Га́лицька пло́ща (у 1952—2023 роках — площа Перемоги) — площа у Шевченківському районі міста Києва між Берестейським проспектом, бульваром Тараса Шевченка, вулицями Бульварно-Кудрявською, Золотоустівською, Дмитрівською, Олеся Гончара, Саксаганського та Старовокзальною.
Історія Площа сформувалася як базарна на західній околиці міста в середині XIX століття. З того часу там існувала торговиця, у 1854 році на її місці офіційно дозволили заснувати базар. Жвава торгівля розпочалася з будівництвом залізниці вздовж річки Либідь та залізничного вокзалуДруг, Ольга Миколаївна. Вулицями старого Києва / О. М. Друг; дизайн і худож. оформ. С. Іванов, І. Шутурма. — Львів: Світ, 2013. — 496 [XVI] с..
У 1869 році, з дозволу російського імператора Олександра II, площа отримала назву Галицька (), оскільки звідси починався шлях до Галичини.
Подекуди згадується під назвою Галицький базар (1883).
У 1926 році було перейменовано на площу Повстання 1905 року (на честь Шулявської республіки), однак ця назва не прижилася.
У 1931 році на Галицькій площі більшовиками знищена церква Іоанна Златоуста (Залізна церква). У XVII столітті дерев'яна церква Іоана Златоуста розташовувалася у Старому місті на перехресті вулиць Володимирської та Великої Житомирської. Згідно з планами розвитку Києва середини XIX століття, церкву планували перенести в інший район. Храм був найменшим у місті, але мав значну парафію з близько 7000 вірян. У 1931 році наркомат освіти вирішив, що церква немає історичної цінності, і у 1934 році її було знесено. Офіційною причиною демонтажу була «реконструкція трамвайних колій». Наразі на місці колишньої церкви знаходиться сквер праворуч від цирку, а про храм нагадує лише розташована поруч вулиця, що має назву Золотоустівська.
У 1944 році назву «Галицька площа» було підтверджено радянською владою.
У 1952 році здобула назву площа Перемоги — на честь перемоги СРСР у німецько-радянській війні.
Сучасна (відновлена історична) назва — з 2023 року.
4 листопада 2023 року з обеліска, відкритого в 1982 році на честь подвигу столиці під час Другої світової війни, зняли зірку СРСР.
Забудова
У другій половині XIX — початку XX століття площу заповнювали дрібні крамнички та невеликі майстерні. У 1871 році на Галицькій площі було збудовано єдину за всю історію міста Києва залізну церкву (цегляну з облицюванням із чавунних плит) — церква Іоана Златоуста (знищена у 1934 році, нині на цьому місці будівля Київського цирку).
У 1909—1910 роках Галицьке єврейське товариство своїм коштом збудувало синагогу у глибині кварталу, поблизу Либеді. 1930 року приміщення було передане заводу «Транссигнал» і в ньому облаштували їдальню.
Площа мала неофіційну назву Єврейський базар або Євбаз. Ринок на площі було ліквідовано на початку 1950-х років і перенесено неподалік, у кінець вулиці Жаданівського (нині — Жилянська вулиця) під назвою Новий ринок. Остаточно ринок було ліквідовано у 1970-х роках під час прокладення лінії трамвая.
Саму ж площу протягом 1950—1980-х років було значно перебудовано та реконструйовано, споруджено будівлі цирку, універмагу «Україна» та готелю «Либідь», а 1982 року посеред площі було споруджено обеліск на честь міста-героя Києва (відкрито в рамках святкування «1500-ліття Києва»).
7 листопада 1990 року на площі Перемоги відбувся останній в історії УРСР військовий парад, який через протести громадськості й позицію більшості депутатів Київської міської ради було заборонено проводити на Хрещатику.
У ніч з 6 на 7 листопада на знак протесту проти військового параду на площі Перемоги був виставлений пікет з близько 300 осіб (керівник акції — голова Української студентської спілки (УСС) Олесь Доній, заступник — голова Спілки незалежної української молоді (СНУМ) м. Києва Дмитро Тузов). Уночі молодіжний пікет був брутально розігнаний міліцейськими загонами ОМОН.
Історії та сьогоденню площі присвячено фотоальбом Дмитра Малакова «Тут був Євбаз, а потім — площа Перемоги».
Зображення
Примітки
Джерела
Дмитро Малаков. Тут був Євбаз, а потім — площа Перемоги (фотоальбом). — : Видавничий дім «Амадей», 2004. — 145 с. — Від «міста Ярослава» до Либеді: Вулиця Олеся Гончара — площа Перемоги — Старовокзальна / Д. В. Малаков. — К.: Либідь, 2017. — 72 с. — (Твій Київ). — ISBN 966-06-0748-4
Посилання