Біва-хоші (, «чернець з бівою») — професійний мандрівний музикант-сліпець в середньовічній Японії, який грав на музичному інструменті біва. Аналог українського кобзаря В західноєвропейській історіографії часто називаються «японськими бардами»..
Перші біва-хоші з'явилися у 11 столітті, в регіоні Кінкі. Як правило, вони були буддистськими ченцями або світськими особами, одягненими на чернечий лад. Головним репертуаром біва-хоші були буддистські літанії та гімни на основі сутр. Вони виконувалися речитативом під акомпанемент біви.
З 13 століття частина біва-хосі перейшла до виконання героїчно-побутових пісень, зокрема «Повісті про дім Тайра». У зв'язку з цим відбувся поділ мандрівних музик на дві течі — духовну і світську. Проте назва «біва-косі» закріпилася за представниками останньої.
Соціальний статус мандрівних музик був різний. У ранньому середньовіччі біва-хосі вважалися благодатними людьми, близькими до світу «богів і будд». Однак у пізньому середньовіччі, через зміну світоглядної парадигми японців, ці музики, як і решта подорожуючих артистів, розглядалися як люди другого сорту, представники паріїв.
Примітки
Література
Бондаренко І. Розкоші і злидні японської поезії: японська класична поезія в контексті світової та української літератури. — К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, стор. 469
Посилання Біва-хосі // Історичний вебсловник Біва-хосі та дракон. (мультфільм)