Концептосфера — термін у когнітивній лінгвістиці, культурології та літературознавстві, що позначає сукупність концептів (основних одиниць сенсів культури, мови або художнього твору) та структуру їхніх взаємозв'язків. Концептосфера розглядається як когнітивно-семантична «сфера» сенсів, у якій концепти функціонують і взаємодіють, формуючи світоглядні картини та тканину сенсів художнього тексту.

У застосуванні до мистецтва (літератури, музики, образотворчого мистецтва) концептосфера формує багатовимірний простір сенсів, мотивів, образів і культурних кодів, якими оперує художній текст або художня традиція.

Історіографія терміна Витоки уявлень про концептосферу сягають праці С. А. Аскольдова «Концепт і слово» (1928), у якій було введено й теоретично обґрунтовано термін «концепт». Хоча сам термін «концептосфера» в цій праці відсутній, саме в ній було закладено теоретичні підстави для подальшого формування поняття концептосфери як системної сукупності концептів мови, культури та художнього мислення. Ці положення були розвинуті в концепції концептосфери мови і культури у Д. С. Лихачова, а також у працях сучасних дослідників когнітивної лінгвістики та культурології, які розглядають концептосферу як цілісну систему взаємопов'язаних концептів.

У російськомовній філологічній традиції термін «концептосфера» вводився й розвивався в працях Д. С. Лихачова та низкою наступних дослідників концептології. Під терміном «концептосфера» Д. С. Лихачов у праці «Концептосфера російської мови» позначає сукупність концептів, що формують простір сенсів мови і культури. За Лихачовим, концептосфера відображає історичний і духовний досвід народу та не зводиться лише до системи лексичних значень слів, оскільки включає культурні, ціннісні та асоціативні компоненти мислення. Концепти у складі концептосфери взаємодіють між собою та утворюють цілісну картину світу, закріплену в мові і текстах культури. Ідеї Лихачова спираються на більш ранні філософсько-лінгвістичні уявлення про концепт, що сягають, зокрема, праці С. А. Аскольдова «Концепт і слово», де концепт тлумачиться як мисленнєве утворення, що посередничає між словом та індивідуальною свідомістю.

Хоча термін «концептосфера» відсутній у працях М. М. Бахтіна, його концепція діалогічної природи культури, мови і свідомості розглядається рядом дослідників як одне з філософських підґрунть подальшого формування цього поняття. Згідно з Бахтіним, сенс виникає не ізольовано, а в процесі взаємодії різних голосів, текстів і культурних контекстів, що зближує його ідеї з уявленням про концептосферу як динамічну систему взаємопов'язаних концептівБахтін М. М. Естетика словесної творчості. — М.: Мистецтво, 1979.Бахтін М. М. Проблеми поетики Достоєвського. — М.: Радянська Росія, 1972..

Д. С. Лихачов, вводячи поняття концептосфери російської мови, також виходив з уявлення про культуру як цілісну систему сенсів, хоча безпосередньо на праці Бахтіна при визначенні терміна не посилався.Лихачов Д. С. Концептосфера російської мови // Известия АН СССР. Серія літератури і мови. 1993. Т. 52. № 1. С. 3–9.

Надалі поняття концептосфери отримало розвиток у межах когнітивної лінгвістики та культурології.

Застосування в гуманітарних науках

Літературознавство У літературознавстві «концептосфера» використовується як інструмент для опису сукупності мотивів, тем і образів, що становлять тканину сенсів тексту або творчості окремого автора. Аналіз концептосфери допомагає виявляти семантичні домінанти та реконструювати систему сенсів твору. Розгляд художнього тексту у формі концептосфери як сукупності художніх концепцій у межах форматів художнього знання сприяє вивченню тексту як формату-проєкції світогляду письменника.

Музикознавство та мистецтвознавство У музикознавстві та мистецтвознавстві поняття застосовують для позначення сукупності музично-семантичних образів і «тем», що формують жанрові та культурні моделі сприйняття. Концептосфера допомагає співвіднести формальні художні елементи з культурними кодами та інтерпретаціями.

У міждисциплінарних дослідженнях з культурології та семіотики мистецтва концептосфера розглядається як сукупність стійких образів, мотивів і культурних сенсів, що формують інтерпретаційне поле музичних, образотворчих та аудіовізуальних творів.

Методологія дослідження Аналіз концептосфери включає корпусний і контекстний аналіз, побудову семантичних мереж і фреймів, історико-семантичну реконструкцію та зіставний аналіз концептосфер різних авторів, жанрів і епох.

Критика та методологічні проблеми Критика полягає в розпливчастості меж поняття та труднощі формалізації критеріїв виділення концептів; сучасні праці пропонують застосовувати суворі корпусні та когнітивно-семантичні методики для підвищення відтворюваності результатів.

Використання терміна поза межами пострадянської науки Термін «концептосфера» набув поширення головним чином у російськомовній та україномовній лінгвістиці, літературознавстві та культурології, де використовується для позначення сукупності концептів, характерних для мови, культури або окремого автораЛихачов Д. С. Концептосфера російської мови // Известия АН СССР. Серія літератури і мови. 1993.

В англомовній гуманітарній літературі термін conceptosphere трапляється значно рідше і не став загальновживаним. Замість нього зазвичай використовуються близькі за змістом поняття conceptual domain, semantic field, conceptual system, cultural models, conceptual metaphor та інші, що сформувалися в межах когнітивної лінгвістики та антропологіїLakoff G., Johnson M. Metaphors We Live By. University of Chicago Press, 1980 Fillmore C. J. Frame Semantics // Linguistics in the Morning Calm. Seoul, 1982 Quinn N., Holland D. Cultural Models in Language and Thought. Cambridge University Press, 1987. .

Тому поняття «концептосфера» розглядається багатьма дослідниками як термін, характерний передусім для східноєвропейської школи лінгвокультурології, що сягає праць Д. С. Лихачова та С. А. Аскольдова.

Примітки

Література