Сере́дній (орта́-йола́кський) діале́кт () — один із трьох основних діалектів кримськотатарської мови, поширений серед кримських татар, які до депортації 1944 року проживали в середній смузі () Криму (передгірна та гірська частини півострова між степом та південним берегом).

Середній діалект належить до половецько-кипчацької підгрупи кипчацької групи тюркських мов, проте містить значну кількість огузьких елементів. Саме він лежить в основі сучасного літературного стандарту кримськотатарської мови.

Історія та роль у формуванні літературної мови

Історично формування середнього діалекту відбувалося в умовах тісного багатовікового контакту між кипчацькими племенами, що населяли степову (північну) частину Криму, та огузьким населенням південного узбережжя, яке перебувало під сильним впливом Османської імперії. Завдяки своєму географічному розташуванню середній діалект увібрав у себе риси обох мовних груп, ставши своєрідним койне — компромісним і зрозумілим варіантом для всіх жителів півострова.

Наприкінці XIX століття видатний просвітник Ісмаїл Гаспринський створив першу літературну норму кримськотатарської мови на базі огузького (південнобережного) діалекту, щоб зробити її максимально наближеною до османської. Однак у 1920-х роках мовна політика змінилася. На Всекримській науковій мовній конференції в Сімферополі у 1928 році саме середній діалект був офіційно затверджений як база для нової кримськотатарської літературної мови. Такий крок сприяв демократизації мови, адже середній діалект був більш поширеним і зрозумілим більшості населення Криму.

Після примусової депортації кримськотатарського народу 1944 року до Середньої Азії та на Урал, традиційне територіальне розмежування діалектів було зруйноване. У місцях спецпоселень носії степового, середнього та південнобережного діалектів опинилися в тісних контактах. Це призвело до процесу поступового нівелювання (стирання) діалектних відмінностей, у якому середній (літературний) діалект відіграв об'єднавчу роль, міцно закріпивши свої позиції як загальнонародна норма.

Огузькі риси Діалект середньої смуги Криму належить до половецько-кипчацької підгрупи, але характеризується значною кількістю огузьких елементів. Деякі з них:

кінцеве -ğ замість типового кипчацького -w: sağ (правий/живий), ağ (білий), dağ (гора); початкові дзвінкі d-, g- замість глухих кипчацьких t-, k- у низці слів (хоча таких слів порівняно небагато): dügül (ні), dağ (гора), demir (залізо), gizli (таємно), gece (ніч), göl (озеро); форма утворення імені діяча від дієслова на -ıcı, -yıcı, -ici, -yici замість кипчацького -wçı, -uwçı, -wçi, -üwçi: baqıcı (той, хто дивиться), aydayıcı (водій), tikici (кравець), diñleyici (слухач); використання огузької форми віддієслівного іменника на -ma, -me поряд із кипчацькою на -v, -uv, -üv; афікс присудковості 1-ї особи однини -m, -ım, -im замість кипчацьких -man, -men або -mın, -min; форма дієслова «бути» olmaq замість кипчацького bolmaq; значний пласт огузької лексики (зокрема, давні арабізми та фарсизми, що прийшли через османську мову).

Говірки Середній діалект є досить неоднорідним. На межах із двома іншими діалектами (степовим та південнобережним) історично сформувалися перехідні говірки, що поєднують різні риси сусідніх систем.

Загалом, у міру просування від межі степу вглиб гір у напрямку до південного берега півострова, зростає кількість огузьких елементів у мовленні. Наприклад, для жителів сіл середньої смуги, що межували зі степом, характерне притаманне степовому діалекту «джекання» (початкове c- замість y-) у низці слів, кінцеве -w замість -ğ та форма дієслова «бути» bolmaq (замість olmaq). Натомість у говірці вихідців із Байдарської долини чітко простежується огузька форма давального відмінка (-a, -ya, -e, -ye замість кипчацького -ğa, -ge).

Етнолекти Існують близькоспоріднені до середнього діалекту ідіоми, які дослідники часто класифікують як його етнолекти:

Кримський діалект караїмської мови Кримчацька мова Урумська мова

Див. також

Караїмська мова Кримськотатарська мова

Примітки

Посилання

Кипчацькі мови на сайті О. М. Гаркавця