Олесь (Олексій) Іванович Жолдак (* 30 березня 1918, с. Верблюжка Новгородківського району Кіровоградської області —† 8 червня 2000, Київ) — український поет, сатирик, гуморист, сценарист. Батько Богдана Жолдака.
Життєпис
Олесь Іванович Жолдак народився 30 березня 1918 року в селі Верблюжка Кіровоградської області в селянській родині.
Закінчив Запорізький педагогічний інститут (1940). Працював у редакції газети «Комсомолець Запоріжжя».
Учасник Німецько-радянської війни.
Нагороджений орденами Вітчизняної війни 2-го ст., Червоної Зірки — двома і медалями.
Після війни працював у редакціях газет «Червоне Запоріжжя», «Радянська Україна», «Літературна Україна», в Держлітвидаві України та журналі «Перець».
Був членом КПРС.
В журналі "Перець"№6 за 1978р розміщено дружній шарж А.Арутюнянца з нагоди 60-річчя митця
Творчість
Член СП СРСР з 1961 року.
Творча біографія Олеся Жолдака почалася ще до війни, коли у 1937 році став друкуватися в пресі. Писав сценарії для студії «Укртелефільм».
Автор збірок ліричних, гумористичних та сатиричних віршів.
«Орлята» (1953) «Відколювання номерів» (1960) «Перевесло» (1964) «Вибрики Пегаса» (1968) «Рівновага» (1978) «Маститі мастаки» (1983)
Його вірші перекладалися російською та білоруською мовами. Олесь Жолдак працював також і у галузі художнього перекладу з російської, білоруської, сербохорватської та інших мов.
Нагороди Лауреат літературної премії НСПУ ім. Остапа Вишні.
Нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
Примітки
Посилання Українська літературна енциклопедія. К., 1990. — С.210. Письменники Радянської України. 1917–1987: Біобібліографічний довідник/Упорядники В. К. Коваль, В. П. Павловська.— К.: Рад. письменник, 1988.—719 с.