«Тайна вечеря» або рідше: «Таємна вечеря» — фреска італійського художника Леонардо да Вінчі, стінопис якої створено в період 1495–1497 років у монастирі домініканців Санта Марія делле Ґраціє в Мілані. Шедевр, який в історії живопису відкриває епоху Відродження, зображує Ісуса Христа з апостолами та скорботне з ними застілля у вечір перед самим розп'яттям.

Цю роботу було замовлено в рамках плану реконструкції церкви та її монастирських будівель покровителем Леонардо, Лодовіко Сфорца, герцогом Міланським. Щоб дозволити його непослідовний графік малювання та часті редагування, картина написана матеріалами, які дозволяли регулярні зміни: темпера на гіпсі , смола та мастика.

Живопис «Таємна вечеря» має розміри 460 см × 880 см (15 футів 1 дюйм × 28 футів 10 дюймів) і покриває стіну їдальні монастиря Санта-Марія-делле-Граціє в Мілані, Італія. Тема була традиційною для трапезних, хоча на той час, коли Леонардо її намалював, кімната не була трапезною. Головна будівля церкви все ще будувалася, поки Леонардо складав картину. Покровитель Леонардо, Лодовіко Сфорца, планував переобладнати церкву як сімейний мавзолей. Картина була замовлена Сфорцом для прикрашання стіни мавзолею. Протилежну стіну трапезної вкриває фреска «Розп'яття» Джованні Донато да Монторфано, до якої Леонардо додав темперні фігури родини Сфорца.

Леонардо працював над «Таємною вечерею» приблизно з 1495 по 1498 рік, але не безперервно. Дата початку роботи невідома, оскільки архіви монастиря за цей період були знищені. Документ, датований 1497 роком, свідчить про те, що картина була майже завершена на той день. Тема «Таємна вечеря» зображує реакцію кожного апостола, коли Ісус сказав, що один із них зрадить Його. Усі дванадцять апостолів по-різному відреагували на цю новину. Апостолів ідентифікували за їхніми іменами, використовуючи непідписану копію фрески «Чинаколо» Леонардо середини шістнадцятого століття. До цього точно ідентифікували лише Ісуса, Петра,Івана та Юду. Зліва направо, відповідно до голів апостолів: Ісус Варфоломій, Яків, син Алфея, та Андрій утворюють групу з трьох осіб; всі здивовані. Юда Іскаріот, Петро та Іван утворюють ще одну групу з трьох осіб. Юда стоїть у тіні, виглядаючи приголомшеним раптовим викриттям свого плану. Він стискає невеликий мішечок, можливо, символізуючи срібло, дане йому як плату за зраду Ісуса, або, можливо, натякаючи на його роль скарбника. Він також перекидає сільничку, що може бути пов'язано з близькосхідним виразом «зрадити сіль», що означає зрадити свого господаря. На обличчі Петра вираз гніву, і, здається, він тримає ніж, що передвіщає його бурхливу реакцію в Гефсиманському саду під час арешту Ісуса. Петро нахиляється до Івана та торкається його плеча, посилаючись на Євангеліє від Івана, де він подає знак «улюбленому учню» запитати Ісуса, хто має його зрадити. Наймолодший апостол, Іван, здається, непритомніє та нахиляється до Петра. Фома, Яків та Пилип – наступна група з трьох осіб. Фома явно засмучений; піднятий вказівний палець віщує його недовіру до Воскресіння. Яків виглядає приголомшеним. Тим часом Пилип, здається, вимагає якихось пояснень. Матвій, Юда Тадей та Симон Зелот – це остання група з трьох осіб. І Тадей, і Матвій звертаються до Симона, можливо, щоб дізнатися, чи має він якусь відповідь на їхні початкові запитання.

Етюд апостола, найімовірніше, святого Петра, виконаний срібною точкою. Як і в інших зображеннях Тайної вечері цього періоду, Леонардо саджає гостей по один бік столу, так що ніхто з них не стоїть спиною до глядача. Скатертина біла з синіми смужками, кольори, які зазвичай асоціюються з єврейським народом. Це єдине явне посилання на етнічну приналежність Ісуса та його учнів у картині. Більшість попередніх зображень виключали Юду, розміщуючи його самого на протилежному боці столу від інших одинадцяти учнів та Ісуса, або розміщуючи німб навколо всіх учнів, крім Юди. Натомість Леонардо зображує Юду, який відкидається в тінь. Ісус передбачає, що його зрадник візьме хліб одночасно з Хомою та Яковом ліворуч від нього, які з жахом реагують, коли Ісус вказує лівою рукою на шматок хліба перед ними. Відволікаючись розмовою між Іваном та Петром, Юда тягнеться до іншого шматка хліба, не помічаючи, що Ісус також простягає до нього праву руку (Матвія 26:23). Ракурси та освітлення привертають увагу до Ісуса, чия повернута права щока розташована в точці сходу для всіх ліній перспективи. Крім того, картина продемонструвала майстерне використання Леонардо перспективи, оскільки вона «привертає нашу увагу до обличчя Христа в центрі композиції, а обличчя Христа, через його опущений погляд, спрямовує нашу увагу вздовж діагоналі його лівої руки до його руки, а отже, до хліба».

Повідомляється, що Леонардо використовував зображення людей у Мілані та його околицях як натхнення для фігур на картині. Поки над картиною працювали, друг Леонардо, математик Лука Пачолі, назвав її «символом палкого прагнення людини до спасіння».

Стан і виконання картини У 1517 році виявили, що фреска псується: причина швидкого псування — своєрідна техніка, яка поєднує олію з темперою, та відмова робити в класичній техніці вологого тиньку (тобто фрески). У творчому доробку Леонардо немає жодної фрески за канонічною технологією, про що писав ще Бернсон (Британія). Саме тому робота над стінописом розтяглася на чотири роки, коли типову фреску тоді ж писали за три місяці теплого літа.

Композиція Обмірковуючи майбутню «Тайну вечерю», Леонардо не тільки виконував начерки, але й записував свої думки про дії окремих учасників цієї сцени: «Той, що пив і поставив кубок на місце, звертає голову до того, що говорить, інший з'єднує пальці обох рук і з насупленими бровами дивиться на свого товариша, інший показує долоні рук, припіднімає плечі до вух і висловлює здивування ротом…» У записах не зазначені імена апостолів, але Леонардо, скоріш за все, ясно уявляв собі дії кожного з них і місце, яке кожен мав зайняти в загальній композиції. Імовірніше за все, за його версією апостоли розташовуються так (зліва направо): Варфоломій, Яків Менший (молодший), Андрій, Юда Іскаріот, Петро (позаду Іуди), Іван. Від Христа вправо: Фома (ззаду), Яків (старший), Пилип, Матвій, Фаддей, Симон Зілот. Уточнюючи в малюнках пози і жести, він шукав таких форм вираження, які утягнули б всі фігури в єдиний вир пристрастей. Він хотів зберегти в образах апостолів живих людей, кожен з яких по-своєму відгукується на події, що відбуваються.

Збереглися малюнки художника до «Тайної вечері».

Неканонічне тлумачення стінопису Неканонічність «Тайної вечері» була закладена самим Леонардо. Майстри задовго до Леонардо малювали цей сюжет: у камені відтворили його ще майстри готики. Особливо часто до цього сюжету зверталися художники 15 століття. До Леонардо вже була ціла низка «Тайних вечер» (у Андреа Кастаньйо, у Гірляндайо-батька). Неканонічність стінопису Леонардо помічав і Джорджо Вазарі: «Він (Леонардо) відкинув звичайні канонічні традиції — і розмістив Іуду Іскаріота серед апостолів, а не вдалині, по інший бік столу, як це робили до нього». Іуду тепер можна було впізнати за кошелем з срібняками, що той мав у руці, та острахом, що відбився на обличчі.

У масовій культурі

У виданому 2003 року романі-бестселері Дена Брауна «Код да Вінчі» та в його екранізації 2006 року подано нетривіальне бачення фрески: буцімто постать по праву руку від Ісуса — не апостол Іван, а Марія Магдалина. Крім того, герої Брауна прочитують у композиції стінопису символ чаші Святого Ґрааля та літеру "М" як алюзію на Марію Магдалину.

Цікаві факти

У відомій телепередачі «Життя після людей» прогнозується, що після зникнення людства стінопис без догляду зможе зберегтися лише 60 років. Назва «Таємна вечеря» прижилася лише у всіх країнах, які входили до складу СРСР. У всьому світі переклад дослівний — «Остання вечеря».

Примітки

Посилання

Таємна вечеря Леонардо в багаторазовому збільшенні