Бакла́нь () — село в Почепському районі Брянської області Росії, адміністративний центр Бакланського сільського поселення.
Розташоване за 25 км на південний захід від міста Почеп, біля кордону з Погарським районом, на правому березі річки Судость. Історія На північній околиці села знаходилося городище Баклань XI — XIII століть, розташоване на мисі лівого берега нар. Ровок (права притока Судості). Нижній культурний шар містить сліди юхнівської культури, верхній — давньоруської.
Вперше згадується в Литовській метриці в 1447. У першій половині XVII ст. Баклань була, вірогідно, незначним поселенням, оскільки у 1729 року місцеві старожили не пам'ятали, хто ним володів за часів польського панування. За описом 1654 Баклань показана селом з «церковою дерев'яною в ім'я святителя Христового Миколи чудотворця; у тієї церкви служить піп Олексій ». Філарет Гумілевський наводить дані на 1690 р.: "Універсал гетьмана від 5 травня 1690 р. «презентував нам пан Терентій Ширяй, сотник бакланський, універсал антецесора нашого гетьмана Самойловича і права давні вічисті покійному родичу його дані, Гаврилові Ширяю, отаманові бакланському у селі Михайлівці млин на р. Війні та у Баклані сінокоси». Гумилевский Ф. Историко-статистическое описание Черниговской епархии. Чернигов, 1873. — Т. VII. — С.188 — 189.
З утворенням Бакланської сотні, Баклань стала іменуватися містечком. Водночас тут була заснована і ратуша, до якої належало декілька сіл.Лазаревский А. Описание старой Малороссии. Том I. Полк Стародубский. — Киев, 1888.
Ратуша залежала безпосередньо від сотника. «Грунтові» бакланські селяни належали до гетьманського двору, а "бобилі" відбували громадські повинності. У 1718 році всі селяни були передані сотнику Антипу Соколовському.
У 1710 році в Баклані збудовано другу церкву - Преображенську. Надалі обидва храми перебудовувалися, проте співіснували одночасно до початку XX століття.
У 18 столітті село Баклань належало князю Русову, а потім (з 1760) гетьману Кирилу Розумовському.
Останньому бакланські селяни відійшли в «спадкове» володіння Розумовського, яким в Баклані було влаштовано пишну садибу, яка захопила німецького мандрівника Отто фон Гуна своїм «величним будинком, збудованим у наслідування італійським сільським біля Риму домами".Поверхностные замечания по дороге от Москвы в Малороссию в осени 1805 года. Сочинение Отто фон Гуна. Перевод с немецкого. Ч. 1-3. М., 1806. — В этой же книге приложена и гравюра, изображающая вид бакланской усадьбы. Був розбитий англійський парк. У книзі О. Васильчикова «Родина Розумовських» 1880 року згадується: «Навесні граф із Почепа раптом зі всім двором піднімався до Баклані, щоб там слухати солов'їв. Це був час розливу рік…»
За описом 1767 року в Баклані було дві парафіяльні церкви - Святителя Миколая і Преображення Господнього зі школами при них.
З 1889 р. село Баклань було продано графу А. І. Барановському. В маєток неодноразово навідувався О. К. Толстой, який відверто захоплювався багатством та красою краю. З 1890 р. діяв влаштований Барановським винокурний та ректифікаційний завод. За 1910 р. було вироблено 25 тис. відер спирту та ректифікованого етилового спирту 17 тис. відер, з річним оборотом у 40 тис. руб. при 14 робочих та 8 конях.
З 1891 р. було відкрито сільське початкове народне училище , розвивалася дрібна промисловість (у тому числі пивоваріння), щорічно проводилося кілька ярмарків. Барановський також побудував завод із виготовлення конопляної олії. На 1910 р. річний прибуток склав 4 тис. руб.при 3 робітниках та 10 конях.
1917 року в селі Баклань було встановлено більшовицьку владу.
Близько 300 мешканців села відбуло на фронти Другої світової війни. З них повернулося 123 осіб.
В селі збереглася дерев'яна Преображенська церква. Вона розташована посеред села на високому березі Судості. Споруджена в 1915 р. на місці попередньої дерев'яної церкви 1776 р. Церква є єдиним нагадуванням про пишний палац і парк Розумовських. Стіни рублені з колод без залишку і обшиті зовні та всередині дошками, основа цегляна. Належить до характерних для Брянщини дерев'яних храмів початку XX століття, виконаних у російському стилі.
Примітки
Література
Гумілевський Ф.'Історико-статистичний опис Чернігівської єпархі] . Чернігів, 1873. - Т. VII. - С.188 - 189. Філарет (Гумілевський Дмитро Григорович) 1805-1866 Історик церкви (39/160) Сурмачов О. Почеп: скільки років? // Сільська новина (Почеп.). - 1989. - № 38, від 28 березня. - С.4. Лазаревський А. Опис старої Малоросії: Матеріали для історії заселення, землеволодіння та управління. Т. 1. Полк Стародубський. - Київ: Тип .К.Н. Мілевського, 1888. - С. 267-268. Звід пам'яток архітектури та монументального мистецтва Росії: Брянська область. - М: Наука, 1996. - С. 438-439. Цапенко М. Земля Брянська. - М: Мистецтво, 1972. - С. 46.