по-геройськи боронили австрійську столицю — Відень від турецького війська.
Починаючи з кінця XVII й упродовж майже всього XVIII ст., рід Шептицьких висунув цілу плеяду найвищих церковних ієрархів української греко-католицької церкви, які залишили яскравий слід в історії Української Греко-Католицької Церкви. Серед них Варлаам Шептицький — єпископ у Львові, Атанасій Шептицький і Лев Шептицький — Єпископи львівські, а потім київські Митрополити. Вони є засновниками-фундаторами архикатедрального собору святого Юра у Львові, де фасад храму прикрашають. Номінацію на лаврівського архимандрита в другій пол. XVIII ст. отримав Никифор Шептицький (1738—1776).
Зі спольщеного роду Шептицьких були також два відомих латинських духівники римо-католицької церкви (де-факто польської): Єронім Шептицький — кам'янецький єпископBarącz S. Pamiętnik dziejów Polski . — Lwów, 1855. — S. 208. -номінат, луцький єпископ-помічник (суфраган), згодом єпископ плоцькийŻebrowski T. Hieronim Antoni Szeptycki, biskup płocki (1700—1773) // Studia płockie. — 2011. — T. XXXIX. — S. 251—252. , та Мартин Шептицький — плоцький, які мали .
Австрійська імперія, Австро-Угорщина Щойно у XVIII і на початку XIX століть Шептицькі, посвоячені з польською та іншою шляхтою, прийняли римо-католицизм і спольщилися. Деякі отримали сенаторську гідність у Речі Посполитій наприкінці XVIII ст.
Гілка Шептицьких, з яких безпосередньо походять митрополит УГКЦ Андрей Шептицький і його брат ігумен Климентій Шептицький, одержала графський титул від цісаря Франца Йосифа I у 1871 році (батько митрополита Андрея Шептицького, Ян); члени його родини також стали почесними членами Йоанітського Мальтійського Ордену. Другий брат митрополита Андрея — Станіслав Шептицький (1867–1950) — був генералом в австрійській і польській арміях та військовим міністром Польщі (1923). Третього брата — Лева Шептицького, замордували більшовики в родинному маєтку в Прилбичах 27 вересня 1939 року.
Родинні зв'язки Родинне коріння Шептицьких по жіночій лінії сягало королівського роду Собеських, австрійського цісарського роду Габсбургів. Цікавий факт, що дружина Наполеона І Бонапарта — австрійська принцеса Марія — теж була далекою родичкою Шептицьких—Фредрів. Через Фредрів Шептицькі пов'язали свій родовід із королями Італії, Португалії, Сардинії. Граф Ян Кантій Шептицький, батько Митрополита Андрея, був одружений із графинею Зофією Фредро — донькою видатного польського письменника графа Александра Фредра, який мав маєтності на Львівщині, у Львові, його пам'ятник стояв у місті навпроти вулиці Фредрів до 1939 року.
Представники Петро, підписувався як дідич УгерцівNiesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami heroicznym męstwem y odwagą, Naywyższemi honorami a naypierwey cnotą, Pobożnością y świątobliwością ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 279.
Олександр Захарій — войський стрийський, мечник перемиський Варлаам, мав восьмеро братів і сестер (за Т. Жихлінським, шестеро)Skoczylas I. Szeptycki Bazyli, w zakonie Barlaam, h. własnego (1647—1715) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 230. — ISBN 978-83-86301-01-0 całość, ISBN 978-83-88909-95-5. Михайло — сяніцький стольник, Євстахій Станіслав (бл.1650—1709Eustachy Stanisław Szeptycki h. wł. (ID: psb.33596.2) — хорунжий летичівський (1694—1696), любачівський (1702—1709), ловчий буський (1696—1702)Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieku. Spisy / opracowali Janas Е., Kłaczewski W., Kurtyka J., Sochacka А. — Kórnik : Biblioteka Kórnicka, 1998. — S. 234. — ISBN 83-85213-00-7 całość. — ISBN 83-85213-22-8. Єронім Антоній (1700—1773Galas Ł. Szeptycki Hieronim Antoni h. własnego (1700—1773) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 233. ) — єпископ-помічник Луцький, єпископ Плоцький ФранцискGalas Ł. Szeptycki Hieronim Antoni h. własnego (1700—1773) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 233. (бл.1695—1790) — хорунжий летичівський (1721—1734)Urzędnicy podolscy… — S. 156., львівський підчаший (1743—1765)Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII ww. / opracował K. Prszyboś. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — S. 395. , стольник з 1765, дружина — стольниківнадочка стольника гостинська Барбара КросновськаHaratym A. Szeptycki Kajetan h. własnego (zm. 1792) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 239. ; його портрет у 1778 р. виконав Остап БілявськийЛильо О. Штрихи до біографій представників сакрального і світського живопису Львова останньої третини XVIII ст. — С. 204. Каєтан ( 1792) — люблінський каштелянKajetan Szeptycki h. wł. (ID: 2.273.22) . Йосиф (пом. 1818), станіславський староста (1775—1781), дідич Бишівського ключа на Поділлі; перша дружина (1782) Антоніна Бригітта Павловська, вдова Якуба Коморовського, матір Гертруди Потоцької; після смерті першої дружини взяв шлюб з Людовикою Дідушицькою (1759—1829), дочкою Тадея, дітей у шлюбах не мав Михайло Онуфрій — хрептіївський староста, член Галицького станового сейму 1782 Мартин (?—1807) — плоцький канонік РКЦ Геронім — капітан литовської гвардії, генерал коронних військ Ієронім-Іван (Ян, бл.1750-1782) — генерал-ад'ютант Його Королівської Милості, дідич Личківців (24 січня 1780 року маєток у селі купив у Станіслава «Щенсного» Потоцького), Трибухівців, Вікентій-Лев (1782—1836) — генерал, учасник листопадового повстання 1830 Юліанна — мати польського поета Тимона ЗаборовськогоBaczkowski M. Szeptycki Wincenty Wiktor Leon (1782—1836) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 257—258. Маргарита — дружина Василя Шумлянського, галицького підстолія Юрій (?-1746) — львівський чашник (1732—1743), староста несторський, обухівський, суддя каптуровий львівський 1733 року Войтих (Адальберт), єдиний син Розалія, чоловік — Василь Шептицький, тишовецький старостаSkoczylas I. Szeptycki Andrzej, w zakonie Atanazy, h. własnego (1723—1779) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 226. Теодор — теребовельський чесник Олександр — мечник, за Т. Жихлінським, белзький Атанасій (1686—1747)Gil A. Szeptycki Antoni, w zakonie Atanazy, h. własnego (1686—1746) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 224. Василь — тишовецький старостаNiesiecki К. Korona polska przy złotej wolności… — T. 4. — S. 280. Анна — старостина рабштинська, дружина Богуслава Бельського, матір галицького каштеляна Юзефа БельськогоBoniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : skł. gł. Gebethner i Wolff, 1899. — Cz. 1. — T. 1. — S. 236. Маріанна — підчашина жидачівська Констанція (Катерина), дружина Дяковського, потім Росновського
Стефан — ротмістр панцерний 1683 року, дружина — Софія з Корибутів-Дашкевичів Лука — підстолій смоленський, чоловік Терези з Шептицьких, дочки Костянтина Атанасій Андрій (1723—1779) — перемиський єпископ УГКЦ, його кузин — Лев Шептицький Василь (1735—1800) — староста тишовецький, дружина Розалія, дочка обухівського старости Юрія, братаниця плоцького єпископа Єроніма Шептицького Іван (Ян Баптист) (1770—1831) Йосиф Гаврило (1806—1855), спочатку підтримував польську Центральну раду народову, однак потім (1 березня 1849) — дії Бережанської окружної Руської радиТам само. — S. 239. Петро Павло Леопольд (1808—1843)Stępień S. Szeptycki Józef Gabriel (1806—1855) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 238. , дружина — Ружа Тереза Коссецька гербу Равич Ян Кантій (1836—1912), дружина — Зофія Фредро Роман Марія Олександр, більше відомий як Митрополит Андрей ОлександрNowak M. i Stępień S. Szeptycki Jan Kanty Remigiusz (1836—1912) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 236—237. Марія ДомінікPrzegaliński A. Szeptycki Aleksander Maria Dominik (1866—1940) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 214—216. (Aleksander Maria Dominik 1866—1940)Szeptycki Aleksander Maria Dominik (1866—1940) Казимир Ян (Jan Kazimierz 1907—1994) Олександр Марія Йосиф (Aleksander Maria Józef, нар. 1938) Матій Марія (Maciej Maria, нар. 1971) Михайло Марія (Michał Maria, нар. 1973) Станіслав Марія ЯнStanisław Maria Jan hr. Szeptycki z Przyłbic h. wł. (ID: cz.I007732) ТеофілMiketyński P. Szeptycki Stanisław Maria Jan Teofil (1867—1950) // PSB. — S. 249 (255) — генерал Війська Польськогона роверах Климентій (у світі Казимир Марія) Леон Йосиф Марія (1877—1939), дружина — Ядвіґа Шембек Стефан (1862—1864) Юрій Петро (1863—1880)
Пилип (Філіп), ловчий перемиський, др. Єлизевета Хроновська гербу Гриф Лев (у світі Людовик) (1714—1779), його кузин Атанасій АндрійSzeptycki Ludwik, w zakonie Leon (Lew), h. własnego (1714—1779) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, 2012. — T. XLVIII/2, zeszyt 197. — S. 243.