«Трактат про воскресіння» — це стародавній гностичний або квазігностичний християнський текст, знайдений у Наг-Хаммаді, Єгипет. Його також іноді називають «Листом до Регіноса», оскільки це лист-відповідь на запитання про воскресіння, поставлені Регіносом, який, можливо, був християнином, що не був гностиком.

Передісторія Головне послання трактату полягає в тому, що християни повинні вважати себе вже воскреслими в духовному сенсі, і що воскресіння реальне, а не просто метафора. У ньому стверджується, що Ісус «жив як плоть» і був «водночас людиною і божеством». Ці твердження означають, що автор відкидав докетизм — ідею, яку часто зустрічають серед гностиків. У тексті також сказано, що Ісус «явив себе як Син Божий».

Трактат Окрім цих більш ортодоксальних характеристик, текст є гностичним, оскільки охоплює типові гностичні теми, такі як відновлення Плероми, численні божества, еони, приречення та повага до Павла, якого він називає «апостолом». Таким чином, текст міг походити з квазігностичної школи, яка зберігала більш ортодоксальні інтерпретації щодо природи Христа.

Текст помітно має християнський тон і зосереджений на Ісусі більше, ніж інші тексти, знайдені в Наг-Хаммаді. Він натякає на розповідь про Преображення Господнє з Євангелія від Марка, кажучи: «Чи пам'ятаєте ви, що читали в Євангелії, як з'явилися Ілля та Мойсей?» Отже, текст вказує на те, що автор прийняв синоптичну євангельську розповідь Марка як священну.

На відміну від багатьох інших текстів, знайдених у Наг-Хаммаді, «Трактат про Воскресіння» не є псевдоепіграфічним, оскільки автор не претендує на роль апостольської особи, яка отримала особливе одкровення. Текст — це просто лист до когось на ім'я Регінос. Він належить до жанру, більше схожого на листи Нового Заповіту, ніж на апокриф, типовий для гностичних псевдоепіграфів.

Трактат містить поєднання протоортодоксальних та гностичних поглядів. Ця суміш очевидна в уривку про те, ким був Ісус і яке було його призначення. Уривок говорить: «Син Божий, Регінос, був Сином Людським. Він обійняв їх обох, маючи людську та божественну природу, щоб, з одного боку, Він міг подолати смерть через своє буття Сином Божим, а з іншого боку, щоб через Сина Людського відбулося відновлення Плероми; бо Він спочатку був згори, зерном Істини, бо ця структура (космосу) виникла. У цій (структурі) виникло багато панувань та божеств».

Концепція того, що Ісус був одночасно божественною та людською сутністю, була частиною протоортодоксального погляду. Однак віра в існування багатьох божеств та Плерому були гностичними поглядами, які відкидали протоортодоксальні християни. Відповідно, ідея про те, що метою Ісуса було відновлення Плероми, також була гностичним віруванням.

Автор також стверджує, що цей світ є ілюзією, і наставляє Регіноса не «жити за плоттю», оскільки метою гностичних християн є «звільнення від цієї стихії» (тобто звільнення від матеріального світу).

Лист також містить твердження, які вказують на те, що автор вірив у приречення. В одному уривку сказано: «Тому ми обрані до спасіння та викуплення, оскільки нам від початку призначено не впасти в дурість тих, хто не має знання, але ми увійдемо в мудрість тих, хто пізнав Істину». Цей уривок також підкреслює важливість знання для спасіння, що також є гностичною точкою зору.

Датування та авторство Існувало припущення, що збережений коптський текст можна датувати четвертим століттям, адже його було заховано у відповідь на 39-й великодній лист Афанасія у 367 році н. е.. Зазвичай вважається, що оригінальний грецький трактат був написаний у другій половині II століття, ймовірно, лідером валентиніанського руху. Однак, щодо дати створення точаться суперечки.

Ранні вчені Пуеч і Квіспел (1963) стверджували, що Валентин (засновник однієї з гностичних течій) жив у середині II століття (150 р. н. е.) та є автором цього трактату. Вони міркували, що велика кількість новозавітного змісту в трактаті свідчить про володіння автором колекцією матеріалів, які стали доступними після першої чверті другого століття. Оскільки протягом цього часу Церква розвивала ортодоксальні та неортодоксальні позиції, трактат виник із зародження єретичних поглядів. Малкольм Піл (1969) та Бентлі Лейтон (1989), які написали свою докторську дисертацію в Гарвардському університеті про цей текст, датують трактат кінцем другого століття. Хоча це й можливо, припущення про авторство самого Валентина втратило популярність.

Стверджуючи про набагато пізнішу дату, четверте століття, Едвардс (1995) припускає, що поєднання ортодоксальних та неортодоксальних елементів у тексті відображає пізніший, більш розвинений валентиніанізм, який прагнув єдності після аріанської суперечки в середині четвертого століття. Однак, Крейг (2012) зазначає, що ця дата залишає мало часу для поширення та перекладу оригінального грецького рукопису до його заховання близько 367 року н. е. Саме з цієї причини, враховуючи павліністські тенденції, які вже присутні в ранньому валентиніанстві, та аргументи Пуеха, Квіспеля та Ван Унніка, загалом перевагу надають даті другій половині другого століття.

Примітки

Посилання

Трактат про воскресіння (gnosis.org) Трактат про воскресіння (ранньохристиянські твори)