Бори́с Бори́сович Гуменю́к, позивний «Кармелюк» ( , с. Острів Тернопільського району Тернопільської області) — український поет, прозаїк, військовик. Автор проєкту «Українські книги — українським тюрмам», координатор проєкту «Інша література». Член Національної спілки письменників України (з 2006). Заступник командира добровольчого батальйону ОУН (2014 р.). Голова Української Військової Організації (2015 р.)

Життєпис

Народився в Острові біля Тернополя. У юнацькі роки сидів у колонії за хуліганство. З 1990-х років був членом НРУ, УГС, очолював виконком Тернопільського обласного товариства «Меморіал». Працював на виробництві в Тернополі, керував заводом мінеральних вод. Відсидів два роки в київському СІЗО «на Лук'янівці» за «економічний злочин». У 1999 році звільнений за виправдувальним вироком суду.

Від 1990 р. проживає в Києві.

Був активним учасником Євромайдану. 30 листопада 2013 року був серед тих, хто зібралися на Михайлівській площі в Києві. Наступного дня серед перших був побитий «Беркутом» у Будинку письменників та згодом 19 січня і 18 лютого на вулиці Грушевського.

13 березня 2014 поставив свій підпис під «Заявою від діячів культури України до творчої спільноти світу», у зв'язку з російською агресією в Україні.

22 червня 2014 року приєднався до спецбатальйону МВС України «Азов» та відправився в зону бойових дій на схід України.

З кінця липня 2014 р. — заступник командира батальйону «ОУН», який з 12 серпня дислокується в селищі Піски поблизу Донецька.

1 серпня 2015 року на установчому з'їзді обраний головою УВО (Українська Військова Організація).

Брав участь у відбитті широкомасштабного вторгнення Росії в Україну, зокрема в обороні Бахмута. З кінця грудня 2022 року вважається зниклим безвісти, ймовірно, потрапив у полон. .

Відзнаки Народна Шевченківська премія (Залізний Мамай), 2023https://teren.in.ua/news/viyskovomu-z-ternopilshchini-vruchili-premiyu-imeni-tarasa-shevchenka_399508.html премія ім. Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні» (2016) найкраща книга на військову тематику (премія «Глиняний кіт», 2016, за книгу «Блокпост») медаль «За жертовність і любов до України» Української православної церкви Київського патріархату (2015) премія «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля» Всеукраїнського благодійного культурно-наукового фонду імені Т. Г. Шевченка (2015) літературно-мистецька премія Ліги українських меценатів року імені Володимира Свідзінського та Бориса Нечерди (2014) Золота Фортуна «Людина року 2014» медаль святих Кирила і Мефодія Української православної церкви Київського патріархату (2006)

Доробок

Книжки «Спосіб захисту» (К., 1993), «Лук'янівка» (К., 2005), «Острів» (2007), «Та, що прибула з неба» (2009), «Вірші з війни» (2014), «Блокпост» (2016), «100 новел про війну» (2018).

Перекладні видання Borys Humeniuk. Wiersze z wojny. /Z polskiego przełożyła Aneta Kamińska. — Stowarzyszenie Żywych Poetów, 2016. — 117 s.

Примітки

Джерела Дем'янова І. Гуменюк Борис Борисович // Гугушвілі, Т. Фронтова поезія Бориса Гуменюка / Тамта Гугушвілі // Вільне життя плюс. — 2014. — № 56 (16 лип.). — С. 7 — (Сучасники). Бондаренко Ю. Війна як дзеркало душі в поезії Бориса Гуменюка. Художня версія живої історії: письменники на війні: колективна монографія/ за ред. Г. Л. Токмань. Переяслав; Чернівці: Друк Арт, 2025. С. 20-32.

Посилання

Національна спілка письменників України. Письменницький довідник Борис Гуменюк: «Почуваюся дітваком, у якого ще все попереду…» // Інша література Журі ІІ міжнародного «Конкурсу без кордонів» Письменник Борис Гуменюк приєднався до батальйону «Азов» Євген Баран. Література як інша // ЛітАкцент Борис Гуменюк: «Доки не привіз на передову „Вірші з війни“, там не знали, що я письменник» // Урядовий кур'єр, 18 жовтня 2014 року Борис Гуменюк: «Якщо ми сьогодні підемо з поля бою, то потім туди повернуться наші сини і внуки» // Ратуша, 13 листопада 2014 Борис Гуменюк, поет і воїн: «Мені ніхто не буде розказувати, як я маю боронити Батьківщину» // Погляд, 27 листопада 2014 Вернуть голландцев из Донбасса // Вернуть голландцев из Донбасса «Бо вогонь і війна ненаситні». До 60-річчя Бориса Гуменюка