Лари́са Миколаївна Кади́рова ( 10 вересня 1943, Ташкент, Узбецька РСР, СРСР) — радянська, українська акторка театру і кіно. Народна артистка Української РСР (1982). Засновниця та незмінна директор Міжнародного театрального фестивалю жіночих монодрам «Марія» з часу його заснування (2004). Лауреатка премії «Київська пектораль» у номінації «За вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва» (2019).
Життєпис Народилася 10 вересня 1943 року у Ташкенті. Закінчила драматичну студію при театрі імені Марії Заньковецької (1963, майстерня Б. Тягна) та Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого (1981).
Працювала у Львівському українському драматичному театрі імені М. Заньковецької (1963—1993). Паралельно з роботою в театрі Лариса Кадирова навчалась на мистецтвознавчому факультеті художнього інституту імені І. Репіна Ленінградської Академії мистецтв.
З 1993 року — акторка Національного українського драматичного театру імені І. Франка та театру «Сузір'я».
З 1993 року — президент міжнародної благодійної організації «Міжнародний інститут театру» (Український центр), з 1998 — професор Національної музичної академії імені П. Чайковського.
Лауреатка Шевченківської премії за 2008 рік Лауреатка Театральної нагороди імені Марії Заньковецької (1993) Заслужена діячка мистецтв Автономної Республіки Крим Артдиректор Міжнародного фестивалю «Боспорські агони» Голова правління благодійної організації «Шевченківський фонд XXI» Директор-художня керівниця міжнародного фестивалю моновистав актрис «Марія» Лауреатка премії «Наш родовід» Національної спілки театральних діячів України (2020).
Членкиня Національної спілки театральних діячів України.
З 2025 року не працює у Національному театру ім. Івана Франка.
Театральні роботи Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької «Маклена Граса» М. Куліша — Маклена «Камінний господар» Лесі Українки — Донна Анна «Чайка» А.Чехова — Ніна Заречна «Марія Заньковецька» І. Рябокляча — Марія Заньковецька (вистава перебувала у репертуарі театру протягом 22 років та була показана близько 600 разів) «Прапороносці» за О. Гончарем — Шура Ясногорська «Тартюф» Мольєра — Ельміра «Федра» Расіна — Федра
Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка Росмерсгольм Г.Ібсена — Ребекка Вест «Тартюф» Мольєра — Пані Пернель «Посаг кохання» Г. Г. Маркеса «…Бути…» А. Казанчана «Сара Бернар — наперекір усьому» З. Хшановського, Л. Кадирової — Сара Бернар «Всі ми — киці і коти» М. Заліте — Зента
Фільмографія — «Спокута чужих гріхів» — Ганна, сестра Богдана — «Три гільзи від англійського карабіна» — Ярина — «Мистецтво бути смиренним» — «Суд в Єршовці» (телесеріал) — Стеша в молодості — «Історія пані Ївги» — «Далі польоту стріли» (телесеріал) — Зоя — «Мина Мазайло» (телесеріал) — Баронова — Козино — «Голод-33» — «Нам дзвони не грали, коли ми вмирали» — жінка-стражниця — «Пастка» (телесеріал) — Аліція Горська, вчителька музики — «Амур і Демон» — «Царівна» (телесеріал) — пані Марко — «Здрастуй, тато. Роман про Роллана»
Література Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С.281. Хто є хто в Україні. — К., 1997. — С. 198. УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — К., 1999. — С. 589. Хто є хто в Україні. — К., 2000. — С. 184. Жінки України. — К., 2001. — С. 171—172. Щаслива самотність актриси. Лариса Кадирова = Szczesliwa samotnosc aktorki / А. А. Підлужна. – Х.; К.; Вроцлав : Золоті сторінки, 2013. – 200 с. – Укр. та пол. мовами. – ISBN 978-83-62290-2.
Примітки
Посилання Лариса Кадирова на сайті Театру ім. Франка
http://www.kino-teatr.ru/kino/acter/w/sov/6714/works/