Мезе́нська губа́ () — одна з чотирьох найбільших заток Білого моря (разом з Двінською губою, Онезькою губою і Кандалакшською затокою).
Географія і клімат
Мезенська губа розташована на південь від півострова Канін, і є найсхіднішою затокою Білого моря.
Адміністративно вона знаходиться в межах Архангельської області і Ненецького автономного округу на північному заході європейської частини Російської Федерації.
Довжина затоки — 105 км, ширина — 97 км, глибина коливається в межах 5—25 м; площа акваторії становить 6 630 км².
При заході в Мезенську губу знаходиться острів Моржовець (). У затоку впадають дві основні річки — Мезень і Кулой. Східний берег затоки отримав назву Конушинський берег (), а південний — Абрамовський берег ().
Взимку затока береться кригою, яка нерідко скресає під час припливів. Води затоки є менш прозорими, ніж в решті акваторій Білого моря, що пояснюється стоками доволі каламутної Мезені. Характерними є сильні течії. Припливи — щодобові, висота сизигійних припливів — до 10,3 м заввишки, що є найвищим показником на арктичному узбережжі Росії.
Використання
У водах Мезенської губи здійснюється промисловий вилов риби (навага, оселедці) і морських звірів.
Існує проєкт будівництва Мезенської припливної електростанції з прогнозованою потужністю 11,4 ГВт. Энергетика и промышленность России — Газета — Проект века: Мезенская приливная
Виноски