Продан Рупар (; Біоград, поблизу Невесинє, 1815 — Чорногорія, 1877) — герцеговинський князь, національний ватажок повстанців та один із головних організаторів і керівників Герцеговинського повстання (відомого як Невесинська пушка) проти Османської імперії у 1875–1878 роках.
Біографія Народився у герцеговинському селі Трусина поблизу Невесинє у 1815 році. Як авторитетний місцевий старійшина та князь, Рупар ще протягом 1874 року почав відкрито виступати проти непомірних податків та свавілля з боку місцевих османських беїв.
Підготовка до повстання (1874) У серпні та вересні 1874 року Рупар став головним ініціатором організації збройного опору. Він зібрав герцеговинських народних ватажків (серед яких були Йован Гутич, Симон Зечевич, Петар Радович та понад тридцять інших лідерів) на таємні збори поблизу церкви у своєму рідному селі Біоград. На цих зустрічах було ухвалено ключове рішення про закупівлю зброї в Чорногорії, підготовку військової логістики та евакуацію цивільного населення (жінок і дітей) до Чорногорії перед початком бойових дій.
У жовтні 1874 року Рупар і Гутич вирушили до Цетинє до чорногорського князя Ніколи I. Чорногорський правитель пообіцяв допомогу зброєю та боєприпасами, але попросив відкласти початок повстання до весни 1875 року через складні міжнародні дипломатичні обставини.
Спалах повстання (1875) Османська влада дізналася про підготовку змови та спробувала заарештувати організаторів. Через це Рупар був змушений діяти випереджально. 9 липня 1875 року на пагорбі Градац поблизу Кіфіного Села Продан Рупар зі своїм загоном влаштував засідку та атакуват турецьку жандармерію (заптіїв). Ця подія, яка в історіографії дістала назву Невесинська пушка, ознаменувала офіційний початок Великої Східної кризи та національних повстань на Балканах.
Під час повстання Рупар командував повстанськими силами в районі Невесинє та здобув кілька важливих перемог над османськими військами. Помер у Чорногорії в 1877 році, незадовго до завершення військових дій.
Див. також Герцеговинське повстання Невесинська пушка Йован Гутич
Джерела Милорад Екмечић, Устанак у Босни 1875—1878, Службени лист СРБиХ, Сараєво, 1973, стр. 112-114. Васо Чубриловић, Босански устанак 1875—1878, Српска академія наук і мистецтв, Белград, 1930, стр. 52-55. Хамдија Капиџић, Херцеговачки устанак 1875. године, Сараєво, 1958, стр. 34-38. Драгослав Срејовиќ, Историја српског народа, Книга 5, Том 1, Српска књижевна задруга, Белград, 1981, стр. 210.