Тероризм одинака () — це різновид тероризму, який здійснює одна особа, що самостійно планує та виконує терористичний акт. Точне визначення цього терміна різниться, і деякі його трактування також охоплюють осіб, які діють за вказівками більших організацій, або невеликі осередки. Іншими назвами цього явища є тероризм самостійного виконавця (), незалежний тероризм (), терористи-одинаки та індивідуальні терористичні осередки. Це поняття є подібним, але відмінним від концепції безлідерського опору.

Назва «самотній вовк» походить від поняття самотнього вовка — тварини, яка залишила свою зграю або була з неї вигнана. Цей термін набув популярності наприкінці 1990-х років завдяки активістам білого супремасизму Тому Мецгеру та Алексу Кертісу, а також після розслідування ФБР і поліції Сан-Дієго щодо Кертіса під назвою Operation Lone Wolf. Порівняно із загальною популяцією та членами організованих терористичних груп, терористи-одинаки частіше мають діагностовані психічні розлади, хоча це не є надійною ознакою для профілювання.

Визначення і термінологія

Хоча загальноприйнятого визначення не існує, терористом-одинаком зазвичай вважають терориста, який діє самостійно без сторонньої допомоги.

Інші визначення охоплюють не лише терористів, які діють повністю самостійно, а й тих, хто особисто здійснює напад, але виконує вказівки більшої організації, а також групи з двох осіб і невеликі осередки. Дослідник Крістофер Г'юїтт стверджував, що терористичною групою можна вважати лише об'єднання з чотирьох або більше осіб, а якщо група складається з трьох чи менше членів, то їх усе ще слід вважати терористами-одинаками, тоді як Пол Гілл вважав, що до цієї категорії можна віднести й пари виконавців.

Подібним і спорідненим, але відмінним поняттям є безлідерський опір, який також використовується терористами.

Історія

Історик Річард Дженсон вважає, що період 1878—1934 років був епохою анархістського тероризму і має розглядатися як класична доба «самотнього вовка» або безлідерського тероризму. Анархісти відкидали авторитарний централізований контроль як над актами спланованого насильства, так і над будь-якою іншою діяльністю. За словами Дженсона, у цей період сталися сотні насильницьких анархістських інцидентів, більшість з яких були скоєні окремими особами або дуже невеликими групами без командної структури чи керівників. Починаючи з 1940 року, у США було здійснено близько 100 успішних нападів терористів-одинаків.

Більшість нападів, здійснених терористами-одинаками у XX столітті, були малоефективними й не мали значного впливу. У середовищі американських ультраправих ця концепція набула широкого поширення в період кризи руху. У 1980-х роках рух був розпорошений між кількома невеликими групами, тоді як у 1960-х роках він був відносно централізованим у Американській нацистській партії, яку очолював Джордж Лінкольн Рокуелл. Одним із ранніх прикладів був Джозеф Томмазі з Націонал-соціалістичного фронту визволення, який стверджував, що, оскільки громадськість ніколи не стане революційною силою, реального впливу можна досягти лише тоді, коли окремі особи візьмуться за зброю. Кілька членів його групи зробили так, як він пропонував, але це майже не мало наслідків, окрім тюремних вироків для виконавців.

Див. також Стохастичний тероризм Терорграм

Примітки