Мульгові чагарники Східної Австралії (ідентифікатор WWF: AA0802) — австралазійський екорегіон помірних луків, саван і чагарників, розташований на сході Австралії.

Географія Екорегіон мульгових чагарників Східної Австралії охоплює внутрішні напівпустельні райони, розташовані на півдні Квінсленду та на півночі Нового Південного Уельсу. Він включає пласкі піщані рівнини, над якими подекуди підіймаються пагорби заввишки до 100 м. Піщані ґрунти регіону глибокі, але, як правило, малородючі. Вони сформувалися з четвертинних відкладів, що перекривають третинні осадові породи. Серед скельних виступів переважають кам'янисті ґрунти, а у заплавах великих річок та менших водних потоків — більш родючі алювальні ґрунти. Територія регіону малонаселена і переважно використовується у випасі овець та великої рогатої худоби.

Більшість річок, що протікають через територію регіону, течуть на південь. Східні дві третини екорегіону належать до басейнів Валламу, Небіну та Мунгаллали, які є притокам річки , та до басейнів і . Усі ці річки належать до басейну . Через південно-західну частину екорегіону протікає річка , яка впадає у безстічні водно-болотні угіддя пустелі Сімпсон, а через північно-західну частину — річка Барку, яка впадає у озеро Ейр. Також в екорегіоні є багато сезонних водно-болотних угідь, таких як озера Ваяра та , озера , озеро тощо. У Національному парку знаходяться унікальні водно-болотні угіддя, що утворилися навколо природних джерел Великого Артезіанського басейну.

На північ від екорегіону поширені луки Мітчелл-Грасс-Даунсу, на схід — тропічні савани Брігалу, на південний схід — помірні савани Південно-Східної Австралії. На захід від регіону лежить пустеля Сімпсон, а на південний захід — екорегіон кам'янистих пустель Тірарі та Старта.

Класифікація IBRA Згідно з класифікацією екорегіон "Мульгові чагарники Східної Австралії" відповідає біорегіону "Мульга-Лендс". Він складається з сімнадцяти субрегіонів.

Клімат На більшій частині екорегіону переважає напівпустельний клімат (BSh за класифікацією кліматів Кеппена). Середньорічна кількість опадів коливається від 450 до 650 мм. Їх розподіл дуже мінливий, однак, як правило, пік опадів припадає на кінець літа.

Флора Рослинний покрив екорегіону переважно представлений низькорослими рідколіссями та чагарниками мульги, основу яких складає акація-мульга (Acacia aneura) — кущ або невисоке дерево заввишки 2,5–7 м. Акація-мульга (Acacia aneura) характеризується розгалуженою кроною та довгим, стрижнеподібним коренем, який забезпечує рослині доступ до глибоко розташованих ґрунтових вод в умовах недостатньої кількості опадів. Ґрунтовий покрив мульги складається з чагарників та трав'янистих рослин. На сході регіону, де опадів випадає більше, окрім акації-мульги (Acacia aneura) у рідколіссях також зустрічаються (Eucalyptus populnea), (Eucalyptus melanophloia) та деякі інші види евкаліптів (Eucalyptus spp.).

Окрім мульги, в регіоні зустрічаються й інші типи рослинності. На невисоких хребтах та пагорбах ростуть розріджені чагарники, у яких домінують акації (Acacia spp.), а уздовж річок та у вологих заплавах — рідколісся, в яких переважають червоні річкові евкаліпти (Eucalyptus camaldulensis), (Eucalyptus coolabah) і (Eucalyptus ochrophloia), та луки, на яких домінують або трави Мітчелла (Astrebla spp.). Водно-болотні угіддя часто оточені трав'янистими або осоковими луками та невисокими чагарниками (Tecticornia). У районах, де переважають алювіальні або родючі глинисті ґрунти, зустрічаються акації гіджі (Acacia cambagei), а на сході регіону — акації брігалу (Acacia harpophylla). На реліктових алювіальних дюнних полях, розташованих на схід від річки Варрего в Квінсленді, поширені пустища. Тут зустрічаються найзахідніші популяції низки видів рослин, таких як (Eucalyptus melanophloia), (Eucalyptus ammophila), (Allocasuarina inophloia) та (Xanthorrhoea johnsonii).

Загалом в екорегіоні зареєстровано 747 видів місцевих рослин. Евкаліптові прибережні рідколісся демонструють найвище біорізноманіття, тоді як флора акацієвих чагарників, що ростуть на вершинах пагорбів, найменш різноманітна, хоча тут і зустрічається низка ендемічних видів рослин. Існують суттєві коливання в чисельності та поширеності деяких видів, пов'язані з сезонними коливаннями клімату. Значна частка (майже 30 %) місцевої флори є однорічними видами, які розквітають після спорадичних сильних дощів.

Фауна В межах екорегіону зустрічається 56 видів ссавців, 256 видів птахів, 94 види плазунів та 23 види амфібій. Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити велетенського кенгуру (Macropus giganteus), західного сірого кенгуру (Macropus fuliginosus), рудого кенгуру (Osphranter rufus), звичайного валлару (Osphranter robustus), сумчастого тушканчика або култарра (Antechinomys laniger), вузьконосу сумчасту мишу (Planigale tenuirostris), товстохвосту сумчасту мишу (Sminthopsis crassicaudata), смугастощоку сумчасту мишу (Sminthopsis macroura), піщану псевдомишу (Pseudomys hermannsburgensis) та австралійську єхидну (Tachyglossus aculeatus). У прибережних евкаліптових рідколіссях на сході регіону зустрічаються сірі коали (Phascolarctos cinereus), лисячі кузу (Trichosurus vulpecula) та золоточереві боброщури (Hydromys chrysogaster). Майже ендемічними представниками регіону є жовтоногі скельні валлабі (Petrogale xanthopus).

Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити австралійського ему (Dromaius novaehollandiae), чубатого голуба-бронзовокрила (Ocyphaps lophotes), (Haliastur sphenurus), рожевого какаду (Eolophus roseicapilla), малого какаду (Cacatua sanguinea), какаду-інку (Lophochroa leadbeateri), корелу (Nymphicus hollandicus), чорноголову розелу (Barnardius zonarius), австралійського папугу-червонокрила (Aprosmictus erythropterus), червоночеревого папугу (Northiella haematogaster), співочого папужку (Psephotus haematonotus), рожевогрудого папужку (Neopsephotus bourkii), різнобарвного папужку (Psephotellus varius), плямисту ойсею (Chlamydera maculata), широкобрового королаза (Climacteris picumnus), білобрового королаза (Climacteris affinis), лазурового малюра (Malurus splendens), бурого медовця (Lichmera indistincta), вікторійського медолюба (Plectorhyncha lanceolata), медолюба-дзвіночка (Acanthagenys rufogularis), маскову манорину (Manorina melanocephala), малого шиподзьоба (Acanthiza nana), сіроспинного шиподзьоба (Acanthiza robustirostris), західного ріроріро (Gerygone fusca), червонолобого тоутоваї (Petroica goodenovii), рудочеревого свистуна (Pachycephala rufiventris), чорноволу сорочицю (Cracticus nigrogularis), чорнорябу віялохвістку (Rhipidura leucophrys), австралійську скунду (Grallina cyanoleuca), білощокого діамантника (Stizoptera bichenovii) та апостола (Struthidea cinerea). Майже ендемічними представниками регіону є рудоголові стадняки (Pomatostomus ruficeps), східні стадняки (Pomatostomus halli), рудоволі пішаки (Cinclosoma castaneothorax) та світлочубі батіжники (Psophodes cristatus).

Численні сезонні та постійні, прісноводні та солоні водно-болотні угіддя екорегіону підтримують величезну кількість водоплавних та коловодних птахів, яких одночасно може налічувати до 40 000 особин. Серед видів, що зустрічаються поблизу водойм регіону, слід відзначити пато (Stictonetta naevosa), сіру савку (Biziura lobata), чорного лебедя (Cygnus atratus), австралійського мартина (Chroicocephalus novaehollandiae), австралійського пелікана (Pelecanus conspicillatus), велику чепуру (Ardea alba) та буру коровайку (Plegadis falcinellus). Озера підтримують найбільші популяції водоплавних птахів у пустельній чи напівпустельній внутрішній частині Австралії, внаслідок чого вони були визнані Рамсарськими водно-болотними угіддями міжнародного значення.

Збереження Хоча на приблизно 80 % території екорегіону зберігається природна рослинність, більша частина регіону постраждала від випасу великої рогатої худоби та овець. На сході регіону відбувається вирубка евкаліптових та акацієвих рідколісь: тут від 50 % до 85 % місцевої рослинності було знищено та перетворено на пасовища. Надмірний випас худоби призводить до деградації природних екосистем, зокрема до зменшення покриву багаторічних трав, зменшення частоти природних пожеж, збільшення деревного та чагарникового покриву та посилення ерозії ґрунту. Також природі регіону загрожує поширення інтродукованих видів тварин, зокрема кроликів, свиней, кіз, лисиць та котів, та інвазивних бур'янів, таких як (Cryptostegia grandiflora), (Kalanchoe delagoensis) та мексиканське пало-верде (Parkinsonia aculeata).

Оцінка 2017 року показала, що 9662 км², або 4 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: , , , , , , та в Квінсленді, а також у Новому Південному Уельсі.

Примітки

Посилання «Eastern Australia mulga shrublands». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Eastern Australia Mulga Shrublands» — One Earth.