«Панас» (також відома як «Дід Панас») — українська народна дитяча рухлива гра, різновид піжмурок. На відміну від звичних піжмурок, «Панас» нагадує маленьку виставу і зазвичай проводиться в обмеженому просторі.
Правила гри За допомогою лічилки обирають ведучого — «Панаса». Зазвичай, наприклад на Донеччині, використовували таку лічилку: «Еники-беники їли вареники, еники-беники клос — вийшов пузатий матрос».
«Панасові» зав'язують очі хусткою чи шарфом. Гравці довго розкручують його, щоб «забити памороки», аж поки він не почне хитатися. Між гравцями та ведучим відбувається розмова: — Панасе, Панасе! На чому стоїш? — На камені! — Що продаєш? — Квас! — Лови мух (або курей), а/та не нас! Гравці не розбігаються далеко, а перебувають у межах окресленого на землі кола або кімнати і час від часу ляскають в долоні щоб Панас почув. Гра вимагає від учасників спритності та винахідливості, щоб вивернутися від рук Панаса. Витівки: Гравці можуть вдаватися до хитрощів, наприклад, швидко обмінюватися шапками чи куртками, щоб заплутати «Панаса», коли той намагатиметься впізнати спійманого на дотик. Якщо «Панас» вгадує ім'я гравця, той стає новим ведучим.
Культурне значення Гра вчить відчувати простір на слух і дотик, розвиває зорову пам'ять (адже перед початком гри треба придивитися — хто у що вдягнений і яка у кого зачіска, щоб потім розпізнати спійманого). Це різновид гри, де кмітливість, творчість і вигадливість важливіші за спритність і силу.
Див. також
Список українських народних ігор
Джерела Ігри, забави, дитячий фольклор. — К.: Наукова думка, 1986. Чехута О. М. Українські народні рухливі ігри. — 2003. 745 ігор для дошкільників / Уклад. Шевцова О. — Харків: Основа, 2010.