Концерт  для фортепіано з оркестром ре мажор — важлива частина спадщини видатного українського композитора Левка Ревуцького, зразок глибокого українського національного колориту один з найскладніших та найяскравіших творів для фортепіано в українській музичній літературі, присвячений пам’яті його вчителя — Миколи Лисенка.

В Інституті рукопису НБУВ в особовому архівному фонді Л. Ревуцького зберігається рукописний автограф клавіру для двох фортепіано цього творуІнститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. Ф. 424, од. зб. 7, рукописна копія партитури 1965 року з редакційними правками і доопрацюванням автора та видавничого редактора Михайла Їжакевича до видання 1971 року, а також рукописні копії окремих партій, клавіру та каденції Концерту.

Історія Концерт був завершений 1934 р. і вперше виконаний 1936 р. у Києві відомим київським піаністом Абрамом Луфером (диригент Герман Адлер). Цей твір є своєрідним підсумком усього фортепіанного доробку композитора, за який автор у 1966 р. був удостоєний Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка. Під час Другої світової війни партитуру концерту було втрачено. Після війни Л. Ревуцький вирішив її відновити, оскільки цей твір був його останнім масштабним опусом. Над реконструкцією концерту митець працював упродовж семи років (1957—1964). Прем’єра відбулась 1964 р. у Києві, диригент — народний артист УРСР Веніамін Тольба. Друга редакція була надрукована видавництвом «Музична Україна» у 1971 р..

Згодом виявилось, що партитура твору була вивезена за кордон колегою Л. Ревуцького Ернстом Бергом, викладачем київської консерваторії в 1935–1937 роках. За сприяння Валентини Кузик, однієї з найвідоміших дослідниць життя та творчості Л. Ревуцького, у 2009 р. в Україну повернувся перший т. зв. «уртекст» Концерту. Його привіз з Данії Олександр Ваулін.

Опис рукопису Автограф клавіру Концерту Л. Ревуцький відновлював з 2 по 22 жовтня 1961 року. Редакції встановлено ученицею Л. Ревуцького, музичним редактором та упорядником архіву, Оленою Андреєвою. Найкращим виконавцем концерту був Олександр Александров, який здійснив редакцію партії фортепіано. Разом з автографом твору в архіві зберігається лист композитора до піаніста.

Структура твору Концерт має нетипову для цього жанру чотиричастинну будову. Композитор планував назвати твір «Поема змагання для фортепіано й симфонічного оркестру» і дати програмні підзаголовки кожній частині, показавши оригінальні зіставлення-змагання соліста та оркестру.

Авторський рукопис твору складається з п’яти блоків: Частина І — 1-ї редакції з правками автора для 2-ї редакції. Частина ІІ — 2-ї редакції. Частина ІІІ — 2-ї редакції. Частина ІV — 1-ї редакції. Частина ІV — 2-ї редакції з частиною матеріалу 1-ї редакції.

Перша частина написана у формі сонатного Allegro. Друга частина — Vivace — за формою являє собою скерцо без тріо, основане на українському народно-танцювальному матеріалі. Третя частина — Lento — сповнена спокоєм, розміреністю, пісенною розспівністю. Четверта частина — Allegro con fuoco — має характер урочистого маршу й інтонаційно пов’язана з веснянкою «Благослови, мати» та старовинною піснею «Гей, у Львові на ринку».

Література

Клименко Е, Руденко Л. Особовий архів Л. М. Ревуцького як важлива складова композиторської спадщини митця // Рукописна та книжкова спадщина України. Київ, 2024. Вип. 34. С. 73–74. Ревуцький Л. Повне зібрання творів у 11 т. Т. 1 : Симфонічні твори. Київ, 1981. С. 12 Кузик В. Повернення через роки. // Музика, 2011. Ч. 1/2. С. 21.