Гонконзький бойовик — кіножанр, який виник у мейнстримі гонконгського кінематографа. Фільмам цього жанру характерні видовищні бої з використанням акробатики, переважно реалістичні сюжети, тематика часто зосереджена на опануванні бойовими мистецтвами задля здійснення справедливості. Їхня дія тісно пов'язана з китайськими традиціями та історією. Оформлення жанру відбулося внаслідок еміграції китайських кінематографістів із Китайської республіки та КНР до Гонконгу в 1940-і роки, та пізнішого включення до кіно елементів китайської опери та бойових мистецтв. Гонконзькі бойовики справили великий вплив на західні бойовики та західні уявлення про китайську культуру.

Термінологія Часом гонконзькі бойовики ототожнюються з фільмами про кунг-фу, хоча це справедливо тільки для часів розквіту жанру в 1970-і.

У гонконзьких бойовиках віділяється піджанр «героїчне кровопролиття». Термін винайдений редактором Ріком Бейкером наприкінці 1980-х років, маючи на увазі стилі режисерів Джона Ву та Рінго Лама. Бейкер визначив жанр як «гонконзький бойовик, у якому багато перестрілок та гангстерів, а не кунг-фу. Багато крові. Багато екшену».

Мистецький стиль Герої гонконзьких бойовиків часто недосконалі, але чесні та керуються сильним почуттям справедливості або вірності. Лиходії мають мотиви, що виходять за рамки простої жадібності чи злості. Стосунки між персонажами складні, з темами братерства, суперництва та кохання. Персонажі часто опиняються в пастці моральних дилем, що змушує їх робити складний вибір, який має далекосяжні наслідки. Сюжети зазвичай заглиблюються в теми корупції, вірності та спокути.

Монтаж динамічний, з різноманітними ракурсами. Нерідко тлом дії слугує місто. Ранні фільми зосереджені на фехтуванні, але з 1970-х більший акцент робиться на боях голіруч. Часто гонконзький бойовик протиставляється фільмам жанру уся на підставі «бій без зброї / бій зі зброєю» відповідно. Також у ньому переважають персонажі-чоловіки, тоді як уся має давню традицію жінок-воїтельок.

Історія Зображення бойових мистецтв у китайському кінематографі відомі з 1920-х років. Частину з них можна віднести до жанру уся (уся пянь — «фільм уся») на підставі характерних рис: легендарне минуле, герої-мечники, магія, польоти персонажів. Першим великим успіхом у цьому жанрі став фільм «Спалення монастиря Червоного Лотоса» (1928), але автентичні китайські бойові мистецтва значною мірою були відсутні на екрані. В 1949 році кантонська кіноіндустрія Гонконгу випустила перший фільм про відомого в Китаї майстра бойових мистецтв і фольклорного героя Вон Фейхуна. Вон помер у 1924 році, але лишився легендарним героєм і кантонські фільми зробили великий внесок у збереження пам'яті про нього.

Між 1949 і 1959 роками було знято щонайменше 62 фільми про Вон Фейхуна. Кван Так-хін, який грав Вона в усіх цих фільмах, і Шек Кхін, який грав його заклятого суперника, були справжніми майстрами бойових мистецтв. Використання справжніх бойових мистецтв закріпило роль інструктора з них як незамінного члена знімальної групи. Окрім величезного успіху, серіал допоміг задокументувати, популяризувати та зберегти автентичний китайський бій. Але бум бойовиків закінчився в 1930-х роках, оскільки китайська влада, а особливо уряд Гоміндану, вважав, що вони пропагують забобони та насильницьку анархію.

Під час китайсько-японської війни та подальшої громадянської війни між комуністами та націоналістами, кіномайстри материкового Китаю (значна частина яких була зосереджена в Шанхаї) переїхали до Гонконгу. Перші фільми були німими, проте з розвитком звукового кіно стали розрізняти фільми кантонським і мандаринським діалектами. Першим фільмом про бойові мистецтва кантонською діалектом, панівною китайською розмовною мовою Гонконгу, став «Прикрашений павільйон» (1938). Престижніше кіно мандаринською мовою загалом ігнорувало жанр уся, а кантонською мало репутацію другосортної продукції, часто з намальованими вручну спецефектами. На них вплинули імпортовані з Японії фільми про самураїв та хвиля романів уся «нової школи» таких авторів, як Цзінь Юн та Лян Юйшен, що розпочалася в 1950-х роках.

Хоча Гонконг залишався центром виробництва фільмів про бойові мистецтва, у 1960-х роках велика кількість фільмів також була знята на Тайвані такими режисерами, як Лю Цзялан; деякі навіть були експортовані до Гонконгу. «Драконова брама» (1967) мав величезний комерційний успіх, а роботи Кін Ху — поряд з роботами Чан Че, чиї «Дубей» і «Однорукий мечник» побили рекорди касових зборів у Гонконзі в 1969 році — ознаменували зсув акцентів у жанрі з бою на мечах на кулачний бій.

У 1970-х роках фокус жанру уся пянь змістився з фантастичних історій до більш реалістичних. Складні тренування героїв та відплата за несправедливість стали провідними темами. У фільмі «Китайський боксер» (1970) болісні тренування приводять героя до перемоги над японськими експертами з дзюдо та карате. Фільм «Великий начальник» (1971) зображував боротьбу китайця на чужині (Таїланд) та зосереджувався на темі утвердження особистої поваги, гідності й ідентичності. «Великий начальник» ознаменував суттєві зміни в жанрі — дія відбувається в сьогоденні, представлення бойових мистецтв включало багато різних форм, включаючи тайський та західний бокс, а також дзюдо. Це поєднання стало стандартом для наступних фільмів. Найголовніше, що «Великий начальник» познайомив Брюса Лі з жанром бойових мистецтв. Завдяки цьому актору також поширилася назва «кунфу-фільм».

У той час як кантонський кінематограф орієнтувався на телебачення та комедію в стилі пекінської опери, кінематограф мандаринського походження шукав нових ідей після смерті Брюса Лі. Фільми в цьому напрямку часто зображали героїв з Гуандуна та традиції Шаоліня, збагачуючи їх для кіно техніками північної китайської опери й акробатикою. Розквіт комедії про кунг-фу пов'язаний з діяльністю Єн Ву-піна. Його дебют «Змія в тіні орла» (1978) побив рекорди касових зборів. З ще популярнішим фільмом «П'яний майстер» (1978) Єн допоміг розпочати кар'єру Джекі Чана. Різносторонній Єн також написав сценарій, зрежисував та знявся у фільмах «Безстрашна гієна» (1979) та «Молодий майстер» (1980). Перед успіхом північних комедій 1970-х років відбулася коротка хвиля екранізацій романів Гу Лонга про бойові мистецтва/трилери, знятих режисером Чу Юанем. Надзвичайно популярні фільми Чу про фехтування, такі як «Інтимні зізнання китайської куртизанки» (1972), були сумішшю романтики та фентезі, дія яких відбувається в далекому минулому. У 1977 році телевізійна адаптація роману Гу «Роман із золотим кинджалом» принесла схвалення критиків новачкові Цуй Харку. Перший художній фільм Цуя, «Вбивства метеликів» 1979 року (також за романом Гу), представив технічно інноваційний стиль фільмів про бойові мистецтва, навіть включаючи моделі персонажів, засновані на «Зоряних війнах». Спробою поєднати гонконзький бойовик із супергероїкою став «Супер Інфрамен» (中国超人, буквально «Китайський Супермен») 1975 року, створений на хвилі популярності японського серіалу «Камен Райдер».

У 1980-х роках Джекі Чан вдихнув нове життя у фільми про кунг-фу фільмами «Проєкт А» та «Проєкт А II», а потім серіалами «Поліцейська історія» та «Обладунки Бога». Фільми про бойові мистецтва мали величезний вплив на багато жанрів гонконгського кіно, та вплинули на популярні бойовики Джона Ву, призначені для західної авдиторії. Вони лишили помітний слід у кінетичній естетиці таких фільмів, як «Матриця» чи «Джон Вік».

З кінця 1990-х років гонконгський кінематограф почав переживати кризу; політичні та економічні проблеми вплинули на розвиток кіноіндустрії. Однією з найважливіших подій стала Азійська фінансова криза 1997 року. Крім того, з прийняттям Угоди про тісніше економічне партнерство між Китаєм та Гонконгом у 2003 році КНР не запровадила квоти на імпорт гонконгськіих фільмів та офіційно класифікувала їх як китайські вітчизняні фільми. Ця зміна спонукала гонконзьких кінематографістів створювати фільми для ширшої аудиторії в материковому Китаї та світі, з меншою увагою до місцевої аудиторії. Багато провідних зірок гонконзького кінематографа вирушили до Голлівуду, який пропонував бюджети та гонорари, з якими не могли зрівнятися місцеві продюсерські компанії. Сучасне азійське епічне кіно свідомо повернулося до витоків жанру уся.

Приклади фільмів До гонконзьких бойовиків належать такі фільми, як:

Доторк Дзен (1970) Вихід Дракона (1973) Супер Інфрамен (1975) Карателі з Шаоліня (1977) 36-а палата Шаоліня (1978) П'яний майстер (1978) Останній салют кавалерії (1979) Легендарна зброя Китаю (1982) Боєць Палиці восьми діаграм (1984) Довга рука закону (1984) Поліцейська історія (1985) Круто зварені (1992) Повний контакт (1992) П'яний майстер 2 (1994) Герой ніколи не вмирає (1998)

Див. також

Уся Токусацу

Примітки