Олександр Янушович Заславський (бл. 1578 — 14 листопада 1629) — сенатор Речі Посполитої, волинський каштелян, брацлавський і київський воєвода, житомирський староста. Покровитель римо- та греко-католицької церков, спадкоємець Острозького князівства.

Життєпис Народився близько 1578 року в сім'ї князя Януша Заславського і княгині Олександри з Сангушків.

Впродовж 12 років студіював науки в університетах Німеччини, Нідерландів, Франції та Італії.

У своїх володіннях займався будівництвом. Спричинився до розбудови Новозаславського замку, в якому мешкав, будівництва Луцької брами в Дубному, добудови монастиря бернардинів у ЗаславіАлександрович В. Мистецькі клопоти князя Олександра Заславського… — С. . . Надав кошти, зокрема, для кляштору домініканців ЛяхівцівNiesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności …  — T. 4. — S. 692..

Дерманський монастир розташовувався у межах володінь брацлавського воєводи Олександра Заславського, який коротко перед 1627 роком навернувся до католицтва. Князь спільно з київським митрополитом Йосифом Велямином Рутським9 січня 1629 року написав листа Папі, в якому підтвердив щирість його намірів перейти на унію сприяли переходу його архимандрита Мелетія Смотрицького до уніїFrick D. A. Smotrycki Maksym (Maksenty), imie zakonne Melecjusz (Meletij) (ok. 1577—1633) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 1999. — T. XXXIX/3, zeszyt 162. — S. 360—361. .

Олександрові Заславському присвячені твори письменника-полеміста Мелетія Смотрицького «Apologia peregrinatiey do kraiów wschodnych» (1628) та «Paraenesis albo napomnienie» (1629)В. М. Коваль Модель ідеального реципієнта в публіцистиці українського раннього бароко .

Помер 14 листопада 1629 року у Львові, де брав участь в з'їзді греко-католиків. Труна з тілом князя Олександра Заславського стояла у львівській фарі до зими, потім її перевезли й поховали в рідному ЗаславіДополнения к Актам историческим относящимся к России. Собраны в иностранных архивах и библиотеках и изданы Археографическою коммиссиею. Т. 3. Санкт-Петербург 1848. С. 159. Зубрицький Д. Хроніка міста Львова. — Львів, 2002. — С. 245.. З 1630-х прах спочивав у родинній крипті в храмі святого Івана ХрестителяВолодимир Александрович. Інвентарі замків у Старому й Новому Заславі з XVII століття .

У варшавській бібліотеці оо. Капуцинів зберігаються книги з приватної бібліотеки Олександра Заславського, зокрема: Ймовірно, що до варшавської бібліотеки книги потрапили через бібліотеку монастиря оо. Капуцинів в ОстрозіRewski Z. Dawna biblioteka ks. Zasławskich w Ostrogu // Ziemia Wołyńska. — 1939. — Cz. 1. — S. 13. . У острозькому Музеї книги та друкарства зберігається (1621) з суперекслібрисом Олександра Заславського.

У Державному архіві у Кракові, відділі на Вавелі, в архіві Санґушків, зберігається унікальний копіярій листів князя Олександра Заславського за 1616–1628 роки. Введені до наукового обігу Броніславом Горчаком 1902 рокуВолодимир Александрович. Мистецькі клопоти князя Олександра Заславського // Український археографічний щорічник. Вип. 15. Т. 18. Київ 2010. . Копіярію листів Олександра Заславського немає аналогів в збереженій епістолярній спадщині Речі ПосполитоїНаталя Яковенко. Жарти зі смертю (пародійна мініатюра князя Олександра Заславського на тлі його конфесійної ідентичності) .

Уряди (посади) Волинський каштелян (1605–1613), житомирський староста (1609–1627), брацлавський (1613-1628) та київський (1628—1629) воєвода.

Родинні зв'язки Олександр Янушович був пошлюблений з Єфросиною Янушівною Острозькою (1605). Мав восьмеро дітей: Франциска, Кароля, Януша Василя, Костянтина Олександра, Владислава Домініка, Януша Ісидора, Сузанну, Констанцію. На хрещених батьків для своїх дітей запрошував убогих і жебраківEustachy Heleniusz (Eustachy Antoni Iwanowski). Wspomnienia polskich czasów dawnych i późniejszych przez Eu……go Heleniusza. T. 1. — Lwów, 1894. — S. 102. .

Цікаві факти

Під час конфлікту львівського бургомістра Бартоломея Уберовича зі шляхтичем С. Немиричем, коли останній викрав похилого віку Бартоломея Уберовича, Ян Юлій Лоренцович попросив допомоги у князя Олександра Заславського. Той надав роту жовнірів, які проходили через Львів, Ян Юлій Лоренцович на їх чолі кинувся в погоню за С. Немиричем, догнав за три милі після Заслава та відбив Уберовича. Немирича було піймано, сковано та відправлено за замок у ЗаславіŁoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku . — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — S. 69. .

Примітки

Література Александрович В. Мистецькі клопоти князя Олександра Заславського // Український археографічний щорічник. Вип. 15. — Т. 18. — Київ, 2010. — С. 169—214. Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. VIII-1. Яковенко Н. Жарти зі смертю (пародійна мініатюра князя Олександра Заславського на тлі його конфесійної ідентичності). Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. — Київ, 2008. — ISBN 966-8978-14-5. Bembus M. Wzywanie do iednosci katholickiey narodu ruskiego, religiey graeckiey z Kosciolem Rzymskim: Vczynione na Kazaniu w ko0sciele metropolitanskim Lwowskim w dzien ss. Szymona y Judy apostolow.. W Krakowie 1629. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona…  — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — 820 s. — S. 691—692.

Посилання Коваль М. В. Модель ідеального реципієнта в публіцистиці українського раннього бароко .

ПопередникЯкуб Потоцький Воєвода брацлавський1613-1628 НаступникСтефан Потоцький

ПопередникТомаш Замойський Воєвода Київський1628-1629 НаступникСтефан Хмелецький