Анатолій Юрійович Москвін (нар. 1 вересня 1966) — російський лінгвіст, філолог та історик. Заарештований у 2011 році після того, як у його квартирі в Нижньому Новгороді виявили муміфіковані тіла 26 дівчат віком від 3 до 13 років. Викопуючи тіла з місцевих цвинтарів, Москвін муміфікував їх, після чого маскував під великих ляльок, розставляв по своїй оселі і спілкувався з ними, як з живими дітьми.

Психіатрична експертиза виявила у Москвіна форму шизофренії, і з 2012 року він перебуває на примусовому психіатричному лікуванні.

Особисте життя та освіта

Анатолій Москвін народився в Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка у місті Горький (нині — Нижній Новгород). Ще школярем він почав блукати цвинтарями з друзями, зокрема цвинтарем «Красная Этна» в Ленінському районі міста. У статті, написаній незадовго до арешту, свій інтерес до мертвих він пояснював випадком зі свого дитинства коли став свідком похоронної процесії 11-річної дівчинки. Москвін стверджував, що учасники процесії фактично силою змусили його поцілувати покійну: «Хтось із дорослих нахилив моє обличчя до воскового лоба дівчинки у гаптованій шапочці, і мені нічого не залишалося, окрім поцілувати її, як мені наказали».

Після закінчення філологічного факультету Московського державного університету Москвін здобув певну популярність у наукових колах. Основними сферами його наукових інтересів були історія та фольклор кельтів, а також мови та мовознавство. Він проявляв глибокий інтерес до цвинтарів, поховальних ритуалів, теми смерті та окультизму. Вдома він тримав приватну бібліотеку з понад 60 000 книжок і документів, а також велику колекцію ляльок. Колеги-науковці описували Москвіна як генія та водночас екстравагантного дивака.

У дорослому віці Москвін вів самітницький спосіб життя. Він ніколи не був одруженим і ні з ким не зустрічався, віддаючи перевагу життю з батьками. Вживати алкоголь та курити він цурався. У 2016 році, вже після арешту, з'явилися повідомлення, що Москвін планує одружитися з 25-річною містянкою, яка відвідувала його судові засідання.

Кар'єра

Москвін викладав кельтологію в Нижньогородському державному лінгвістичному університеті імені Н. А. Добролюбова, раніше також працював в Інституті іноземних мов. Як філолог, лінгвіст і поліглот, який володіє тринадцятьма мовами, він написав декілька книжок, наукових праць і перекладів, добре відомих у наукових колах. Крім того, Москвін час від часу працював журналістом і регулярно писав статті для місцевої періодики. Він вважався провідним експертом з місцевих цвинтарів Нижньогородської області і називав себе «некрополістом».

У 2005 році науковець і видавець Олег Рябов доручив Москвіну впорядкувати та скласти опис поховань на понад 700 цвинтарях у 40 районах Нижньогородської області. Москвін стверджував, що за наступні два роки він пішки обстежив 752 цвинтарі по всьому регіону, долаючи до 30 км на день. Під час цих мандрівок він пив воду з калюж, ночував у сіновалах, на покинутих фермах або просто на самих цвинтарях, а одного разу навіть провів ніч у труні, підготовленій до похорону. Під час його мандрів Москвіна неодноразово допитувала міліція за підозрою у вандалізмі та крадіжках, але жодного разу не затримувала, коли той пред'являв наукові посвідчення та пояснював мету досліджень. Сама праця так і залишилася неопублікованою, проте Олексій Єсін, редактор тижневика «Некрологи» (де Москвін постійно публікувався), назвав її «унікальною» та «безцінною». Після арешту Єсін висловлював упевненість у тому, що сталася помилка і Москвіна виправдають. Пізніше в інтерв'ю Associated Press Єсін зазначив, що Москвін був одинаком зі своїми «дивацтвами», але ніколи не давав приводу запідозрити щось подібне.

З 2006 по 2010 рік Москвін працював позаштатним кореспондентом газети «Нижегородский рабочий», публікуючи матеріали двічі на місяць. У 2008 році він видав у цій газеті велику серію статей, присвячених історії цвинтарів Нижнього Новгорода.

Арешт і судовий процес

Москвіна заарештували 2 листопада 2011 року під час розслідування серії осквернень могил на цвинтарях Нижнього Новгорода та області. Оперативники Центру з протидії екстремізму виявили у квартирі та гаражі Москвіна 26 муміфікованих тіл (початково повідомлялося про 29), одягнених як ляльки. На оприлюдненому поліцією відео видно тіла, розсаджені на полицях і диванах у маленьких кімнатах, захаращених книжками, паперами та хатнім мотлохом.

Хоча тіл було виявлено всього 26, Москвіна підозрювали в оскверненні загалом близько 150 могил, оскільки правоохоронці знайшли безліч ритуальних атрибутів, зокрема знятих з надгробків металевих табличок. Також виявили інструкції з виготовлення ляльок, карти цвинтарів регіону, взуття із відбитками, що збігалися з залишеними на деяких цвинтарях слідами, а також колекцію фотографій і відео із зображенням розкритих могил та ексгумованих тіл. Втім, жоден з цих доказів не вдалося беззаперечно пов'язати саме з тими тілами, які знайшли у квартирі. За даними слідства, тіла викопували здебільшого на цвинтарях Нижньогородської області, хоча деякі могли бути привезені навіть із Москви.

Москвін активно співпрацював зі слідством і заявив, що робив ляльок упродовж 10 років. Його батьки, які більшу частину року мешкали на дачі, про його заняття не здогадувалися. Вони знали про «ляльок», але їм і на думку не спадало, що це людські трупи. Одна муміфікована дівчинка лежала просто в їхній кімнаті.

Москвіну висунули звинувачення за статтею 244 (наруга над тілами померлих і місцями їх поховання), яка передбачала до 5 років позбавлення волі. Початково його також звинувачували в оскверненні мусульманських могил, що розцінювалося як злочин на ґрунті ненависті, але пізніше це звинувачення зняли. Судово-психіатрична експертиза виявила у нього параноїдну шизофренію. 25 травня 2012 року Ленінський районний суд Нижнього Новгорода визнав Москвіна неосудним, звільнив від кримінальної відповідальності та призначив йому примусові заходи медичного характеру. Звинувачення прийняло це рішення й не оскаржувало вирок. Москвіна помістили до психіатричної клініки з регулярним переглядом термінів перебування. У лютому 2013 року суд продовжив лікування, аналогічні рішення ухвалювалися у квітні 2014 та липні 2015 років. У вересні 2018 року лікарі Москвіна заявили, що він більше не становить загрози, і звернулися до суду з клопотанням про його переведення на амбулаторне лікування додому, проте у лютому 2019 року повторна експертиза визнала, що відпускати Москвіна ще зарано, після чого лікарня відкликала своє клопотання.

Мотиви

В інтерв'ю після арешту Москвін розповів, що відчував глибоке співчуття до померлих дітей і вірив, що їх можна оживити за допомогою науки або чорної магії. Як фахівець з кельтської культури, він знав, що стародавні друїди спали на могилах, аби спілкуватися з духами померлих. Він також досліджував культуру народів Сибіру, зокрема стародавніх якутів, і виявив у них схожі практики.

Москвін шукав некрологи нещодавно померлих дітей. Коли він знаходив некролог, який його «гукав», то лягав спати на могилі цієї дитини, щоб зрозуміти, чи бажає її дух ожити. Якщо доходив висновку, що дух цього не хоче, то мочився і плював на могилу. За словами Москвіна, цим він займався близько 20 років і запевняв, що на початку ніколи не розкопував могилу без «дозволу» самої дитини. З віком спати на могилах ставало фізично важко, тому він почав забирати тіла додому, де спати поруч із ними було комфортніше. Він сподівався, що духам буде легше й затишніше розмовляти в безпечному домі, а чути їх стане простіше, коли вони перестануть перебувати під землею.

Москвін вивчав теорії та методики муміфікації, намагаючись зберегти тіла. Він висушував викопані ним трупи за допомогою суміші солі та харчової соди, після чого ховав у сухих і безпечних місцях на цвинтарях та довкола них. Коли тіла висихали, він переносив їх додому та робив з них «ляльок». Тим самим він прагнув дати дітям функціональні «тіла» на випадок, коли врешті знайде спосіб їх оживити, адже вважав, що їхні справжні рештки надто розклалися та знівечилися, аби діти почувалися в них щасливо.

Аби запобігти зморщуванню та усиханню тіл, він обмотував кінцівки смужками тканини, а порожнини набивав ганчір'ям і м'яким матеріалом для об'єму. Обличчя він іноді покривав восковими масками, розмальованими лаком для нігтів, після чого одягав їх у яскраве дитяче вбрання та перуки. Завдяки цьому тіла виглядали як великі саморобні ляльки, що тривалий час і заважало їх викриттю.

Москвін усвідомлював, що чинить злочин, але вважав, що померлі діти «благають про порятунок», і порятунок для нього був важливішим за дотримання закону. Крім того, ним рухало прагнення мати власних дітей, а саме доньку. Він часто шкодував, що не має дітей, і свого часу навіть намагався удочерити дівчинку всупереч волі батьків, але отримав відмову через низькі доходи.

Москвін категорично заперечував будь-який сексуальний потяг до «ляльок» і вважав їх своїми дітьми. Він розмовляв із ними, співав їм пісень, читав вголос книжки, дивився мультфільми та навіть святкував з ними їхні дні народження.

Праці Видання, з якими співпрацював Москвін регулярно дописував до тижневика «Некрологи», який висвітлює некрологи, історії про цвинтарі та відомих померлих. У 2009–2010 роках він був постійним дописувачем газети «Нижегородский рабочий».

Словники Англо-російський і російсько-англійський словник найуживаніших слів і виразів. Близько 45 000 слів / Уклад. Москвін А. Ю. — М. : Центрполиграф, 2009. — 719 с. — (Большой словарь). — ISBN 978-5-9524-4088-3. Шкільний англо-російський і російсько-англійський словник / Уклад. Москвін А. Ю. — М. : Центрполиграф, 2014. — 640 с. — (Школьные словари). — ISBN 978-5-227-05185-1. Великий словник іншомовних слів. Понад 25 000 слів / Уклад. Москвін А. Ю. — 7-ме вид., випр. і допов. — М. : Центрполиграф, 2008. — 688 с. — (Большой словарь). — ISBN 978-5-9524-3984-9. Шкільний фразеологічний словник російської мови / Уклад. Москвін А. Ю. — М. : Центрполиграф, 2012, 2013. — 639 с. — (Школьные словари). — ISBN 978-5-227-04592-8.

Переклади Уілсон Т. Історія свастики від найдавніших часів до сьогодення = The Swastika: The Earliest Known symbol and Its Migrations / Пер. з англ.: Москвін А. Ю. — Н. Новгород : Нижегородские книги, 2008. — 528 с. — ISBN 978-5-94706-053-9.

Нариси / Розділи Москвін А. Ю. Хрест без розп'яття // Історія свастики від найдавніших часів до сьогодення. — Н. Новгород : Видавництво «Книги», 2008. — С. 355–526. — 528 с. — ISBN 978-5-94706-053-9.

Примітки