Церква Різдва Богородиці — чинна дерев'яна парафіяльна церква у селі Гумнище Берестечківської міської громади (колишнього Горохівського району) Волинської областіСВЯТО-РІЗДВО-БОГОРОДИЧНА РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ С.ГУМНИЩЕ // YouControlЦерква Різдва Богородиці на карті Visicom. Побудована у 1785 роціГумнище. Церква Різдва Богородиці 1785 // Дерев'яні Церкви Західної УкраїниЦерква Різдва Богородиці // Прадідівська славаИсторико-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. — Т. 2: Уезды Ровенский, Острожский и Дубенский / Составил Н. И. Теодорович. — Почаев, 1889. — С. 1063.Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег: Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986. — С. 330.. Є зразком волинського дерев'яного зодчества латинізованого типу. Об'єкт має офіційний статус пам'ятки архітектури місцевого значенняНаказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 19.04.2024 № 295.

Історія Перша письмова згадка про храм на цьому місці належить до 1740 року, коли місцева поміщиця Марія Скриневська надала земельний наділ для забезпечення церкви. Сучасна дерев'яна споруда церкви Різдва Богородиці була зведена у 1785 році на місці старого храму власним коштом парафіян.

Наприкінці XIX століття будівля перебувала у ветхому стані та вважалася близькою до руйнування. Церква залишалася бідною на церковне начиння і не мала власного причту; вона була приписною до парафії у селі Перемиль, розташованої за дві версти. Відповідний опис майна храму був складений у 1884 році. Богослужіння у Гумнищі тоді відбувалися лише кожної третьої неділіПереверзев Н. В. Справочная книга о приходах и монастырях Волынской епархии. — Житомир, 1914. — С. 99.. Пізніше, у 1903 році, поруч із храмом побудували дерев'яну двоярусну дзвіницю.

У 1920-х роках на території Волині активізувався неоунійний рухФедчук О. Ліквідація останніх уніатських общин у Волинській області (1944—1945 рр.) // Сіверянський літопис. 2024. № 3. С. 44–49.. У 1926 році місцевий настоятель ігумен Гамаліїл Перчеклей офіційно приєднався до Католицької церквиLeon Popek. Losy kapłanów diecezji łuckiej w czasie II wojny światowej 1939—1945Miesięcznik Diecezjalny Łucki. 1928, nr 3. С. 13.. Згідно з церковними документами 1927 року, парафія у Гумнищі налічувала вже 980 вірян східного (греко-католицького) обряду. Проте згодом священник Гамаліїл Перчеклей вирішив повернутися у православ'я.

Наприкінці Другої світової війни Гумнище залишилося однією з двох останніх греко-католицьких парафій у Волинській області. Тодішнім настоятелем громади був священник Маркел Височинський. У травні 1945 року віряни здійснили спробу офіційно зареєструвати громаду, однак радянська влада зумисно ігнорувала це прохання. У межах примусової ліквідації УГКЦ, у грудні 1945 року парафію змусили возз'єднатися з Російською православною церквою (МП). Настоятель храму категорично відмовився перейти у православ'я і покинув Гумнище. Достеменних історичних свідчень про те, чи залишалася церква відкритою протягом усього пізнього радянського періоду, немає. Під час мистецтвознавчої експедиції у 2012 році фахівці Інституту народознавства НАН України також не змогли оглянути інтер'єр храмуМистецтвознавча експедиція 2012 року на територію Західної Волині. С. 10.

У період незалежної України, 24 грудня 1991 року, офіційно зареєстровано Свято-Різдво-Богородичну релігійну громаду Української православної церкви (уповноважена особа — Бляхарчук Микола Михайлович). Згідно з рішенням виконавчого комітету Волинської обласної ради від 27 серпня 1990 року (№ 187) церква отримала статус пам'ятки архітектури місцевого значення. Цей статус юридично оновлено наказом Міністерства культури та інформаційної політики України № 295 від 19 квітня 2024 року із занесенням до Державного реєстру нерухомих пам'яток.

Архітектура Церква розташована в самому центрі села, поруч із центральною дорогою. За плануванням це тридільна безверха будівля латинізованого типу. Споруда складається з бабинця, візуально ширшої нави та дещо вужчого вівтаря, вісь якого орієнтована на південний захід.

Додаткові входи до храму — північний до бабинця та східний до нави — накриті двосхилими захисними дашками. Нава перекрита вищим двосхилим дахом, який увінчує ліхтар з маківкою. Така сама маківка встановлена на гребені даху бабинця.

Внаслідок сучасних ремонтів стіни дерев'яної споруди були зовні оббиті пластиком, тому з автентичних матеріалів на фасаді залишилися лише дерев'яні вікна та двері. На північ від храму стоїть двоярусна дерев'яна дзвіниця, яку звели у 1903 році.

Інтер'єр та святині Особливу цінність храму складав старовинний дерев'яний іконостас із живописом XVIII століттяВолинський іконостас реставрували київські майстри // Суспільне Луцьк. З часом ці раритетні ікони, яким понад 200 років, зазнали значних пошкоджень через діяльність жука-деревогриза.

Для порятунку святині частину іконостаса передали на фахову реставрацію. Всього було відновлено 18 ікон, серед яких по три ікони з апостольського ряду та по шість ікон із празникового ряду. Майстри Національного науково-дослідного реставраційного центру України (зокрема київські художниці Ганна Шустіна та Віта Коротких) працювали з іконами безкоштовно. Вони виконали роботи з укріплення ґрунту (левкасу), розчистили лики апостолів і поновили тло. Враховуючи вимоги до умов зберігання, відреставровані ікони наразі не повернули до церкви, їх зберігають у закритих фондах Музею волинської ікони.

Галерея

Примітки