Георг Альбрехт Ернст фон Маншта́йн (; 22 червня 1844, Данциг — 9 листопада 1913, Шрайбергау)Anton Bettelheim (Hrsg.): Biographisches Jahrbuch und deutscher Nekrolog. Band 18. Verlag Georg Reimer, Berlin 1917. — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал-лейтенант Прусської армії.
Біографія Він походив зі старовинного прусського дворянського роду Манштайнів і був молодшим сином майбутнього прусського генерала піхоти Густава фон Манштайна (1805—1877) та його дружини Августи Матильди, уродженої Шпербер (1811—1877).Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 7, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , , S. 71–74, Nr. 2152.
26 квітня 1861 року Манштайна перевели з кадетського корпусу унтерофіцером до 4-го Тюринзького піхотного полку № 72 у Торгау. Там він був підвищений до фенріха 11 січня 1862 року, а 16 грудня того ж року — до другого лейтенанта. Під час Австро-прусської війни його полк брав участь у битвах під Мюнхенгрецем та Кеніггрецем, а також у битві під Лібенау. З 1 жовтня 1866 року по 1 січня 1869 року він служив ад'ютантом батальйону. Починаючи з 10 січня 1869 року, він протягом року служив у Шлезвіг-Гольштейнському гусарському полку № 16 у Шлезвігу.
З 10 березня 1870 року по 30 квітня 1874 року Манштайн був ад'ютантом 33-ї піхотної бригади в Альтоні. 6 вересня 1870 року його було підвищено до першого лейтенанта, і він пішов на війну проти Франції. Манштайн брав участь в облогах Меца, Парижа і Туля, битвах під Орлеаном, Луаньї, Божансі-Краваном та Ле-Маном (10 листопада 1870 року та 12 січня 1871 року), а також у боях під Дре, Ла-Мадлен-Буве, Беллемом, Кеком, Фретвалем, Менгом, Коннером та Орбеком. З 24 вересня по 4 жовтня 1873 року він був відряджений до Генерального штабу 9-го армійського корпусу. Отримавши звання гауптмана, Манштайна 30 квітня 1874 року перевели до 2-го Ганзейського піхотного полку № 76, підпорядкованого бригаді, у Гамбурзі та призначили командиром 7-ї роти.
3 серпня 1885 року Манштайна перевели до 7-го Тюринзького піхотного полку № 96 в Альтенбурзі після підвищення до понадштатного майора. 16 жовтня 1886 року його призначили командиром батальйону. Після підвищення до оберстлейтенанта, 14 лютого 1891 року його переведено штатним штабним офіцером до Великогерцогського Мекленбурзького гренадерського полку № 89 у Шверіні. На цій посаді він був відряджений на інформаційний курс у Піхотній стрілецькій школі в Шпандау з 4 по 17 травня 1892 року. 27 січня 1894 року Манштайна підвищили до оберста та призначено командиром піхотного полку № 132, дислокованого в Страсбурзі. Отримавши звання генерал-майора, Манштайн став командиром 85-ї піхотної бригади у Страсбурзі 22 березня 1897 року. 3 липня 1899 року, після схвалення його клопотання про вихід на пенсію, Манштайна внесено до резервного списку з правом на отримання встановленої законом пенсії.
Сім'я Манштайн одружився з Гедвігою Бертою фон Шперлінг. Оскільки шлюб залишався бездітним, пара усиновила племінника Гедвіги Еріха (1887—1973), майбутнього генерал-фельдмаршала вермахту.Bernd Boll: Generalfeldmarschall Erich von Lewinski, gen. von Manstein. In: Gerd R. Ueberschär (Hrsg.): Hitlers militärische Elite. Vom Kriegsbeginn bis zum Weltkriegsende. Band 2, Primus Verlag, Darmstadt 1998, S. 143.
Нагороди Пам'ятний хрест за кампанію 1866 Залізний хрест 2-го і 1-го класуHarry von Rège: Offizier-Stammliste des Infanterie-Regiments Nr. 76. Mauke, Hamburg 1902. S. 83. Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 2-го класу Хрест «За заслуги у війні» (Мекленбург-Стреліц) 2-го класу Орден «За військові заслуги» (Баварія), лицарський хрест 2-го класу з мечами Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71 Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Червоного орла 2-го класу з дубовим листям і мечами на кільці Орден Корони (Пруссія) 2-го класу із зіркою Почесний хрест (Шварцбург) 1-го класу Столітня медаль
Примітки
Література Harry von Rège: Offizier-Stammliste des Infanterie-Regiments Nr. 76. Mauke, Hamburg 1902, , S. 82–83.