Держа́ва Абд аль-Ка́діра (Емірат Маскари) — теократична держава в західній та центральній частині Алжира. Створена Абд аль-Кадіром 1832 року в ході збройної боротьби алжирського народу проти французьких завойовників. Столиця — місто Маскара.
Історія Зазнавши в боротьбі з цією державою низки військових поразок, Франція 1834 року вимушена була підписати з Абд аль-Кадіром мирний договір й визнати його емірат. Порушення французами договору призвело до поновлення війни. В червні 1835 року війська аль-Кадіра розбили біля річки Макта французькі війська. 1837 року Франція підписала з Абд аль-Кадіром Тафнійський договір, за яким його держава включала майже весь західний та центральний Алжир. На сході країни, в Кабілії, частина племен також визнала владу еміра.
Абд аль-Кадір прийняв титул емір аль-мумінін (повелитель правовірних), створив радчу Вищу раду з улемів та виконавчу Установчу раду з везирів. Попередня османсько-яничарська адміністрація була зруйнована, територія держави розділена на 8 халіфаликів (областей) на чолі з халіфами та низку агаликів (районів) на чолі з ага, які мали право скасовувати рішення шейхів племен і навіть зміщувати їх. Поділ племен на привілейовані (ахль аль-махзен — люди держави) та оподатковані (рая) був ліквідований, встановлювалась рівність перед законом різних племен та релігійних братств, а також етнічних груп (османів, маврів тощо).
Суддівські справи були забрані з відання феодалів, в кожне плем'я призначався суддя (каді), який отримував державну зарплатню. Була введена монополія зовнішньої торгівлі, доходи від якої йшли на утримання армії. Поряд з ополченням була створена регулярна армія (приблизно 10 тисяч осіб), яку навчали марокканські, туніські та європейські інструктори. Формально визнавши себе васалом марокканського султана, Абд аль-Кадір отримав від нього значну допомогу грошима та зброєю. Аль-Кадір налагодив виробництво зброї та боєприпасів, створив декілька смуг оборони, побудував ливарний та 2 порохових заводи, ткацьку мануфактуру. Було закладено низку нових міст — Саїда, Таза, Тагдам. З повстаннями феодальної знаті велась боротьба.
1839 року війна відновилась, до 1843 року територія емірата була завойована французами. Абд аль-Кадір відступив у Марокко, однак 1844 року марокканці, які зазнали поразки у французько-марокканській війні 1844 року, були вимушені відмовити йому у підтримці. Абд аль-Кадір повернувся в Алжир, де в 1845-47 роках продовжував боротьбу з колонізаторами.
Література Африка. Енциклопедичний довідник. Т.1-2. Москва, 1986 Emirate of Abdelkader, Military Structure Abd el-Kader, chef de guerre (1832–1847), par Jacques Frémeaux, dans: Revue historique des armées, n.250 (2008), pp. 100–107 1 Algérie: le passé, l'Algérie française, la révolution, 1954–1958, par Jacques Simon - Éditions L'Harmattan, 2007 Analyse de l’État d'Abd el Kader pp. 45-48 Abd el Kader, sa vie politique et militaire, par Alexandre Bellemare Hachette 1863 Histoire d'el Hadj Abd el Kader (1848), par El Hossin ben Ali ben Ali Taleb cousin de l'émir, dans - Revue Africaine - 1876 pp. 419–455 (Récit autobiographique par un cavalier d'Abd el Kader, 1832 à 1844) L'État d'Abd-el-Kader et sa puissance en 1841, d'après le rapport du sous-intendant militaire Massot (read online (french)) مقاومة الأمير عبد القادر 1832–1847 بيعة الأمير عبد القادر الجزائريون يتذكّرون مبايعة الأمير عبد القادر