Шахі́н Ґера́й (Шахін-Ґірей, Шахін-Гірей; ; бл. 1585–1641) — кримськотатарський державний, політичний і військовий діяч з династії Ґераїв, нуреддин (1608—1609) та калга Кримського ханства (1610, 1623—1628). Молодший брат і найближчий соратник хана Мехмеда III Ґерая.

Шахін Ґерай відзначився послідовною антиосманською політикою, прагнучи здобути повну незалежність Кримського ханства від Османської імперії. Задля цього уклав військово-політичний союз із запорозькими козаками та вів переговори з Річчю Посполитою.

Біографія

Походження та ранні роки Народився близько 1585 року в Малій Ногайській орді, де його батько Саадет II Ґерай перебував у вигнанні після короткого правління у 1584 році. Дідом Шахіна був хан Мехмед II Ґерай, а прадідом — Девлет I Ґерай. Його матір'ю була Ес Турган — дочка засновника Малої Ногайської орди мірзи Казі (Ґазі-бея). Мав двох старших братів: Девлета (загинув 1601) та майбутнього хана Мехмеда III Ґерая.

У 1584 році османський султан посадив на кримський престол Ісляма II, який скинув і вбив Мехмеда II. Сини Мехмеда II (Саадет, Мурад і Девлет) утекли в степи. Того ж року Саадет II ненадовго повернув собі престол, але був швидко витіснений і втік на схід, де помер 1587 року (за однією з версій, отруєний московитами).

Близько 1594 року 10-річний Шахін разом із матір'ю та братами повернувся до Криму під час правління хана Ґази II Ґерая. Близько 1600 року калгою був обраний майбутній хан Селямет I, а старший брат Шахіна — Девлет — став нуреддином. У 1601 році Девлет брав участь у змові проти Ґази II і був страчений. Побоюючись розправи, Шахін і Мехмед втекли з Криму: Мехмед попрямував до Османської імперії, а Шахін знайшов притулок у черкесів.

Політична діяльність у 1608—1623 роках У 1608 році османський султан Ахмед I усунув від влади Тохтамиша Ґерая та призначив ханом Селямета I. Бажаючи залучити на свій бік впливових братів, новий хан призначив Мехмеда калгою, а Шахіна — нуреддином. Проте вже у 1609 році брати організували змову проти Селямета I. Змову було розкрито, а Мехмед і Шахін втекли на Північний Кавказ, де почали збирати війська з ногайців і черкесів.

У 1610 році Селямет I помер. Брати Мехмед і Шахін прибули до Бахчисарая: Мехмед оголосив себе ханом, а Шахін став калгою. Вони взяли в облогу турецьку фортецю Кафу, вимагаючи видачі нового османського претендента — Джанібека Ґерая. Проте султан Ахмед I підтримав Джанібека і надіслав йому на допомогу військо із яничарами. Наприкінці 1610 року Джанібек посів престол, а Мехмед і Шахін втекли до Буджацької орди під захист Кан-Темир-мурзи. Незабаром Мехмед вирушив до Османської імперії (де був ув'язнений у Семивежевому замку), а Шахін залишився в Буджаку.

Перебуваючи в Буджаку, Шахін Ґерай організовував активні напади на українські та польські землі, здобувши велику популярність серед ногайців завдяки багатій здобичі. У 1614 році хан Джанібек Ґерай рушив військом на Буджак, щоб вигнати Шахіна. Шахін змушений був утікати на Північний Кавказ, а звідти — до Персії, де вступив на службу до шаха Аббаса I Великого.

Шахін Ґерай провів у Персії майже десять років. Упродовж османсько-перської війни воював на боці Сефевідів проти османів та кримських татар. Під час бойових дій виявляв особливу жорстокість до полоненої кримської знаті, тоді як рядових татарських воїнів безперешкодно відпускав додому.

У 1617—1619 роках робив спроби зібрати військо серед Малих Ногаїв для походів на Крим, але під тиском кримських військ змушений був відступати до кумиків.

Урядування калги та антиосманський союз (1623—1628) У травні 1623 року османський уряд призначив ханом Мехмеда III Ґерая. На прохання брата шах Аббас I звільнив Шахіна Ґерая, і той у травні 1624 року повернувся до Криму в супроводі двотисячного загону особистої гвардії з кизилбашів. Шахін удруге обійняв посаду калги та розпочав жорстокі репресії проти проосманськи налаштованих мурз і аг.

Османсько-кримський конфлікт 1624 року Бажаючи проводити незалежну політику, Мехмед III та Шахін Ґерай відмовилися надати війська Порті для війни з Персією. У відповідь султан Мурад IV у травні 1624 року оголосив про повернення на престол Джанібека Ґерая, який висадився з яничарами в Кафі. Османські дипломати пропонували Мехмеду та Шахіну призначити їх намесниками у Мореї та Герцеговині, але брати категорично відмовилися залишити Крим.

У серпні 1624 року в битві під Карасубазаром Мехмед III та Шахін Ґерай вщент розгромили 6-тисячне турецьке військо. Джанібек Ґерай утік на галерах, а Шахін Ґерай здобув і розграбував Кафу. У вересні 1624 року османський султан був змушений офіційно визнати Мехмеда III та Шахіна Ґерая правителями Кримського ханства.

Союз із запорозькими козаками Прагнучи убезпечити ханство від османського реваншу, Шахін Ґерай пішов на рішучий крок — укладення союзу з Запорозькою Січчю. 24 грудня 1624 року Шахін Ґерай особисто прибув на Січ і підписав перший в історії кримсько-козацький військово-політичний договір.

За умовами угоди: калга зобов'язувався стримувати кримських татар від нападів на українські землі та надавати допомогу козакам; запорожці зобов'язувалися надавати військову допомогу Криму в боротьбі проти Османської імперії.

Того ж 1624 року запорожці здійснили три сміливі морські походи на османські володіння, завдавши ударів по околицях Стамбулу. У 1625—1626 роках Шахін Ґерай таємно листувався з урядом Речі Посполитої, висловлюючи готовність прийняти васалітет польської корони в обмін на захист від османів, і навіть попереджав польське командування про вимушені напади татарських загонів.

Конфлікт із Кантемір-мурзою Навесні 1627 року між Шахіном Ґераєм та очільником Буджацької орди Кан-Темир-мурзою спалахнула відкрита ворожнеча. Кан-Темир утік до Буджака і вирушив до Стамбула, де переконав султана Мурада IV знову усунути братів від влади.

26 лютого 1628 року Шахін Ґерай здійснив похід на Буджак, спустошив околиці Аккермана, Кілії та Ізмаїла. Проте під Бабадагом 30-тисячна турецько-ногайська армія Кан-Темира завдала Шахіну нищівної поразки. Калга з залишками військ утік до Криму.

Походи 1628—1629 років та втрата власти 29 квітня 1628 року військо Кантеміра вдерлося до Криму та взяло Мехмеда III і Шахіна Ґерая в облогу в Бахчисараї. На допомогу союзникам прийшло 4—6-тисячне козацьке військо під проводом гетьмана Михайла Дорошенка та полковника Оліфера Голуба.

31 травня 1628 року в битві на річці Альма під Бахчисараєм козаки розгромили війська Кан-Темира і зняли облогу. У цьому бою загинули гетьман Михайло Дорошенко та полковник Оліфер Голуб. Переслідуючи ворога, козаки та татари взяли в облогу Кафу.

Однак 21 червня 1628 року до Кафи прибув новий османський флот із Джанібеком Ґераєм. Кримська знать масово перейшла на бік султанського ставленика. Під час облоги Кафи ворогуючі кримські партії (проосманська і самостійницька) примирилися і спільно ударили на козаків. Запорожцям вдалося зробити пролом через ворожі війська та разом із Мехмедом III і Шахіном Ґераєм відступити на Січ.

Брати двічі зробили спроби повернути Крим.

Перший похід (листопад 1628): Мехмед і Шахін із козаками гетьмана Григорія Чорного рушили на Крим, але були зупинені Джанібеком Ґераєм під Перекопом і відступили. Другий похід (квітень — травень 1629): 25—40-тисячне козацько-ногайське військо знову підійшло до Перекопу, але зазнало поразки. Під час відступу хан Мехмед III вирішив здатися Джанібеку, за що був убитий козаками. Шахін Ґерай отримав поранення і з невеликою групою прибічників утік на Дон, а звідти — до Малої Ногайської орди та Черкесії.

Не знайшовши тривалої підтримки серед північнокавказьких володарів, Шахін Ґерай знову втік до Персії до шаха Сефі I. Навесні 1632 року він убив і пограбував перського губернатора та з великою скарбницею повернувся на Північний Кавказ.

Останні роки та страта Зрозумівши, що ані черкеси, ані кумики, ані терські козаки чи азовці не нададуть йому притулку через страх перед султаном і ханом, Шахін Ґерай вирішив покластися на милість султана Мурада IV. Підкупивши османських урядовців, у серпні 1633 року він прибув через Кафу до Стамбула.

Султан Мурад IV прийняв Шахіна з почестями, проте вислав його на острів Родос. У 1636 році, після смерті Джанібека Ґерая, який також перебував у вигнанні на Родосі, багатства померлого хана було передано Шахіну. На Родосі Шахін Ґерай відновлював таємні зв'язки з прибічниками в Криму, про що новий хан Бахадир I Ґерай доповідав у Стамбул. За переказами, османський астролог пророкував великі біди імперії від людини з «пташиним ім'ям» (Şahin з турецької означає «сокіл»).

У 1641 році за наказом нового султана Ібрагіма I Шахіна Ґерая було страчено. Щоб не викликати підозр, Наккаш-Мустафа-паша, який прямував через Родос до Єгипту, запросив Шахіна на бенкет, де кримського царевича було задушено.

Похований у мавзолеї мечеті Мурад-реїса на острові Родос поруч із калгою Фехіт Чобан Ґераєм.

У культурі У турецькому історичному телесеріалі «Величне століття. Імперія Кесем» (2015—2017) роль Шахіна Ґерая виконав актор Еркан Колчак Кестенділь.

Примітки

Джерела та література Агеев В. В. Погребения Гераев в архитектурном комплексе Мурад Рейса // Материалы по Археологии и Истории Античного и Средневекового Крыма. — Вып. 6. — Севастополь — Тюмень, 2014. — С. 242—257. Гайворонский Олекса. Повелители двух материков. — Т. 1—2. — Киев — Бахчисарай, 2009—2010. — ISBN 978-966-2260-02-1. Довідник з історії України / за ред. І. Z. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7. Енциклопедія українознавства: Словникова частина: [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк: Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. Новосельский А. А. Борьба Московского государства с татарами в 17 веке. — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1948. Рудницький С. Українські козаки / В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К.: Наукова думка, 1995. — 432 с. — С. 219—279. — ISBN 5-319-01072-9.