Раян Кайл Куґлер (нар. 23 травня 1986, Окленд, Каліфорнія) — американський кінорежисер і сценарист.
Життєпис Раян Куґлер виріс в Окленді, Каліфорнія. У віці восьми років він з родиною переїхав до Річмонда, Каліфорнія. У дитинстві він займався легкою атлетикою та грав у американський футбол. Зрештою, футбол приніс йому стипендію у приватному коледжі Святої Марії в Моразі. У цей час він грав на позиції ресивера та хотів вивчати хімію. Усі футболісти в коледжі мали можливість пройти курс творчого письма. Його вчителька, Розмарі Ґрем, заохочувала його займатися сценарною письменницькою діяльністю через його хороші результати.
Після того, як у березні 2004 року Коледж Святої Марії завершив свою футбольну програму, він перевівся до Каліфорнійського державного університету в Сакраменто, де також отримав стипендію. Протягом чотирьох років навчання в Каліфорнійському державному університеті він здійснив 112 прийомів на 1213 ярдів та шість тачдаунів. Він спеціалізувався на фінансах і намагався відвідувати якомога більше занять з кіно, залежно від свого насиченого графіка тренувань. Зрештою, він почав вивчати кіно в Школі кінематографічних мистецтв USC. Саме в цей час він познайомився із Зінзі Куґлер, своєю майбутньою дружиною, яка підтримувала його на початку кінокар'єри, а також продюсувала його пізніші повнометражні фільми. Навчаючись в USC, Куґлер зняв загалом чотири короткометражні фільми, три з яких отримали різні нагороди. Його перший короткометражний фільм «Замки» (2009) отримав премію Дайни та Альберта Брокколі за досконалість у кінематографії. Його короткометражний фільм «Ілюзія» (2011), сценарій якого написав його однокурсник Алекс Джордж Пікерінґ, здобув нагороди на конкурсі короткометражних фільмів HBO під час Американського фестивалю чорношкірого кіно, а також на студентській кінопремії DGA. Він також був номінований на премію Black Reel Awards за видатний незалежний короткометражний фільм. Це була його перша співпраця з кіноредактором Майклом П. Шовером, партнерство, яке повторилося кілька разів. Короткометражний фільм Куґлера « Прогалина» (2011), сценарій якого написала Керол С. Лашоф, також отримав премію Джека Ніколсона за досягнення в режисурі.
У 2013 році Куґлер випустив свій перший повнометражний фільм «Станція Фрутвейл». Він зображує останні 24 години життя Оскара Ґранта, афроамериканця, якого застрелив поліцейський на станції метро Сан-Франциско на Новий рік 2009 року. Ці смертельні постріли викликали обурення та заворушення по всіх Сполучених Штатах. Прем'єра фільму відбулася на кінофестивалі «Санденс», де він отримав дві найпрестижніші нагороди. Того ж року його також було обрано до секції «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю.
У листопаді 2015 року вийшов фільм «Крід – Спадщина Роккі», продовження серії фільмів про Роккі, режисером яких був Куґлер. Поряд із Сильвестром Сталлоне у фільмі також знімається Майкл Б. Джордан, з яким Куґлер раніше співпрацював над фільмом «Станція Фрутвейл». Ця співпраця між ними триває й донині.
У 2018 році ним було засновано Компанію Proximity Media, якою він керує разом зі своєю дружиною та Севом Оганяном.
Куґлер зняв фільм Marvel «Чорна пантера», який вийшов у лютому 2018 року. Фільм отримав сім номінацій на премію «Оскар» 2019 року та виграв три нагороди. Самого Куґлера не було номіновано. Він також зняв продовження «Чорна пантера: Ваканда назавжди», яке вийшло у листопаді 2022 року. Його наступною режисерською роботою став фільм жахів «Кров і грішники» (2025), до якого він знов запросив Майкла Б. Джордана на головну роль.
Куґлер брав участь як продюсер у фільмі «Юда та Чорний Месія» про активіста «Чорних пантер» Фреда Гемптона.
Приватне життя Куґлер є одним із засновників та прихильником кампанії «Затьмарення прав людини», метою якої є документування порушень прав людини та расизму в США.
Куґлер одружений із Зінзі Куґлер з 2016 року.
Фільмографія
2009: Замки (короткометражний фільм) 2011: Інжир (короткометражний фільм) 2011: Gap (короткометражний фільм) 2011: Скульптор (короткометражний фільм) 2013: Наступна зупинка: станція Фрутвейл 2015: Крід – Спадщина Роккі (Крід) 2018: Чорна пантера 2021: Юда та Чорний Месія (продюсер) 2021: Космічний джем: Нова спадщина (продюсер) 2022: Чорна пантера: Ваканда назавжди 2023: Крід III – Спадщина Роккі ( Крід III, продюсер та сюжет) 2023: Гімн (документальний фільм, як продюсер) 2025: Кров і грішники (Грішники) 2028: Чорна пантера 3
Нагороди (вибірка) Оскар
2021 : Номінація в категорії «Найкращий фільм» за фільм «Юда та Чорний Месія» (разом із Чарльзом Д. Кінґом та Шакою Кінґ ) 2023 : Номінація в категорії «Найкраща пісня» за пісню Lift Me Up з фільму «Чорна пантера: Ваканда назавжди » (разом із Темсом, Ріанною та Людвігом Йоранссоном ) 2026 : Номінація в категорії «Найкращий фільм» за фільм «Грішники» (разом із Зінзі Куґлер та Севом Оганяном ) 2026: Номінація в категорії «Найкращий режисер» за фільм «Кров і грішники» 2026: Нагорода в категорії Найкращий оригінальний сценарій за фільм «Кров і грішники»
Премія «Золотий глобус»
2023 : Номінація в категорії «Найкраща оригінальна пісня» за пісню Lift Me Up з фільму «Чорна пантера: Ваканда назавжди » (разом із Темсом, Ріанною та Людвігом Йоранссоном ) 2026 : Номінація в категорії «Найкращий режисер» за фільм «Кров і грішники» 2026: Номінація в категорії «Найкращий сценарій» за фільм «Кров і грішники»
Кінофестиваль «Санденс» 2013: Великий приз журі за найкращий американський художній фільм за фільм «Станція Фрутвейл» 2013: Приз глядацьких симпатій за найкращий американський художній фільм за фільм «Станція Фрутвейл»
Каннський міжнародний кінофестиваль 2013: Prix de l'avenir за найкращий дебютний фільм за Наступна зупинка: Станція Фрутвейл
Премія Нью-Йоркського кола кінокритиків 2013: Нагорода за найкращий дебютний фільм за фільм «Наступна зупинка: Станція Фрутвейл»
Нагорода «Незалежний дух» 2014: Премія за найкращий дебютний фільм за фільм «Наступна зупинка: Станція Фрутвейл»
Супутникова премія 2018: Авторська премія
Зовнішні посилання
Ryan Coogler on IMDb
Посилання