«Необхідність у демократичному суспільстві» () — , який міститься у статтях 8–11 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ). Він передбачає, що держава може обмежувати передбачені цими статтями права лише тоді, коли такі обмеження є «необхідними в демократичному суспільстві» та пропорційними до законних цілей, перелічених у відповідній статті.; ; ; ;

Згідно з довідником Ради Європи, ця фраза є «ймовірно, одним із найважливіших положень у всій Конвенції». Сам Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зазначав, що «концепція демократичного суспільства ... превалює в усій Конвенції».Lingens v. Austria; Мета цього критерію — переконатися, що обмеження прав є дійсно об'єктивно необхідним для захисту інтересів суспільства, а не запроваджується лише заради політичної доцільності, що є неприпустимим. Статті 8–11 ЄКПЛ захищають право на повагу до приватного і сімейного життя, свободу думки, совісті і релігії, свободу вираження поглядів та свободу зібрань та об'єднань відповідно. Ці обмеження вважаються доволі широкими у порівнянні з американським правом, де Перша поправка гарантує майже абсолютну свободу слова.

Судова практика У судовій практиці ЄСПЛ критерій «необхідне в демократичному суспільстві» додатково визначається як такий, що відповідає «нагальній суспільній потребі» (pressing social need) і є «відповідним та достатнім» (relevant and sufficient) для досягнення законної мети. Суд визначив поняття «необхідне» як щось середнє між «розумним» чи «бажаним» та «абсолютно необхідним» (indispensable).

Визначаючи, що саме становить «демократичне суспільство» для цілей цього критерію, Суд враховує, що свобода слова є однією з його основ (тому обмеження щодо неї мають бути вузькими і чітко сфокусованими). ЄСПЛ також вважає, що «демократія не означає просто, що погляди більшості мають завжди переважати», і що «має бути досягнутий баланс, який забезпечує справедливе і належне ставлення до меншин та уникає будь-якого зловживання домінуючим становищем».

У так званій «Грецькій справі» (1969 р.) Європейська комісія з прав людини визнала, що обмеження свободи об'єднань, запроваджені грецькою військовою хунтою, були порушенням Конвенції, оскільки вони були спрямовані на створення «поліцейської держави, яка є антитезою демократичному суспільству».

Пов'язані справи Цей тест був розроблений у справах «», «Сільвер та інші проти Сполученого Королівства» та «Лінгенс проти Австрії», які стосувалися свободи вираження поглядів. Він також застосовувався у справах про державне стеження, яке, як визнає суд, може становити порушення статті 8, але може бути «строго необхідним для захисту демократичних інститутів» (як у справі «Клясс та інші проти Німеччини»).

Суд також постановив, що обмеження, пов'язані з поширенням непристойності та , можуть задовольняти вимогу «необхідності в демократичному суспільстві». Нещодавно цей критерій викликав суперечки у справах, де (бурки в громадських місцях) була визнана «необхідною в демократичному суспільстві» (наприклад, у справі «С.А.С. проти Франції»).;

Суперечки у справах за статтею 10 (свобода вираження поглядів) зазвичай зосереджуються не на тому, чи мало місце втручання в права як таке, а саме на тому, чи було воно виправданим як «необхідне в демократичному суспільстві».

Примітки