Гайнувка (, ), також Гайні́вка — місто в східній Польщі, на західній межі Біловезької Пущі. Адміністративний центр Гайновського повіту Підляського воєводства. Неформальний центр білоруської громади Польщі.
Історія Гайновка заснована у XVIII столітті як поселення лісного стражника під назвою Гайновщина. Тоді вона належала до Берестейського воєводства Великого князівства Литовського. У XIX столітті Гайновка згадується як село. Під час Першої світової війни у Гайновці німці заснували осередок перероблювання дерева з Біловезької Пущі. У 1950 році Гайновка отримала міські права, а у 1954—1975 роках та з 1999 року місто є центром Гайновського повіту.
Демографія Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Станом на 30 червня 2012 року у Гайновці мешкала 22 031 особа.
У 1921 році населення села становило 748 осіб, а промислової осади — 287 осіб. У 1937 році населення осади становило вже 11 тис. осіб. У 1988 році в місті мешкало 23 085 осіб. Крім українців і поляків, яких за припущенням Юрія Гаврилюка було близько 30 %, у Гайновці мешкають білоруси, які переселилися із сусідніх гмін (зокрема, з Біловежі, Наровки та інших).
Українці в Гайновці
З 1922 у Гайновці працювала група інтернованих вояків Армії УНР. Група складалася з колишніх вояків 1-ї Запорізької, 4-ї Київської Дивізій УНР та Херсонської дивізії Армії УНР. У 1920-их роках ветеранська громада складала 250 чоловік під керівництвом сотника Прокопа Моркотуна. До її складу входив відомий хорунжий Василь Луцик, який згодом виїхав до російської зони окупації України.
На православному цвинтарі є група поховань українських вояків, а могила козака Армії УНР Григорія Ковальчука (*02.02.1900 — †13.05.1973) знаходиться на території церкви Св. Дмитра.
До серпня 1923 р. в Гайновці засновано відділ УЦК, яке діяло до початку Другої світової війни у 1939 році. Першим головою відділу УЦК у Гайновці був Прокіп Моркотун, заступником Іван Кононенко, а секретарем Василь Корніїв.
На православному кладовищі могили вбитих у 1941—1943 рр., у тому числі Петра Шевчука (1895—1941), воїна армії УНР, убитого нацистами
У міжвоєнні роки в Гайновці вирувало активне громадсько-культурне життя української громади. Щороку у березні організовувалися Шевченківські свята, панахиди у церкві в селі Дубини, вистави і концерти в театрі.
У травні 1931 року на цвинтарі в Дубинах був встановлений триметровий монумент з залізним хрестом. Пам'ятник побудований за кошти громади і присвячений Борцям за Україну. На цвинтарі спочило біля 30-ти колишніх старшин і козаків Армії УНР, відомі імена кількох: сотник Пилип Барський, Бідненко, Борботко, Булгарський, Ганін, Резнік.
На 1933 рік у Гайновці відкрилась початкова українська школа для дітей, учителькою якої була Романова. Також діяв дитячий садок на 50 дітей.
З початком світової війни українські організації Гайновки перестала існувати. Частина громади емігрувала на Захід, інші були депортовані репресивними радянськими органами.
У 1987 році у місті засновано гурток Українського суспільно-культурного товариства.
Білоруська мова
В 2007 році в гміні (і однойменному місті Гайновка) було прийнято білоруську мову, як регіональну мову.
Релігія У міжвоєнний період польська адміністрація тривалий час не давала дозволу на відкриття у селі православної парафії. У 1936 році священик парафіяльної церкви в Дубинах (до якої належало село Гайновка) отримав дозвіл на проведення душпастирських послуг в осаді. Парафія у самій Гайновці заснована у 1942 році, коли було перероблено будинок лісника на церкву Святого Миколи. У 1953 році на Гайновському цвинтарі побудовано церкву Всіх Святих, а в 1972 році почалося будівництво мурованої церкви Святої Трійці (сьогодні є парафіяльною святинею). Церква Святого Миколи у 1984 році розібрана та перенесена на місце спаленої місцевої церкви у селі Чижі.
Уродженці Андросюк Міхал (* 1959) — білоруський письменник, журналіст, активний діяч білоруської діаспори у Польщі. Міра Лукша ( 1958) — білоруська письменниця.
Галерея
Див. також Єпископ Гайновський
Примітки
Посилання
Aleksander Kolanczuk. Umarli, aby zmartwywstala Ukraina. Przemysl 2015. s.75,s.78 Омелян Вішка. Відділ Українського Центрального Комітету в Гайновці — 1923—1939.