Холм ( ; ) — місто на сході сучасної Польщі, що було засноване королем Русі Данилом 1237 року. Нині — місто на правах повіту Люблінського воєводства. Лежить на Холмській височині над річкою Угеркою (притокою Бугу; висота берега — 20—40 м). Населення — 65 481 мешканець (2013).
Історично головне місто Холмщини. Колишнє столичне місто короля Русі Данила Романовича, деякий час столиця удільних князів Галицько-Волинського князівства, до 1770-х років головне місто Холмської землі Руського воєводства Першої Речі Посполитої, у 1912—1915 — центр Холмської губернії Російській імперії.
Історія
Найдавніше минуле Археологічні розкопки на території сучасної Холмщині показують що початки заселення цих земель сягають палеоліту. Знайдені предмети свідчать, що впродовж наступних епох тут існував неперервний ряд поселень. Неолітичні матеріали знайдені також у нижніх шарах племінних городищ між Бугом та Вепром. Загалом на Холмщині виявлено знахідки неолітичних культур: волинсько-люблінської, мальованої кераміки, лійчастого посуду, кулястих амфор та шнурової кераміки. Окрім дрібних артефактів, відкрито потужні кам'яні поховальні споруди, традиційні для «атлантичної» мегалітичної традиції. Перед входом до археологічного відділу регіонального музею в Холмі можна оглянути рештки поховальних скринь, які належать до культури кулястих амфор (часів бронзи) та більш пізню скриню поморської археологічної культури епохи заліза.
В епоху бронзи на Холмщині й на території самого міста, зокрема на Крейдяній горі біля цементного заводу, були поширені поселення тшинецької, а потім лужицької культур. На території Холма виявлено також сліди поморської культури VI—II ст. до н. е., яка загалом була поширена на території Польщі (від Гданського Помор'я) і суміжних із нею областей Білорусі та України.
Припускається, що на території самого міста Холма люди почали селитися лише на початку н. е. в період римських впливів. Численні знахідки на території Холма та околиць належать саме до цього часу. Знахідки римських монет, імовірно, свідчать про давнє проходження тут торговельних шляхів. У цей час тут мешкали носії археологічної переворської культури. На території холмського передмістя Белавін знайдено свідчення неперервності поселення на території Холма з римських часів — періоду переворської культури. В епоху розселення слов'ян — у V—VIII ст. сучасна Холмщина гармонійно вливається до їхнього ареалу. Вважається, що на території Холмщини в VIII—XI ст. також спостерігалося поєднання культурних елементів, які походили з прилеглих країв.
Більшість груп поселень концентрується берегами річок. У цьому розумінні Буг виступав віссю, навколо якої кристалізувалася майбутня Волинська земля. Перед державним періодом тут склалася мозаїка поселень, що відрізнялися своєю хронологією, а також етнічними та культурними рисами.
Панівними в ландшафті теренів сучасної Холмщини в VI — поч. VII ст. були відкриті поселення. Їх розташовували вздовж річкових долин. На території поселень зводили невеликі чотирикутні напівземлянки часто з піччю в розі. Загалом слов'янський спосіб життя був дуже простим і водночас дуже адаптованим до несприятливих умов. Також зводяться городища. Як вказує А. Буко, виникнення нових городищ стимулювали також транс'європейські торговельні шляхи. Для майбутньої Холмщини особливе значення мав бузький торговельний шлях. В. Лосинський припускав, що торговельний шлях був активований близько 880 р., що ініціювало прямий торговельний зв'язок від району сучасного Києва через Прип'ять, Буг та Віслу з Балтійським узбережжям. Уздовж цієї траси знайдено срібні клади, які включають арабські монети IX ст.
Про племінну належність та ранньослов'янську історію Холмщини немає жодних надійних історичних свідчень. Найбільш раннім слов'янським поселенням на території сучасного Холма є так зване Заслуп'я (на північ від Белавіна і розташованої тут вежі, від , що означає вежа) з великою кількістю металевих предметів, а також житла, які були під Белавінською вежею. У музейних фондах Холмського музею є чимало глиняного посуду та його фрагментів, що походять із цього поселення. Цей посуд оздоблено білою побілкою чи орнаментом на глині. Знайдено тут також зброю — залізні наконечники сокир та списів, господарські предмети, ножі, серпи, металеві та скляні оздоби з характерними браслетами із зеленого скла та підкови для коней і взуття.
Детальне вивчення району Холма дозволило виявити загалом 43 місцеперебування артефактів. У більшості випадків — це залишки великих поселень. Знайдений тут матеріал датується від неоліту і до сучасності. Висока щільність поселень у часи Риму та Ранньому середньовіччі дозволяє припускати існування тут первинного слов'янського поселення, яке передувало закладці граду на Високій Гірці. Початки ранньосередньовічного поселення на Заслуп'ю сягають VI ст., а його розвиток майже без перерви від X до XIV ст. Переказ, оприлюднений у 1684 р. Яковом Сушею, каже, що саме тут було перше міське поселення. Проте, чи було це прамісто, чи просто одне з ординарних поселень регіону мають показати такі дослідження
Княжа доба
У випадку Холма — досі відкрите питання перенесення центру поселення з раніш описаного Холма-Белавіна, розташованого в багнистій долині річки Угорки, на терен сучасної Високої Гірки, що наступило найімовірніше впродовж X ст. Ранньосередньовічні матеріали, які походять із Високої Гірки, відносяться лише до кінця X—XI ст. Неподалік на місці сучасного Ринку (пляц Лучковського), знайдено оздоби з поховання датованого XI—XII ст. Це означає, що в той час на місці Холма були сліди життя. Окрім того, щодо Високої Гірки збереглася легенда про наявність на ній поганської святині, а також про напад на неї ворога. При цьому відбити цей напад оборонцям святині, начебто, допоміг білий ведмідь, який вийшов із надра гори. Щодо існування святилища наразі немає жодних даних, які це підтверджують. Проте білий ведмідь міцно закріпився на гербі Холма. 1217 чи 1219 р. князь Данило Романович відібрав у Лешка Берестя та землі між Бугом та Вепрем із містами Угровеськ (Угруськ), Верещин, Стовп'є та Кумів, а також усю «Україну» як свою вотчину. Відсутність згадки про Холм свідчить про те, що міста на той час не існувало.
Дата заснування Холма докладно не встановлена; за літописами, 1237 року Данило Романович збудував тут замок, який згодом сильно укріпив (з часом він отримав у місцевих жителів назву «оборонний городок»)Диба Юрій. «Хранительна» інскрипція стольного Холма, на незначній віддалі від нього збудував оборонні споруди — вежу в Білявині й вежу в Столп'ї — Т. 1. — C. 804.. Завдяки цьому Холм протистояв монгольській навалі 1240 р. Сюди Данило переніс свою столицю з Галича, разом з цим осідок єпархії (доти був Угруськ).
На це вплинула така обставина: Галицький шлях, який сполучав Україну з Близьким Сходом і Півднем, втратив значення через занепад Царгороду, опанування степів кочовиками; натомість набрав значення шлях, який сполучав Балтику і володіння Тевтонського ордену (зокрема, місто Торунь над Віслою) із західноукраїнськими землями через Холм (так званий Бузький шлях). 1259 року Холм удруге протистояв монголо-татарській навалі.
По смерті короля Данила (1264 р.) у Холмі мали резиденцію його наступники: князь Шварно Данилович, потім Лев Данилович, його нащадки: Андрій і Лев Юрійовичі, Юрій II.
XIV століття — 1795 рік
Під час воєн за їх спадщину між Литвою, Польщею й Угорщиною та місцевими боярами, Холм багато потерпів і 1387 року остаточно перейшов до володінь Польщі. Холмщину під своє панування взяв безпосередньо новий польський король Ягайло. З цим настав нарешті край військовій руїні. Від цього часу місто становило центр Холмської землі (Холмщини): яка об'єднувала поміж іншим Красностав, Грубешів, Реювець та Замостя. Попри те що Холмщина входила до Руського воєводства (з центром у Львові), вона мала автономію, яка дорівнювала такій для воєводства, зокрема висилала окремого депутата до сейму. На прохання міщан 7 січня 1392 р. на замку в Любомлі Ягайло видав Холму привілей на Магдебурзьке право — «перенесення міста з права польського і руського». В привілеї мешканців Холма Ягайло згадує в такій послідовності: німці, поляки та русини (українці). І найімовірніше це не означало домінування іноземців, але їх вищий соціальний статус. Локація Холму була настільки вдалою тож в 1400 р. король Ягайло довірив холм'янину Бартоломею локацію Грубешева. Сучасна площа Лучковського є чи не єдиною пам'яткою того часу. Адже і після локації Холм використовував вуличну сітку, яка склалася в XIII ст. Уже в XVII ст. існувала вулиця Люблінська. В межах міста ця вулиця розширювалася і створювала власне цей ринок. У XVII ст. з'явилися назви й інших звивистих міських вулиць — Собача, Брестська, Блонська, Пивоварська, Велика. Забудова міста була дерев'яною. При ринку в межах укріплень було біля 120 ділянок. Дерев'яними були також церкви, костели та синагога. Інвестиції в околиці міста Холмщини були дуже скромними, зважаючи на довгу панівну тут нестабільність. Втім, Холмщина опинилася на торговельних шляхах з генуезьких колоній в Криму до західної Європи та узбережжя Балтійського моря. Головна дорога з Володимира вела через Буг до Холма, а далі до Любліна та Казимира Дольного на Віслі. Поступово зростало значення Холма і на шляху з Дрогобича через Любачів та Грубешів до Підляшшя, яке в 1446 р. остаточно відійшло до Великого князівства Литовського. З середини XV століття збільшилося економічне значення Холма, головним чином, торгівля. У другій половині XV ст. Холм населяло 1000 чоловік, були то русини-українці, поляки та євреї, а також в невеликій кількості німці. І якщо русини переважно займалися сільським господарством чи ремеслом, поляки — складали адміністративно-управлінський апарат то євреї та німці освоювали торгівлю. В місці відбувався розвиток цехової справи: пекарі, різники та шевці. Працювали водні млини, п'ятничні торги та річні ярмарки. Суттєву небезпеку для міста становили татарські напади, такі як напад 1499 р., що призвів до втрати половини мешканців.