Павел із Ґрабова, Ґрабовський гербу Повала або ( бл. 1410 — 18 лютого 1479, Скербешів) — церковний і державний діяч Королівства Польського, Холмський римсько-католицький єпископ (1463—1479), канонік краківський (до 1451), познанський (1451—1463), архідиякон люблінський (1447—1451), пробст бжесць-куявський; писар скарбовий королівський, підскарбій надвірний коронний (1454).

Життепис Народився Павел близько 1410 року, був сином Міколая з Ґрабова. Він походив із лицарської родини, що осіла в селі Ґрабово в Члухівській землі на Помор'ї й пізніше користувалася гербом . Ян Длугош, який напевно знав Павла добре особисто, кілька разів згадує, що той був із роду Повалів (гербу Повала, різновид гербу Огоньчик). Адам Бонецький припускає, що герб Збішвич, зовсім невідомий Длугошу й такий, що слугував лише цій одній родині, виник пізнішеHerbarz polski. T. 7: Grabowscy — Hulkiewiczowie / ułożyli Adam Boniecki i Artur Reiski, Warszawa, skład główny Gebethner i Wolff, 1904, s. 19-20..

1431 року Павел став студентом Краківської Академії. Згодом він опинився при королівському дворі, обійнявши посаду писаря скарбу, хоча незрозуміло, за часів правління якого монарха — Владислава Варненчика чи Казимира Ягеллончика. Достеменно не з'ясовано також, коли він прийняв посвяту священника. Якщо він діяв при дворі Владислава Варненчика і від цього правителя отримував церковні гідності (ймовірно, як духовна особа принаймні нижчих свячень), то його присутність під Варною слід розглядати радше у почті монарха, ніж у лавах лицарстваJacek Chachaj, Archidiakoni lubelscy w XV wieku, [w:] Nasza Przeszłość. Studia z Dziejów Kościoła i Kultury Katolickiej w Polsce, Tom 111, 2009, s. 71-72.. Під час битви під Варною 1444 року потрапив до турецького полону. Протягом 1447—1451 років (ймовірно, ще раніше, у 1441—1442 роках) обіймав посаду люблінського архідиякона та краківського каноніка, від 1451 року став познанським канонікомHerbarz polski. T. 7: Grabowscy — Hulkiewiczowie / ułożyli Adam Boniecki i Artur Reiski, Warszawa, skład główny Gebethner i Wolff, 1904, s. 20.. Залишаючись в оточенні Казимира Ягеллончика, був королівським скарбовим писарем, згодом, 1454 року він став першим з відомих надвірним підскарбіємUrzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 127., також отримував чергові церковні бенефіції за презентою монарха — пробоство у Бересті Куявському та пребенду Святої Трійці у тамтешньому костеліJacek Chachaj, Archidiakoni lubelscy w XV wieku, [w:] Nasza Przeszłość. Studia z Dziejów Kościoła i Kultury Katolickiej w Polsce, Tom 111, 2009, s. 72..

1462 року король призначив його холмським єпископом. Після затвердження його номінації папою Пієм II 14 червня 1463 року, Павел прийняв посвяту єпископа 29 липня 1464 року. Він виступив одним із гарантів Торунського миру 1466 рокуAntoni Gąsiorowski, Polscy gwaranci traktatów z Krzyżakami XIV—XV wieku, [w:] Komunikaty Mazursko-Warmińskie, nr 2-3, 1971, s. 258..

Єпископ Павел прийняв управління дієцезією, столиця якої — як стверджує Ян Длугош — перебувала у повному занепаді й її варто було б перенести до Грубешова, міста з більшою кількістю населення та краще впорядкованого. Безперервні татарські набіги та пожежі призвели до того, що Холм дедалі більше занепадав. У зв'язку з цим єпископ представив Казимирові Ягеллончику проєкт перенесення столиці єпископства. Король у документі, виданому 28 квітня 1473 року в Любліні, затвердив цю зміну, однак умовою її виконання визначив попередню згоду Апостольської Столиці. Ймовірно, конфлікт, що існував між папою Сикстом IV та Казимиром Ягеллончиком, став причиною того, що плани єпископа так і не були втілені в життяBolesław Kumor, Przeniesienie stolicy biskupiej z Chelma do Krasnegostawu (1490), [w:] Archiwa, Biblioteki i Múzea Kościeine, T. 49, 1984, s. 372—373..

Помер Павел із Ґрабова 18 лютого 1479 року в єпископській резиденції в Скербешові.

Маєтності У 1479 році Павел, холмський єпископ, Мацей і Францішек Ґрабовські, дідичі (власники) Ґрабово та ленні володільці села Ґетцен, або Ґоцковиці, пред'явили у Староґардському ґроді оригінальні привілеї на це село, видані Тевтонським орденом їхнім предкам.

Примітки

Джерела Ludomir Bieńkowski, Paweł z Grabowa (zm. 1479), [w:] Polski słownik biograficzny, T. 25: Padło Jan — Piątkiewicz Aleksander, Wrocław, Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980, s. 383—384.

Посилання