Деметрій I Поліоркет ( — у перекладі той, що бере міста в облогу; 337 або 336 — 283 до рр. н. е.) - македонський полководець, син Антигона I Одноокого. Між 294 і 288 рр. до н. е. був царем Македонії.

Брав активну участь у війнах діадохів.

Життєпис

Народження і дитинство Деметрій походив зі знатної македонської сім’ї; його матір’ю була Стратоніка, а батьком Антигон Одноокий, високопоставлений полководець Александра Македонського. Деметрій виріс в Келенах, резиденції свого батька в Азії.Плутарх, Деметрій 2 Його дитинство проходило в період напруженої боротьби між товаришами Александра за спадок його імперії. Після смерті попереднього регента імперії, Антипатра, у 319 р. до н.е. розпочалася друга війна діадохів. Антигон об’єднавшись з Касандром розбив Евмена при Габієні і таким чином опинився на піку своєї могутності. Він вирішив проголосити себе новим регентом, претендуючи на землі всієї імперії. Це змусило Касандра, Птолемея і Селевка об’єднатися проти нього — так почалася третя війна діадохів.

Плутарх підкреслює доброзичливі стосунки між Деметрієм і його батьком. За його словами, на відміну від інших еліністичних династій, антигоніди відзначалися відсутністю ворожнечі між родичами.Плутарх. Деметрій 3 Антигон рано оцінив характер свого сина, котрий був блискуче обдарований, особливо в області військової справи, а також володів здатністю викликати до себе любов оточуючих. Тому вже у ранньому віці батько почав залучати Деметрія до керування державою.

Війна з Птолемеєм

У 314 р. до н. е., після взяття Тиру, Антигон поспішив у Малу Азію для боротьби з іншими сатрапами. Для прикриття від можливого нападу Птолемея, він залишив в Сирії сина зі значним військом.Діодор. Історична бібліотека XIX 69 Поруч з двадцятидворічним Деметрієм Антигон поставив чисельних військових радників для допомоги.

На весні 312 р. до н.е. Птолемей, підбадьорений своїми успіхами на морі та в грабіжницьких рейдах берегів Малої Азії, вирішив організувати похід в Палестину і повернути втрачені кількома роками раніше території. Особливо до цього його підбурював Селевк, котрий вороже відносився до Антигона через втрачений Вавилон.Діодор. Історична бібліотека XIX, 80 Перейшовши пустелю біля Пелусія зі своїм військом, Птолемей став поруч з містом Газою. Попри переконання радників не виходити проти набагато більш досвідчених полководців, які багато років воювали поруч з Александром і практично ще не зазнавали поразок, Деметрій вирішив дати бій і наказав вистроїти своє військо навпроти Птолемеєвого.

Основний удар супротивнику Деметрій вирішив нанести своїм лівим крилом. Тому він зосередив там близько 3 тисяч вершників, в тому числі дві сотні своїх «друзів» та 800 гетайрів. Тут же знаходились 30 слонів, між якими він поставив 1,5 тисячі легкоозброєних. У центрі стояли 11 тисяч важких піхотинців та 13 слонів. Правий фланг складали 1,5 тисячі вершників, котрим наказали лише прикривати свої загони. Йому протистояло 18 тисяч піхотинців і 4 тисячі вершників супротивника.

Коли битва почалася найкращі загони вершників з обох боків перші ринулися у бій і боротьба довго йшла на рівних. Тоді Деметрій вирішив відправити вперед своїх слонів. Ворог зустрів цю атаку градом стріл, до того ж серед слонів почалася паніка коли вони попали на пастки з шипів розставленні неприятелем. Значна кількість з них попала в полон. Після невдачі слонів значна частина військ Деметрія опинилася відкритою для нападу єгиптян і почала відступ. Після невдалих спроб відновити битву Деметрій також був змушений відступити. Втрати Деметрія були величезні; біля 8000 здалося в полон, а ті що лишилися покидали зброю і втратили обоз. 5000 воїнів загинуло, в тому числі елітне ядро кінноти та стратег Піфон.Діодор. Історична бібліотека XIX, 81-84 За словами Діодора, Птолемей проявив благородство і дозволив Деметрію похоронити померлих, а також без викупу віддав близьких придворних і обоз. На це посольство Деметрій відповів, що надіється недовго залишатися в боргу у благородного Лагіда.Діодор. Історична бібліотека XIX, 85

Саме після цієї битви, Селевк з загоном у 800 піхотинців і близько 200 вершників прорвався у Вавилон і повернув його собі. Це і стало початком держави Селевка.Діодор. Історична бібліотека XIX, 90

Після поразки Деметрій відступив у Кілікію і почав набирати нове військо. Коли він вирішив, що нових сил достатньо, він виступив у верхню Сирію. Птолемей зі своєї сторони відправив на зустріч йому македонянина Кіла. Дізнавшись, що ворог стоїть поблизу, Деметрій нічним переходом досяг супротивника і неочікуваним нападом полонив усе військо. Стратега Кіла з багатими дарами Деметрій відправив Птолемею у вдячність за проявлене раніше благородство. Почувши про перемогу сина, Антигон вирішив приєднатися з військом до Деметрія і довершити успіх. Коли Птолемей почув про прибуття Антигона зі значними силами він вирішив відступити до Єгипту.Діодор. Історична бібліотека XIX, 93

Після повернення Сирії Антигон зимою 312/311 рр. до н.е. послав Деметрія з 15 тис. піхотинців і 4 тис. кінноти повернути також Вавилон. Коли Деметрій досягнув Вавилона виявилося, що місто покинуте. Сам Селевк відлучився в Мідію, а його воєначальники уникали сутичок з Деметрієм. Тому він обмежився зайняттям міста і грабунком кількох фортець після чого був змушений повернутися в Сирію, відкликаний батьком. Попри формальне взяття міста цей похід не мав успіху, оскільки грабунком територій Деметрій тільки ще більше відвернув симпатії місцевого населення. Селевк незабаром відвоював Месопотамію. Східні сатрапії вже ніколи не поверталися у склад держави Антигона і Деметрія.Діодор. Історична бібліотека XIX, 100

Деметрій в Афінах У 311 р. до н. е. був укладений мир між Антигоном і союзниками. Він тільки тимчасово закріпив статус-кво і сторони готувалися до нової боротьби. В цей самий час племінник Антигона Птолемей, який тримав багато міст у Греції, зрадив ділу і приєднався до Касандра. Позиції Антигона у Європі таким чином значно ослабли, і тому він послав туди Деметрія з великим флотом.

Неочікуваність з якою Деметрій з'явився літом 307 р. до н. е. зі своїм флотом біля Пірея, дозволила йому з легкістю заволодіти афінським портом. Правитель міста Деметрій Фалерський, довідавшись про вторгнення, негайно відправив посольство з пропозицією покоритися, і невдовзі йому було дозволено безпечно покинути Афіни.

У фортеці Муніхія, а також в Мегарах знаходилися македонські гарнізони, тому Деметрій негайно розпочав їх облогу. Невдовзі Мегари були захоплені, мінухійську фортецю ж було вирішено зруйнувати. Нарешті Деметрій увійшов в Афіни. Він оголосив про звільнення міста, а також про відновлення влади народу. У своїй безмежній вдячності, афіняни першими проголосили Антигона і Деметрія царями. Вони почали поклонятися їм як богам-спасителям, а у місці де Деметрій вперше ступив з корабля спорудили жертовник.Діодор. Історична бібліотека XX, 45-46 Хоча як пише Плутарх, таким принизливим підлабузництвом вони лише втратили повагу свого визволителя.Плутарх. Деметрій, 8-14

Битва при Саламіні Докладніше: Облога Саламіна, Битва при Саламіні На початку 306 р. до н. е. Антигон відкликав Деметрія для нового завдання. Той мав захопити острів Кіпр. Після висадки на острові п'ятнадцятитисячної армії, Деметрій у першій же битві розбив брата Птолемея Менелая. Після поразки той утік до Саламіну, головному місті острова, і відправив до Птолемея гінців з проханням про підмогу. Деметрій вирішив взяти місто в облогу. Він привіз з Азії досвідчених майстрів, а також дерева, заліза та інших потрібних матеріалів. Коли все було готово він збудував облогову вежу зі стороною 21 м і висотою 41 м, так звану "Гелеполу"(тобто ту, що бере міста). Конструкція була поділена на 9 ярусів на яких знаходилися катапульти, балісти та тарани, а також 200 людей для їх обслуговування.Діодор. Історична бібліотека XX, 47-48

В цей час до Кіпру приплив Птолемей зі своїм флотом. Під час битви він планував об'єднатися з флотом Менелая, який мав виплисти з міста зі своїми 60-ма кораблями. Щоб завадити цьому Деметрій залишив 10 кораблів для блокування вузького виходу з гавані, а основні сили вистроїв навпроти Птолемея. Сили супротивників були приблизно рівні та нараховували по півтори сотні кораблів. Коли почалася битва, сторони довгий час билися на рівних, поки нарешті Деметрій не розгромив праве крило супротивника. Птолемей також розбив кораблі, які стояли проти нього, але помітивши, що більшість його флоту розсіяна, вирішив відступити у Єгипет. Деметрій захопив більше сотні суден, на яких знаходилися 8000 воїнів. Також він захопив 60 бойових кораблів і ще 80 вивів зі строю.Діодор. Історична бібліотека XX, 49-52

Антигон, отримавши звістку від сина, вирішив скористатися цією перемогою як аргументом для оголошення себе головним претендентом на всі землі діадохів. Він проголосив себе царем і дозволив зробити це Деметрію. У відповідь на це Птолемей, Селевк і Лісімах також прийняли царський титул.Плутарх. Деметрій, 15-18 Антигон планував розбити своїх супротивників силою статусу монарха і єдиного спадкоємця Александра, але навколо себе спостерігав лише таких же двійників-царів. Таким чином у нього не залишилося ніяких інших засобів і законних прав на об'єднану корону, окрім сили зброї, успіхи якої при значній чисельній перевазі сил супротивника у разі їх об'єднання були більш ніж сумнівними.

Наприкінці цього ж року Антигон з сином вирішили покінчити з Птолемеєм і організували похід у Єгипет. Цей план провалився оскільки спочатку флот, яким керував Деметрій, потрапив у шторм і сильно постраждав, а потім сухопутне військо Антигона застрягло на березі Нілу: друга сторона була зайнята ворогом. Паралізований таким чином у діях, Антигон вирішив відступити у Сирію, без бою втративши значну частину війська через дезертирство й обстріли ворогів.Діодор. Історична бібліотека XX, 73-76Плутарх. Деметрій, 19

Облога Родоса

На початку 305 р. до н. е. Антигон відправив Деметрія покорити родосців, які вже не одноразово відмовлялися допомагати йому у боротьбі з іншими діадохами аргументуючи це своєю нейтральністю. І цього разу Деметрій відзначився інтенсивним застосуванням облогових машин, він ставив їх на плоти, і таким чином атакував місто з моря. У невдалих спробах вторгнутися в гавань закінчився рік.Діодор. Історична бібліотека XX, 82-87

З початком наступного року Деметрій вирішив атакувати місто зі сторони суші. Він робив підкопи, а також збудував ще більшу вежу ніж та, що була на Кіпрі. Її висота складала 46 м, а сторона близько 23 м. За винахідливість у будівництві цієї та інших машин Деметрія і прозвали Поліоркетом, тобто "тим, що штурмує міста". Родосці відповідали підпалами та перехопленням ворожих кораблів з припасами. Також родосці розібрали театр і частину будівель у місті та звели другу, а потім і третю внутрішню стіну у місцях де зовнішня могла бути пробита. Після рішення Деметрія одночасно атакувати з моря та з суші, загону нападників таки вдалося увірватися в місто, але родосці відбили атаку.Діодор. Історична бібліотека XX, 91-98

З рештою погодитися на мир Деметрія вмовили посли з Греції. Облога міста тривала рік. В результаті героїчної оборони родосці залишали собі самоврядування і не приймали військовий гарнізон. Натомість вони зобов'язувалися до союзу з Антигоном окрім війни з Птолемеєм, з яким пов'язували остров'ян тісні торговельні відносини.Діодор. Історична бібліотека XX, 99Плутарх. Деметрій, 21-22 На гроші, виручені від продажу залишеного Деметрієм спорядження, вони збудували Колос Родоський.

Похід в Грецію