5-та Танкова Дивізія СС «Вікінг»() — елітна танкова дивізія у складі військ СС, що існувала у 1940—1945 року роках.
Формування У вересні 1940 року Верховним головнокомандувачем збройних сил Німеччини Адольфом Гітлером віддано наказ на формування моторизованої дивізії СС з добровольців в частинах СС з Голландії, Данії, Норвегії та Фінляндії.
9 листопада 1940 року бригадефюрер СС Фелікс Штайнер отримав наказ на формування 5-ї моторизованої дивізії СС «Дойчланд» (Німеччина). Штайнер був військовим ще під час Веймарської республіки (1918—1933), тому мав необхідний вишкіл та величезний військовий та організаційний досвід. Для її формування направлено 3-й моторизований піхотний полк «Дойчланд», а також полки «Вестланд» і «Нордланд». Оскільки назва новоствореної дивізії збігалася з назвою полку «Дойчланд», 21 грудня 1940 року наказом Гітлера змінено назву на «Вікінг». Начальником штабу дивізії призначено штурмбанфюрера СС Екке.
До складу дивізії увійшли: Полк «Дойчланд» (штандартенфюрер фон Оберкамп); Полк «Вестланд» (штандартенфюрер Векерле); Полк «Нордланд» (штандартенфюрер фон Шольц); 5-й артилерійський полк (штандартенфюрер Гілле); 5-й саперний батальйон (штурмбанфюрер Мюленкамп); 5-й розвідувальний батальйон (штурмбанфюрер фон Райценштайн); 5-й протитанковий батальйон (штурмбанфюрер Маак); 5-й зенітний батальйон (штурмбанфюрер Штофферс); 5-й батальйон зв'язку (штурмбанфюрер Кемпер); 5-й медичний батальйон (штурмбанфюрер Унбехаун); 5-й ремонтний батальйон (гауптштурмфюрер Шпорн).
Бойові дії
2 червня 1941 року дивізія передислокована в Силезію і увійшла до складу 1-ї танкової групи (командувач — генерал-полковник Евальд фон Кляйст). На початковому етапі Німецько-радянської війни дивізія безпосередньо підпорядковувалась командиру 14-го моторизованого корпусу генералу піхоти фон Вітершайму. У складі 1-ї танкової групи дивізія наступала на Тернопіль, далі — на Проскурів. Брала участь в битві під Уманню, де захищала північний фланг 1-ї танкової групи. Рухаючись далі через Смілу, Корсунь, Дніпродзержинськ вийшла на Дніпропетровськ. Після форсування Дніпра брала участь в оточенні радянських військ в районі Мелітополя. Компанію 1941 року дивізія закінчила зайняттям позицій по річці Міус. У цей час в штабі дивізії стались кадрові зміни. Місце загиблого начальника штабу Екке зайняв гауптфтурмфюрер Райхель. Пройшли зміни і в керівництві частин дивізії.
На початку січня 1942 року до складу дивізії включено батальйон штурмових гармат (командир — оберштурмфюрер Ланге).
21 березня 1942 року дивізія була відправлена в Німеччину для відпочинку та переозброєння. У цей час дивізія отримала 5-й танковий батальйон СС (командир — штурмбанфюрер Рудольф Мюленкамп).
Українці в дивізії «Вікінг» (липень — листопад 1944 року) Після втрат у попередніх боях Дивізія СС «Вікінґ» потребувала поповнення. У липні 1944 року до неї прибув полк в складі 2-х батальйонів (бл. 1500 солдатів) добровольців до української дивізії «Галичина». У Модлінському вишкільному таборі українці разом із голландськими, шведськими, данськими, польськими, російськими і балтійськими добровольцями проходили військову підготовку і увійшли до складу батальйонів дивізії «Вікінґ»: переважно панцерґренадирських полків «Germania» і «Westland». Більшість українських вояків опинилася в піхоті, а деякі — в артилерійських, протипанцерних, зв'язкових та допоміжних частинах.
Українським добровольцям довелося вести тяжкі бої в районі Модлін-Леґіоново, там вони втратили близько 200 чоловік загиблими і пораненими. У листопаді 1944 року загартовані в боях українські вояки повернулися до дивізії «Галичина», яка знаходилася тоді в стані переформування після тяжких боїв під Бродами.
4 листопада 1944 року командир Дивізії «Вікінґ», Штандартенфюрер СС Ульріх видав окремий наказ-подяку до українських добровольців:
Капелани дивізії О. Юліян Габрусевич (далі служив у 14-й гренадерській дивізії Вафен СС «Галичина»)Крохмалюк Роман, «Заграва на Сході », Головна Управа (Братство колишніх вояків 1-ї Української Дивізії УНА), Торонто-Нью-Йорк, 1978, — Т.1, — С.250, 256.
Командири дивізії Группенфюрер СС та Генерал-лейтенант Ваффен-СС Фелікс Штайнер (1 грудня 1940 року — 1 травня 1943 року) Группенфюрер СС та Генерал-лейтенант Ваффен-СС Герберт Отто Гілле (1 травня 1943 року — 6 серпня 1944 року) Штандартенфюрер СС Едуард Дайзенгофер (6 серпня — 12 серпня 1944 року) Штандартенфюрер СС Йоханнес-Рудольф Мюленкамп (12 серпня року — 9 жовтня 1944 року) Оберфюрер СС Карл Улльріх (9 жовтня 1944 року — 5 травня 1945 року)
Склад дивізії 5-й Танковий Полк СС 9-й Панцергренадерський Полк СС «Германія» 10-й Панцергренадерський Полк СС «Вестланд» 5-й Самохідний Артилерійський Полк СС 5-й Самохідний Розвідувальний Батальйон СС 5-й Батальйон Штурмових гармат СС 5-й Протитанковий Батальйон СС 5-й Зенітний Батальйон СС 5-й Саперний Батальйон СС 5-й Самохідний Батальйон зв'язку СС 5-й Самохідний Ремонтний Батальйон СС 5-й Санітарний Батальйон СС 5-й Батальйон Постачання СС
Нагороджені Лицарським хрестом Залізного хреста За час існування дивізії 55 осіб її особового складу були нагороджені Лицарським хрестом (третій результат у військах СС після 1-ї танкової дивізії Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер» і 2-ї танкової дивізії СС «Дас Райх»).
Лицарський Хрест Залізного хреста (54) Гельмут Пфертнер — 18 січня 1942 року — унтерштурмфюрер СС, командир взводу 2-ї роти полку СС «Дойчланд» Фріц фон Шольц — 18 січня 1942 року — оберфюрер СС, командир полку СС «Нордланд» Карл Шламельхер — 1 березня 1942 року — гауптштурмфюрер СС, командир 3-го дивізіону 5-го артилерійського полку СС Август Дікман — 23 квітня 1942 року — штурмбаннфюрер СС, командир 1-го батальйону 9-го полку СС «Дойчланд» Йоханнес Мюленкамп — 3 вересня 1942 року — штурмбаннфюрер СС, командир 5-го танкового батальйону СС Ганс Дорр — 27 вересня 1942 року — гауптштурмфюрер СС, командир 4-ї роти 9-го полку СС «Дойчланд» Герберт Отто Гілле — 8 жовтня 1942 року — оберфюрер СС, командир 5-го артилерійського полку СС Гаррі Полевач — 23 грудня 1942 року — штурмбанфюрер СС, командир 3-го батальйону полку СС «Нордланд» Маркус Фаульхабером — 25 грудня 1942 року — оберштурмфюрер СС, командир 3-ї роти полку СС «Дойчланд» Гуго Айхгорн — 15 січня 1943 року — гауптштурмфюрер СС, офіцер штабу саперного батальйону дивізії СС «Вікінг» Макс Шефер — 12 лютого 1943 року — оберштурмбанфюрер СС, командир саперного батальйону дивізії СС «Вікінг» Ервін Райхель — 28 лютого 1943 року — штурмбанфюрер СС, командир 10-го полку СС «Вестланд» Віллі Есслінгер — 19 червня 1943 року — гауптшарфюрер СС, командир взводу 3-ї роти протитанкового батальйону дивізії СС «Вікінг» Юрґен Вагнер — 24 липня 1943 року — оберфюрер СС, командир 9-го полку СС «Дойчланд» Вальтер Шмідт — 4 серпня 1943 року — гауптштурмфюрер СС, командир 3-го батальйону 10-го полку СС «Вестланд» Альберт Мюллер — 4 серпня 1943 року — гауптшарфюрер СС, командир протитанкового взводу 4-ї роти 10-го полку СС «Вестланд» Георг Ебергардт — 4 серпня 1943 року — штурмбанфюрер СС, командир естонського добровольчого батальйону СС «Нарва» Гельмут Бауер — 12 вересня 1943 року — обершарфюрер СС, командир взводу 3-ї роти 5-го танкового полку СС Ганс Юхем — 12 вересня 1943 року — гауптштурмфюрер СС, командир 2-го батальйону 9-го полку СС «Дойчланд» Гюнтер Зіттер — 13 вересня 1943 року — гауптштурмфюрер СС, командир 2-го батальйону 10-го полку СС «Вестланд» Ганс Дрексель — 14 жовтня 1943 року — оберштурмфюрер СС, заступник командира 2-го батальйону 10-го полку СС «Вестланд» Пауль Трабандт — 14 жовтня 1943 року — гауптшарфюрер СС, командир взводу 2-ї роти протитанкового батальйону дивізії СС «Вікінг» Бруно Гінц — 2 грудня 1943 року — унтерштурмфюрер СС, командир 2-ї роти 10-го полку СС «Вестланд» Густав Шрайбер — 2 грудня 1943 року — гауптшарфюрер СС, командир 7-ї роти 9-го полку СС «Дойчланд» Леон Дегрель — 20 лютого 1944 року — гауптштурмфюрер, командир штурмової бригади «Валлонія» Йоахім Ріхтер — 23 лютого 1944 року — оберштурмбанфюрер СС, командир 5-го артилерійського полку СС Манфред Шенфельдер — 23 лютого 1944 року — оберштурмбанфюрер СС, начальник оперативного відділу штабу дивізії СС «Вікінг» Фріц Ерат — 23 лютого 1944 року — оберштурмбанфюрер СС, командир 9-го полку СС «Дойчланд» Карл Ніколуссі-Лек — 9 квітня 1944 року — оберштурмфюрер СС, командир 8-ї роти 5-го танкового полку СС Курт Шумахер — 4 травня 1944 року — унтерштурмфюрер СС, командир 3-ї роти 5-го танкового полку СС Віллі Гайн — 4 травня 1944 року — оберштурмфюрер СС, командир 2-ї роти 5-го танкового полку СС Отто Шнайдер — 4 травня 1944 року — оберштурмфюрер СС, командир 7-ї роти 5-го танкового полку СС Гергард Фішер — 4 травня 1944 року — унтершарфюрер СС, і. о. командира взводу 3-ї роти протитанкового батальйону дивізії СС «Вікінг» Генріх Дебус — 4 травня 1944 року — оберштурмфюрер СС, заступник командира 5-го танкового розвідувального батальйону дивізії СС «Вікінг» Франц Гак — 14 травня 1944 року — штурмбанфюрер СС, командир 3-го батальйону 9-го полку СС «Дойчланд» Вернер Меєр — 4 червня 1944 року — оберштурмфюрер СС, командир 1-ї роти 9-го полку СС «Дойчланд» Фріц Бігі — 16 червня 1944 року — обершарфюрер СС, командир взводу 5-ї роти 9-го полку СС «Дойчланд» Альфред Гроссрок — 12 серпня 1944 року — унтерштурмфюрер СС, командир взводу 6-ї роти 5-го танкового полку СС Гайнц Мурр — 21 вересня 1944 року — гауптштурмфюрер СС, командир 3-го батальйону 9-го полку СС «Дойчланд» Гуго Руф — 16 жовтня 1944 року — обершарфюрер СС, командир взводу 3-ї роти 5-го танкового полку СС Егон Франц — 16 жовтня 1944 року — унтершарфюрер СС, командир взводу 3-ї роти 9-го полку СС «Дойчланд» Ганс Флюгель — 16 жовтня 1944 року — гауптштурмфюрер СС, командир 2-го батальйону 5-го танкового полку СС Алоїз Шнаубельт — 16 листопада 1944 року — унтершарфюрер СС, командир гармати 3-ї роти зенітного батальйону дивізії СС «Вікінг» Ебергард Гедер — 18 листопада 1944 року — гауптштурмфюрер СС, командир саперного батальйону дивізії СС «Вікінг» Пауль Зенгас — 11 грудня 1944 року — оберштурмфюрер СС, командир 1-ї роти 5-го танкового полку СС Гергард Лоце — 1 лютого 1945 року — оберштурмфюрер СС, командир 5-ї роти 10-го полку СС «Вестланд» Зерен Кам — 7 лютого 1945 року — унтерштурмфюрер СС, командир 1-ї роти 9-го полку СС «Дойчланд» Фріц Даргес — 5 квітня 1945 року — оберштурмбанфюрер СС, командир 5-го танкового полку СС Ганс Зігмунд — 5 квітня 1945 року — обершарфюрер СС, командир взводу 11-ї роти 9-го полку СС «Дойчланд» Йозеф Штирії — 5 квітня 1945 року — гауптшарфюрер СС, командир взводу 10-ї роти 9-го полку СС «Дойчланд» Карл Пікус — 17 квітня 1945 року — оберштурмфюрер СС 5-го танкового полку СС Йозеф Драксенбергер — 17 квітня 1945 року — гауптшарфюрер СС, командир саперного взводу штабної роти 5-го танкового полку СС (нагородження не підтверджено) Карл-Гайнц Бюлер — 6 травня 1945 року — оберштурмбанфюрер СС, командир 9-го полку СС «Дойчланд» (нагородження не підтверджено) Карл-Гайнц Ліхт — 6 травня 1945 року — гауптштурмфюрер СС, командир 5-ї роти 5-го танкового полку СС (нагородження не підтверджено)
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям (7) Фелікс Штайнер — Группенфюрер СС та Генерал-лейтенант Ваффен-СС, командир панцергренадерської дивізії СС «Вікінг» (23 грудня 1942 року) Август Дікманн — Штурмбаннфюрер СС, командир 1-го батальйону панцергренадерського полку СС «Германія» (16 квітня 1943 року) Герберт Отто Гілле — Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС, командир панцергренадерської дивізії СС «Вікінг» (1 листопада 1943 року) Ганс Дорр — Гауптштурмфюрер СС, командир 1-го батальйону панцергренадерського полку СС «Германія» (13 листопада 1943 року) Вальтер Шмідт — Гауптштурмфюрер СС, командир 2-го батальйону 10-го панцергренадерського полку СС «Вестланд» (14 травня 1944 року) Йоханнес-Рудольф Мюленкамп — Штандартенфюрер СС, командир 5-ї танкової дивізії СС «Вікінг» (21 вересня 1944 року)