Вулиця Симона Петлюри — одна з вулиць міста Коломия, що пролягає від вулиці Івана Франка в районі середмістя до автошляху Н10, сполучаючи центр міста з північно-східною околицею в напрямку села П'ядики.
Історія Найдавніша відома назва сучасної вулиці — Прасольний гостинець. Гостинець слугував важливим транзитним шляхом, яким возили сіль через П'ядики в напрямку Теребовлі та Тернополя. Після перенесення Коломиї у 1620-х роках на теперішнє місце та розбудови нового середмістя, дорогу почали впорядковувати. Тоді вона отримала офіційну назву вулиця Тарновських — на честь відомого польського магнатського роду, зокрема коронного гетьмана Яна Тарновського.
Особливо активний розвиток вулиці відбувся в австрійський період, коли у 1818 році землевласниця Маріанна Баґінська запросила сюди німецьких протестантів, віддавши їм землю в оренду. Згодом колоністи назвали це поселення німецькою колонією Баґінсберґ. У цей час на вулиці з'явилися лютеранська кірха, пасторський будинок та німецька школа.
Із встановленням радянської влади восени 1939 року вулицю було перейменовано на честь радянського партійного діяча Климента Ворошилова. Проте у 1957 році через ухвалення постанови про заборону найменування об'єктів на честь живих діячів, вулицю перейменували на Радянську.
У 1990 році Коломийська міська рада першого демократичного скликання ухвалила рішення перейменувати вулицю на честь українського державного та військового діяча Симона Петлюри, увіковічивши пам'ять Головного отамана військ УНР.
Забудова та культурна спадщина Забудова представлена приватним сектором, житловими будинками та комерційними спорудами. Вулиця перетинає залізничну колію. Площа Скорботи — меморіальний комплекс, розташований уздовж вулиці. Коломийська філармонія імені Олександра Козаренка (вул. Симона Петлюри, 11) Меморіальний єврейський цвинтар Примітки
Галерея
Посилання Прасольний кінець та колонія Баґінсберг: історія вулиці Петлюри у Коломиї // Інформатор Коломия.