Медовуха, медуха — алкогольний напій, широко вживаний ще з часів Київської Русі.
Спершу виготовляли медову ситу, заправляли її запареними шишками хмелю та залишали в теплі на кілька днів, а то й тижнів. Готовий мед переціджували і вживали охолодженим. Залежно від терміну витримки меду напій був слабшим або міцнішим.
У середньовіччі жодна учта, жодне свято не обходилося без меду. Тільки в піст Церква обмежувала споживання цього смачного напою. З плином років занепад бджільництва в Україні поступово спричинив зменшення виробництва меду. Вже на початку XX ст. він став великою рідкістю на святковому столі селянинаМЕД (медуха, квасний мед) // Українська минувшина. Ілюстрований етнографічний довідник. 2-е вид. А. П. Пономарьов, Л. Ф. Артюх, Т. В. Косміна та ін. — К. : Либідь, 1994. — С. 96—97. — ISBN 5-325-00592-8..
У 2000-х роках значно поширилася також медовуха з додаванням етилового спирту.
Див. також Варенуха Мед (напій) Пиріївка Хріновуха Мульсум (напій)
Примітки
Література Українська народна кулінарія — Іст.-етногр. дослідження — Артюх Л. Ф. Київ — 1977 Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян -Маркевич Н. А. — Киев — 1860 Українська минувшина. Ілюстрований етнографічний довідник. Київ — Либідь — 1994
Посилання
Мед: поспільний, межигірський, журавлиний, цукровий, цитриновий, старосвітський, манастирський // Клиновецька З. Страви й напитки на Україні. — Вид. репринтне. З видання: Київ — Львів. 1913. — Київ: Час, 1991. — C. 110—112. Цукровий мед, Монастирський мед // Франко О. Ф. Практична кухня. — 2-ге вид. — Львів: Каменяр, 1992. — С. 212—213. Мед: домашній, межигірський, старосвітський, київський // Українські страви / Упор. Фік Б. Н. — Харків: Світовид, 2002. — С. 202—203. Мед // Пища и питье крестьянъ-малороссовъ, съ нѣкоторыми относящимися сюда обычаями, повѣрьями и примѣтами / В.Щ[елоковская]. / Этнографическое обозрѣніе / Янчук Н. А. (ред.). — Москва, 1899. — № 1—2. — С. 303—304.