Євгеній Гакман (); 16 березня 1793 — 12 квітня 1873) — український церковний, громадський, політичний та культурний діяч, перший Митрополит Буковини і Далмації. За рішенням синоду Православної Церкви України від 11 травня 2026 року був офіційно зарахований до лику святих.

Понад три десятиліття очолював Чернівецько-Буковинську єпархію, сприяючи її інституційному зміцненню та піднесенню до рівня митрополії. За його підтримки розширювалася мережа православних парафій, розвивалася духовна освіта, було відкрито духовну семінарію та започатковано систему стипендій для здібної молоді. Гакман послідовно підтримував використання української мови у церковному та громадському житті краю, виступав за адміністративне відокремлення Буковини від Галичини та був одним із провідних представників українського руху в краї.

Важливе місце у діяльності владики займало будівництво церковних і культурних об’єктів у Чернівцях. За його ініціативи споруджено кафедральний собор Святого Духа, церкву Святої Параскеви та митрополичу резиденцію, яка нині є головним корпусом Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та входить до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО. Окрім церковної діяльності, Гакман був маршалком Буковинського крайового сейму, віцемаршалком краю та членом Палати панів австрійського парламенту.

У церковній та історичній традиції Євгеній Гакман розглядається як одна з ключових постатей українського православ’я на Буковині та діяч, який заклав підвалини модерного релігійного й культурного розвитку регіону. У 2026 році був канонізований Православною церквою України як святитель.

Біографія

Походження Митрополита Народився Євфимій Гакман (Горяк) в українському селі Васловівці (Буковинський округ, Королівство Галичини і Володимирії) (давніша назва Васлівці) Заставнівського району, що на північ від Чернівців.

На жаль, надто мало збереглося історичних свідчень про родину і батьків, дитинство та юність. Не все ясно навіть з датою народження Євфимія. З гідно з церковними довідниками кінця ХІХ – початку ХХ ст., він народився 1793 року. Проте архівні дані початку ХІХ ст. засвідчують іншу дату народження. Зокрема в списках учнів Чернівецької гімназії за 1813 рік вказано, що Є. Гакман із Васловівців має 18 років. Якщо порахувати, то виходить 1795 рік народженняСоб'ят Г. Високопреосвященній Євгеній (Гакман)- Митрополит Буковинський і Далматинський :[Про нього]//Православний світогляд.-2003.-№5.-С.10..

Мало відомо про батьків митрополита. Зокрема, батька звали Василь і він був бідним селянином. Про матір відомо ще менше. Не збереглося навіть її ім’я, проте вона дожила до тих часів, коли її син став єпископом (1835 р.). Батька вже тоді не було на світі.

Початковою освітою малого Євфимія займався рідний дядько отець Ігнатій Гакман.

Роки навчання Достеменно відомо тільки про навчання Євфимія лише в гімназії, та для вступу потрібна була початкова 3-річна освіта. Тому вірогідніше, що спочатку Євфимій відвідував тривіальну школу в Чернівцях, яка розташовувалася поблизу єпископської церкви Св. Трійці на однойменній вулиці (нині вул. Б. Хмельницького)Гусар Ю. Митрополит Євген Гакман[Текст]:[про митрополита і вул. його імені] / Ю.Гусар // Буковин.віче.-2014.-3квіт.(№14).-С.4.. Складність навчання у гімназії (викладовою мовою була латинська), труднощі у спілкуванні( в позаурочний час викладачі спілкувалися з учнями німецькою або польською) зумовила те, що Є. Гакман потрапив до гімназії вже юнаком і був одним із найстарших учнів.

Гімназист — виходець з бідної селянської родини — явище рідкісне і нетипове для Чернівців початку ХІХ ст. Гакманові довелось виробити такі риси характеру, як наполегливість у досягненні поставленої мети, старанність, працьовитість, вимогливість, навіть суворість до себе самого і оточуючих.

Успішно закінчивши гімназію та «філософічний заклад» при ній, де готували до вступу у вищий навчальний заклад, Євгеній, 1819-го року за сприяння буковинського єпископа Даниїла (Влаховича) отримав цільову стипендію з коштів Буковинського православного релігійного фонду, відправився навчатися до Відня.Джуран В. Замовимо добре слово про Євгена Гакмана[Текст]/Василь Джуран//Університетський вісник.-2012.-Лют.-Берез.(№2).-С.47.

4-річне навчання в університеті на теологічному факультеті Віденського університету справило глибокий вплив на його світогляд, допомогло йому здобути богословські знання і розвинути власну ерудицію. І вже тоді він виділявся серед товаришів по навчанню. Будучи студентом, став домашнім вчителем у цісарській родині: викладав основи волоської мови цісаревичу Фердинанду.

Архієрейське служіння

Професор о. Євген 1823 року повернувся до Чернівців та остаточно вирішив пов'язати своє життя з церквою. Прийняв чернечий постриг з іменем Євгеній. Того року Митрополит Карловацький Стефан висвятив монаха Євгенія у сан диякона, потім — ієромонаха. А пізніше о. Євген був призначений на посаду вчителя Закону Божого тривіальної (початкової) школи.

Проте вже влітку 1824 року його зарахували кандидатом на посаду професора майбутнього Богословського закладу. Вже в 1826 році цісарем Францом І було прийняте рішення про заснування «греко-східного» Богословського закладу в Чернівцях, який був відкритий 4 жовтня 1827 року, а о. Євген був призначений професором Біблійних студій Ветхого ЗавітуПопелюк О."Чом у нас відступників так много?..":[Про митрополита Євгена Гакмана]//Буковина.-2003.-23 трав.-С.2., та викладав в інституті всього вісім років, готуючи священиків так званої «нової школи». Був вимогливим до слухачів, бо вважав глибоке знання Біблії основою основ богословської освіти.

26 вересня 1834 року помер буковинський єпископ Ісая (Балошескул), але призначення нового єпископа затягнулося через хворобу та смерть імператора Франца І. Новий австрійський імператор Фердинанд І указом від 8 травня 1835 року іменував о. Гакмана єпископом Буковинським, правлячим архієреєм Чернівецько-Буковинської єпархії. 15 серпня 1835 року собором архієреїв на чолі з митрополитом Стефаном його висвятили у сан єпископа Чернівецького і Буковинського. Владика був першим українцемМасан О. Вершина діяльності єпископа:[Євгена Гакмана. Про нього]//буковина.-2003.-16 квіт.-с.3., який очолив Буковинське єпископство.

Церковна справа Владика займався церковною справою віддано і наполегливо, розуміючи всю складність проблем, які стояли перед православною церквою на Буковині. Так в 1842 році на розгляд цісаря був поданий документ під назвою «Друге загальне впорядкування парафій». А вже 24 жовтня 1843 року цісар його затвердив. Згідно з ним єпархія поділялася на 12 протопресвітеріатів, помітно підвищувалася платня духівництва, насамперед священиків «нової школи», тобто тих, які закінчили Богословський інститут, запроваджувалася посада кооператора – допоміжного священика для філіальних храмів, було впорядковано виплату пенсій пристарілим панотцям, створено фонд допомоги вдовам і сиротам священиків.

Завдяки цим заходам помітно покращилося становище буковинського православного духівництва. Кількість самостійних парохій зросла від 173 до 221. У 1838 році єпископ Євгеній добився відкриття окремої школи дияконів, у якій поряд із німецькою широко вживалися крайові мови — русинська (українська) та молдавська. Розширив використання української мови у церковному діловодстві.

Головну увагу владика приділяв справам єпархії, піднесенню освітнього рівня духовенства, будівництву храмів. На момент отримання єпархії практично всі православні церкви були дерев'яні. Архієрей розпочав інтенсивне культове будівництво.

Зініціював будівництво перших монументальних споруд: 15 липня 1844 року урочисто заклав наріжний камінь у фундамент майбутнього Святодухівського кафедрального собору, спорудження якого затягнулося на 20 років. Одночасно з кафедральною церквою проводилося спорудження нової парафіяльної Святопараскевинської церкви. 17 липня 1864 освятив своє дітище — Святодухівський кафедральний собор, наступного дня заклав наріжний камінь у фундамент каплиці Св. Івана Нового Сучавського. З неї розпочалося спорудження комплексу єпископської (згодом митрополичої) резиденції у Чернівцях - основу забудови резиденції православних митрополитів Буковини, яка, органічно увібравши в себе автентичну буковинську орнаментику, стала архітектурною перлиною Чернівців. Очолював будівничий комітет резиденції, заступником голови комітету був архітектор Йозеф ГлавкаБерезовський О. Перший митрополит Буковини Євгеній (Гакман) [Текст]/ Орест Березовський//Буковинський журнал.-2013.-№2.-С.171.. За участі Євгена Гакмана і релігійного фонду споруджується вища школа поруч з собором Святого Духа.

Громадська діяльність У бурхливу громадську діяльність Владику Євгенія було втягнуто під час революційних подій (1848—1849) в Австрійській імперії, коли активізувалася боротьба за відокремлення Буковинського округу від Королівства Галичини і Володимирії. В цьому русі Євгена Гакмана цікавило не стільки відокремлення краю як такого, як виведення шкільництва з-під нагляду Львівської римо-католицької консисторії і передання під нагляд православної консисторії в Чернівцях. Таким чином, керуючись певними релігійними переконаннями, але здебільшого під тиском місцевої румунської боярської верхівки, владика ставив підписи під петиціями із закликами надати Буковині статус окремого коронного краюДобржанський О.В. Українець-депутат верхньої палати австрійського парламенту:[Євген Гакман (1793-1873 рр.) Про нього]//Буковин.Віче.-2002.-29 берез.-С.3.. Які зрештою досягли позитивного результату.

Практично відразу Владика Євгеній зіштовхнувся з доволі серйозною проблемою — румунська громада почала обстоювати ідею приєднання Буковини до «румунської» Трансільванії, а пізніше й буковинського єпископства до РумПЦ. Архієпископ був категорично проти цього, й протидіяв всіма можливими засобами. Євгеній Гакман провів заходи для ґрунтовного вивчення крайових мов Буковини – української та румунської.

Створення університету Ще в 1851 році єпископ звернувся до австрійського уряду з пропозицією створити в Чернівцях вищий богословський факультет на базі існуючого інституту. Проте тоді ця ідея не знайшла прихильників. Коли наприкінці 60-х – 70-х років ХІХ ст. буковинці почали домагатися відкриття університету в Чернівцях, владика Євген виступив із конкретними пропозиціями, які уможливили позитивне вирішення цієї справи. Єпископ вказав на те, що богословський факультет фінансуватиметься з Буковинського православного релігійного фонду, ним будуть надані приміщення в резиденції для розміщення і богословського і світських факультетів. Тому єпископ Євген відіграв винятково важливу роль у справі заснування Чернівецького університетуВеликому синові православ'я : До 200-річчя від дня народження першого митрополита Буковини Євгена Гакмана// Буковинське віче.-1993.-2 черв.-С.3..

У квітні 1861 року розпочав свою роботу Буковинський крайовий сейм, послом якого «за посадою» став Євген ГакманВлайко Т. Вшануємо пам'ять благодійника:[Про першого голову Буковинського сейму Євгена Гакмана]// Буковина.-2002.29 берез.-С.2.. Цю почесну посаду він займав протягом трьох років. Ба, цісарським рішенням від 5 квітня 1861 року владику було призначено Маршалком. У цьому статусі архієрей перебував до 1864 року. Надалі був «віце-маршалком». Того ж року розпочав роботу парламент імперії — Рейхсрат, послом якого як член палати панів («за посадою» як архієпископ окремої коронної землі) 1862 року став Євген Гакман.

Буковинська митрополія