«Вулиця Дибенка» () — кінцева станція Правобережної лінії Петербурзького метрополітену. Відкрита 1 жовтня 1987 у складі ділянки «Проспект Більшовиків» — «Вулиця Дибенко». Найменування отримала по розташуванню на однойменній вулиці.
Технічна характеристика Конструкція станції — колонно-стінова трисклепінна глибокого закладення (глибина закладення — 65 м)
Ряди колон перериваються короткими стінками на початку, середині і наприкінці залу. Вихід у місто починається з південного торця станції і здійснюється по чотиристрічковому похилому ходу. При спорудженні похилого ходу довелося вдатися до буро-вибухового способу: на шляху прохідників встала скеля.
Вестибюль Наземний вестибюль виконаний у формі чотирикутника, з високим заскленим гранітним порталом (вітражна площина заглиблена в об'єм павільйону), влаштованим на скошеному розі, який орієнтований до перехрестя і розташовується на території парку імені Єсеніна. Стіни оздоблені вапняком. Автори відмовилися від традиційного підходу враховувати роль оточення. Вони не вписали, а протиставили об'єкт середовищу. У результаті з'явилося помпезна, прямокутна в плані будівля з височенним гранітним порталом. Ідея павільйону запозичена у станції «Обухово», має складну форму, в яку вписана типова сфера внутрішнього вестибюля, що захищає людей від авіанальоту. Між зовнішніми стінами і внутрішньої сферою розташований прохід для пасажирів, каси метрополітену та ларьки преси. Ескалаторний зал перекритий залізобетонним куполом. Спрямована вгору баня підсвічується масивним «фартухом», що оперізовує зал навколо.
Вихід у місто — на проспект Більшовиків, вулицю Дибенко, до парку імені Єсеніна.
Колійний розвиток Станція має 5 стрілочних переводів, перехресний з'їзд, 2 станційних колії для обороту та відстою рухомого складу і 1 колія для відстою рухомого складу.
Правобережну лінію ще в радянські роки планувалося продовжити до станції «Кудрово», а потім — в ТЧ-7 «Правобережне». Тому було побудовано 1500 метрів тунелю по першій колії. На середину 2010-х тунель законсервовано.
Оздоблення Колони станції оздоблені темно-сірим гранітом. Колійні стіни викладено біло-жовтим мармуром. Біле склепіння підземного залу підсвічується закарнізний лампами. Станція прикрашена мозаїчними композиціями «Символи революції» з природного каменю (художники І. Г. Уралов, С. Н. Рєпін, М. П. Фомін, В. В. Сухов). Свідомо входячи в гру з часом, в мозаїках використовуються лапідарні гіпертрофовані символи та графічні ритми революційної епохи — серп, молот, полум'я, багнет, сніп, стяг. На панно в глухому торці станції зображена молода, одягнена в шкірянку жінка, з гвинтівкою в одній руці і книгою з гаслом «СВОБОДА МИР БРАТСТВО РІВНІСТЬ ТРУД» в інший, що уособлює молоду Радянську республіку. Все разом це створює складний і переконливий пластичний архітектурно-художній образ.
Ресурси Інтернету
«Вулиця Дибенка» на metro.vpeterburge.ru «Вулиця Дибенка» на ometro.net «Вулиця Дибенка» на форумі SubwayTalks.ru Санкт-Петербург. Петроград. Ленінград: Енциклопедичний довідник. «Вулиця Дибенка»