Уттаракханд (, ) — штат Індії, розташований на півночі країни. Був утворений з гімалайських і передгірних частин штату Уттар-Прадеш 9 листопада 2000, ставши 27-м штатом Індійської РеспублікиUttarakhand Government of India. До кінця 2006 мав назву Уттаранчал, а в січні 2007 отримав сучасну назву.
Уттаракханд має державні кордони із спірними ділянками з КНР і Непалом (на півночі та сході) та внутрішні кордони зі штатами Хімачал-Прадеш і Уттар-Прадеш (на заході та півдні, відповідно). Регіон, де розташований штат, традиційно називався «Уттаракханд», цей термін походить з санскриту та означає «північна країна» або «північний район». Загальна площа штату — 53 566 км².
Тимчасовою столицею штату є Деградун, найбільше місто регіону та кінцева залізнична станція. Як майбутня столиця пропонується невелике селище Ґерсен, розташоване в географічному центрі штату. Проте брак інфраструктури у цьому місці та ресурсів для її створення не дозволяють перенести столицю. Верховний суд штату розташований у місті Найнітал.
Уряд штату в теперішній час вкладає кошти в розвиток дрібного підприємництва та ремісництва для приваблення туристів та в розвиток індустрії інформаційних технологій. У штаті здійснюються кілька проектів будівництва гідроелектростанцій, таких як велика гребля Техрі на річках Бхаґіратхі та Бхіланґна, планування якої розпочалося ще в 1953 році, а зараз її будівництво близьке до завершення. Проекти є достатньо суперечливими, викликають занепокоєння населення й піддаються різкій критиціYadav, K. P. S. (2002). Going Under: Tehri prepares for a watery grave as the controversial dam becomes a grim reality. Its residents are in mourning, their grief compounded by an uncertain future. Down To Earth, 10(16), 20.. Штат також відомий природоохоронним рухом ЧіпкоGuha, R. (2000). The unquiet woods: ecological change and peasant resistance in the Himalaya (Expanded ed.). Berkeley, Calif.: University of California Press. та численними іншими соціальними рухами, включаючи власне той, що і призвів до утворення штату.
Географія
Розташування
Уттаракханд розташований переважно в Гімалаях, покриваючи більшу частину їх смуги, від Індо-Гангської рівнини на південному заході й до майже Тибетського плато на північному сході. Його північно-східні кордони приблизно збігаються з гімалайським вододілом, що проходить по найвищому та найпівнічнішому з трьох головних гімалайських хребтів на цій ділянці. Політично штат межує з КНР, Непалом та індійськими штатами Уттар-Прадеш і Хімачал-Прадеш.
Загальна площа штату Уттаракханд — 53 566 км², з яких 93 % припадає на гірські райони, крім того 64 % вкрито лісами. Більша частина півночі штату припадає на хребти Великих Гімалаїв — тут високі вершини та льодовики перемежаються низовинами, які повністю вкривав густий ліс, допоки впродовж останніх століть частину його не було вирубано. Низовинні ділянки на південному заході штату, так звані Тераї, були вкриті болотами та вологими тропічними лісами. За сучасності докладаються зусилля до відновлення лісового покриву, і в наш час вони вже мають помітний ефект.
Річки на території штату стікають переважно на південний захід, у напрямку до центральних районів Індії. Північно-східна межа штату приблизно збігається з гімалайським вододілом. З льодовиків цього району починаються дві найбільші та економічно і культурно найважливіші індійські річки, Ганг і ЯмунаNegi, S. S. (1991). Himalayan rivers, lakes, and glaciers. New Delhi: Indus Pub. Co..
Клімат За кліматом Уттаракханд чітко поділяється на два окремих райони: більший гірський та менший рівнинний. На півночі та північному сході клімат є характерним для гімалайських високогір'їв, де мусони справляють значний вплив на кількість опадів. Але й у межах гір клімат різко змінюється з висотою над рівнем моря.
На південних рівнинах Тераї та пагорбах Шівалік пересічні температури улітку коливаються між 18 °C та 30 °C, зима тут досить помірна. В Середніх Гімалаях літні температури знаходяться в діапазоні між 15 °C та 18 °C, але узимку падають помітно нижче за точку замерзання води. На висотах понад 3 000 м над рівнем моря прохолодно протягом усього року, а взимку ці райони стають недоступними через значний шар снігового покриву, особливо товстий на сході штату, тоді як на заході снігу дещо менше. На південних ділянках Тераї літо дуже спекотне й вологе, температури часто перевищують 40 °CUttarakhand Geography Bharatonline.com.
Екорегіони
Оскільки Уттаракханд лежить на схилах Гімалаїв, клімат та рослинність істотно змінюються залежно від висоти над рівнем моря, від льодовиків та засніжених пустель на найбільших висотах до вологих тропічних лісів на найменших. На висоті між 5000 і 3000-3500 м над рівнем моря лежить екорегіон західногімалайських альпійських чагарників та лук, в якому тундрова і лучна рослинність поступово змінюється на зарості кущів з домінуванням рододендрону. На висотах між 2600 до лінії лісу на висоті близько 3000 м починаються західногімалайські субальпійські хвойні ліси. Нижче, до висоти 1500 м, лежить смуга західногімалайських широколистяних лісів. Нижче за 1500 м починаються сухіша савана Тераї-Дуар та вологі вічнозелені ліси рівнин верхів'їв Гангу, цей регіон відомий як Бхабхар. Ці низовинні ліси майже повністю зведені для потреб сільського господарства, але кілька ділянок збереглосяNegi, S. S. (1995). Uttarakhand: land and people. New Delhi: MD Pub..
Флора і фауна
Біорізноманіття штату досить велике, багато в чому через існування священних або важкодоступних лісових ділянок. Більшість видів тварин однак досить типові для всього північно-гімалайського регіону. Екосистема штату є батьківщиною великого числа тварин, таких як блакитний баран, сніжний барс, леопард, бенгальський тигр. Серед рідкісних видів птахів поширений ягнятник.
Рослинний світ також містить велике число видів, у тому числі ендемічних і рідкісних, багато з яких використовуються місцевим населенням як лікарські засоби. Достатньо велике число альпійських лук міститься в Ґархвалі. Різноманіття рослин особливо велике через значну кількість висотних поясів, які охоплює територія штату.
Як і решта індійських штатів, Уттаракханд має декілька символів з числа представників його флори та фауни. Так, твариною штату традиційно вважається кабарга, птахом штату — монал, деревом — рододендрон, квіткою — соссюрея.
Природоохоронні території
У штаті розташовані декілька національних парків та інших природоохоронних територій, зокрема найстаріший в Індії Національний парк Джім-Корбетт в окрузі Найнітал; Долина Квітів і Нанда-Деві в окрузі Чамолі — обидва внесені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО; Раджаджі в окрузі Харідвар; Ґовінд-Пашу-Віхар і Ґанґотрі в окрузі Уттаркаші, Бінсар в окрузі Алмора, Кедарнатх в округах Чамолі і Рудрапраяґ.
Історія
Назва «Уттаракханд» є не тільки сучасною назвою штату, але й стародавньою назвою цього історичного регіону, що дослівно означає «північна країна» або «північна частина» мовою санскрит. Ця назва згадувалася в найстаріших індуїстських текстах як об'єднуюча для країв Кедаркханд і Манаскханд. В пуранічних текстах Уттаракханд описується як центральна ділянка індійських Гімалаїв. Гори та долини регіону в стародавні часи асоціювалися із Сварґою — місцем помешкання богів та джерелом священної річки Ганг. Навіть зараз регіон часто називають «оселею богів» (Devbhumi) завдяки численним місцям паломництва вірників-індусів.
Регіон, ймовірно, був спочатку заселений народом кол, аборигенним народом аустроазійського фізичного типу, до якого пізніше приєдналися індоарійські племена кхас, що переселилися з північного заходу протягом ведичного періоду. На той час територія сучасного Уттаракханду вже мала релігійне значення, її часто відвідували ріші та садху. За легендою мудрець В'яса написав Махабхарату саме тут, а Пандави також неодноразово зупинялися у цьому районі. Серед перших відомих династій, що правили як Ґархвалом, так і Кумаоном, могли бути Кунінди в 2-му столітті до н. е., на що вказують знахідки монет цієї держави, хоча достеменно ці скарби можуть вказувати лише на активні торговельні відносини між регіонами. В будь-якому випадку, рання форма шайвізму, прихильниками якої були монархи Кунінди, почала розповсюджуватися і на територію Уттаракханду. Значне місце в тогочасній економіці району посідала торгівля сіллю з Тибетом. В Калі у західній частині Ґархвалу був встановлений один з едиктів Ашоки, що свідчить про проникнення до регіону в ті часи буддизму. Тут були поширені й місцеві анімістсько-шаманські ритуали, що відрізнялися від домінуючої ведичній релігії. Через діяльність Аді Шанкари, у Ґархвалі й Кумаоні був остаточно встановлений брахманізм, що закріпився через міграцію мешканців інших частин Індії у рівнинні райони регіонуSaklani, D. P. (1998). Ancient communities of the Himalaya. New Delhi: Indus Pub. Co..
Приблизно у 7 столітті повну владу в регіоні отримала династія Катьюрі народу кхас, що правила до кінця 10 століття, переважно з долини Катьюр (зараз Байджінатх) у Кумаоні. З 11 століття регіон перебував у стані безвладдя, і до 14 століття владу було поділено між численними гілками династії Катьюрі. Протягом цього періоду у гірських районах регіону оселилося багато представників гімалайських народів, так званих кірата, тибето-бірманської мовної групи, що ймовірно стали основою сучасних народів бхотія, раджі і тхару.
Упродовж більшої частини середньовічного періоду, регіон був об'єднаний з королівством Ґархвалом на заході та королівством Кумаоном на сході. В 13-18 століттях Кумаон досяг розквіту під владою династії Чанд, що походила з рівнинної Індії. Протягом цього періоду розвитку набули науки та нові форми мистецтва, такі як школа живопису ПахаріPande, B. D. (1993). History of Kumaun: English version of «Kumaun ka itihas». Almora, U.P., India: Shyam Prakashan: Shree Almora Book Depot.. Ґархвал, у свою чергу, був об'єднаний під владою династії Пармар-Панвар, що також прибула з рівнин разом з хвилею мігрантів брахманів і раджпутівRawat, A. S. (1989). History of Garhwal, 1358—1947: an erstwhile kingdom in the Himalayas. New Delhi: Indus Pub. Co.. В обох випадках зміна влади від Катьюрі до нових династій пройшла мирно, через шлюби між представниками місцевих та нових династій.
У 1779 через династичні суперечки Кумаон опинився у стані безвладдя і був захоплений ґархвальцями, які, однак, протрималися лише сім років, до 1786 року. А вже у 1791 Кумаон підкорила непальська імперія Гурхів захопивши його столицю Алмору. В 1803 був підкорений і Ґархвал, ослаблений голодом та землетрусом 1790-х років. Проте непальці правили в Уттаракханді недовго — в результаті Англо-непальської війни, за умовами Суґаульського договору 1816 року, територія перейшла під контроль Ост-Індської компанії, а на її частині було відновлене Князівство Техрі, хоча і залежне від британців.
Після здобуття Незалежності Індії Після здобуття незалежності Індією, князівство Техрі та британські володіння на території регіону увійшли до складу штату Уттар-Прадеш, де складали регіон Кумаон, а з 1968 року — регіони Ґархвал і КумаонSaklani, A. (1987). The history of a Himalayan princely state: change, conflicts and awakening: an interpretative history of princely state of Tehri Garhwal, U.P., A.D. 1815 to 1949 A.D (1st ed.). Delhi: Durga Publications.. До 1998 року Уттаракханд залишався виключно географічним регіоном, що не мав політичної ідентичності.