Вологі ліси Тапажосу та Шінгу (ідентифікатор WWF: NT0168) — неотропічний екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований на південному сході Амазонії.

Географія Екорегіон вологих лісів Пурусу та Мадейри простягається на 950 км з півночі на південь через територію штату Пара та північні райони штату Мату-Гросу в Бразилії. Західну межу регіону утворює річка Тапажос, а східну — річка Шінгу. Обидві великі річки є притоками Амазонки, яка утворює північну межу екорегіону. Серед інших річок, що протікають територією регіону, слід відзначити Ірірі, найбільшу притоку Шінгу, а також Жаманшін, Куруа, , та . Усі вони є : їхня вода забарвлена у темний колір через високий вміст гумінових кислот, що вимиваються з листя, а нерозчиненого осаду у ній мало.

Рельєф екорегіону представлений рівнинами, висота яких підіймається від 5 м над рівнем моря на півночі до 200 м над рівнем моря на півдні. На південній межі регіону простягаються невисокі гори . З геологічної точки зору в регіоні переважають давні кристалічні породи Бразильського щита. У низинних районах трапляються багаті на поживні речовини евтрофні ґрунти, а на узвишшях поширені бідні оліготрофні ґрунти.

На захід від екорегіону поширені вологі ліси Мадейри та Тапажосу, на схід — вологі ліси Шінгу, Токантінсу та Арагуаї, а на південь — сухі тропічні ліси Мату-Гросу. У заплавах Амазонки поширені варзейські ліси Гурупи, які відділяють вологі ліси Тапажосу та Шінгу від вологих лісів Уатуми та Тромбетасу, поширених східніше.

Клімат На більшій частині екорегіону переважає мусонний клімат (Am за класифікацією кліматів Кеппена). Середньорічна температура тут становить 26-27 °C, а середньорічна кількість опадів коливається від 1500 до 2000 мм.

Флора Найпоширенішим типом рослинності в екорегіоні є вічнозелені тропічні дощові ліси терра-фірме. Вони поширені у районах, які не піддаються сезонним затопленням, а їхня флора характеризується високим різноманіттям та рівнем ендемізму, особливо в районах, де переважають родючі ґрунти. На півдні регіону зустрічаються більш відкриті передгірські ліси. які перемежовуються ділянками густих лісів, а у заплавах чорноводних річок, в районах, де переважають малородючі піщані ґрунти, поширені заболочені ліси ігапо.

У гірських районах на півдні та південному сході регіону зустрічається своєрідний тип лісу, що характеризується дуже високою щільністю здерев'янілих ліан. Зазвичай ліанові ліси поширені у районах, де переважають багаті ґрунти. Лісовий намет в них розташований на висоті 25 м над землею, нижче, ніж у типових лісах терра-фірме. Серед великих дерев, поширених у ліанових лісах регіону, слід відзначити (Apuleia leiocarpa), гвіанську багассу (Bagassa guianensis), (Caryocar villosum), (Hymenaea parvifolia), (Tetragastris altissima), (Astronium graveolens), (Astronium lecointei), (Sapium marmieri), (Acacia polyphylla) та різні види (Paloue spp.). Ліани, поширені в цих лісах, переважно є представниками родини Біньйонієві (Bignoniaceae), а також родин Бобові (Fabaceae), Бруслинові (Celastraceae), Меніспермові (Menispermaceae), Сапіндові (Sapindaceae) і Мальпігієві (Malpighiaceae).

Серед інших рослин, поширених в лісах регіону, слід відзначити бразильський горіх (Bertholletia excelsa), гондураське червоне дерево (Swietenia macrophylla) та (Handroanthus heptaphyllus), а також такі ендемічні види дерев та ліан, як (Cenostigma tocantinum), ітакаюнський зизифус (Ziziphus itacaiunensis) та (Bauhinia bombaciflora). У східній частині Пари поширені (Zollernia paraensis), дерева купуасу (Theobroma grandiflorum) та (Cordia goeldiana), західною межею поширення яких є річка Тапажос. У лісах ігапо, поширених у заплавах Тапажосу, переважають суринамські тріпларіси (Triplaris surinamensis), (Piranhea trifoliata), (Copaifera martii) та (Alchornea castaneifolia) та різні представники родини Миртові (Myrtaceae).

Фауна Фауна регіону характеризується високим різноманіттям. Вона включає 161 вид ссавців та 556 видів птахів. Серед великих ссавців, поширених в лісах екорегіону, слід відзначити південноамериканського тапіра (Tapirus terrestris), звичайного пекарі (Tayassu pecari), ошийникового пекарі (Dicotyles tajacu), американську мазаму (Mazama americana), амазонійську мазаму (Mazama nemorivaga), гігантську видру (Pteronura brasiliensis), велику капібару (Hydrochoeris hydrochaeris), бурогорлого лінивця (Bradypus variegatus) та (Choloepus didactylus), а також пуму (Puma concolor) та ягуара (Panthera onca), найбільших хижаків Амазонії. У річках регіону зустрічаються амазонські річкові дельфіни (Inia geoffrensis), прісноводні дельфіни тукуші (Sotalia fluviatilis) та амазонські ламантини (Trichechus inunguis), а також такі великі плазуни, як крокодилові каймани (Caiman crocodilus), чорні каймани (Melanosuchus niger) та тракакси (Podocnemis unifilis).

Серед менших ссавців, поширених в регіоні, слід відзначити (Aotus azarae), (Sapajus apella), (Saimiri collinsii), оцелота (Leopardus pardalis), маргая (Leopardus wiedii), ягуарунді (Herpailurus yagouaroundi), чагарникового пса (Speothos venaticus), тайру (Eira barbara), кінкажу (Potos flavus), ракуна-крабоїда (Procyon cancrivorus), амазонську носуху (Nasua nasua), неотропічну видру (Lontra longicaudis), амазонську ласицю (Neogale africana), низинну паку (Cuniculus paca), бразильського агуті (Dasyprocta leporina), бразильську вивірку (Sciurus aestuans), південного опосума (Didelphis marsupialis), (Monodelphis glirina), південного голохвостого броненосця (Cabassous unicinctus) та американського тамандуа (Tamandua tetradactyla). Ендеміками екорегіону є (Mico leucippe) та мундурукські ігрунки (Mico munduruku), а майже ендемічними його представниками — (Alouatta discolor), (Ateles marginatus), (Chiropotes albinasus), (Plecturocebus moloch), (Plecturocebus vieirai), сріблясті ігрунки (Mico argentatus), (Mico emiliae) та (Dasyprocta croconota).

Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити амазонійського татаупу (Crypturellus variegatus), гребенедзьобого міту (Mitu tuberosum), коста-риканського голуба (Patagioenas subvinacea), гоацина (Opisthocomus hoazin), сірогрудого колібрі-шаблекрила (Campylopterus largipennis), буроголового колібрі-лісовичка (Thalurania furcata), синьоголового колібрі-якобіна (Florisuga mellivora), велику гарпію (Harpia harpyja), амазонійську сплюшку (Megascops watsonii), амазонійського трогона (Trogon ramonianus), червонодзьобого тукана (Ramphastos tucanus), чорнодзьобого тукана (Ramphastos vitellinus), червоношийого аракарі (Pteroglossus bitorquatus), синьобрового аракарі (Pteroglossus inscriptus), (Celeus torquatus), синьо-жовтого ару (Ara ararauna), червоного ару (Ara macao), червоно-зеленого ару (Ara chloropterus), жовтощокого ару (Orthopsittaca manilatus), синьоголового папугу-червоногуза (Pionus menstruus), рудоголового папугу-білочеревця (Pionites leucogaster), білоплечого сорокуша (Thamnophilus aethiops), чорного сорокуша-малюка (Sakesphorus luctuosus), чорнощокого гормігуеро (Myrmoborus myotherinus), лісового тиранця (Myiopagis gaimardii), амазонійського поплітника (Cantorchilus leucotis), жовтохвостого касика (Cacicus cela), фіолетову гутураму (Euphonia violacea), великого саї (Chlorophanes spiza), пурпурову танагру-медоїда (Cyanerpes caeruleus), білокрилу танагру-сикіта (Lanio versicolor), пурпурову тапірангу (Ramphocelus carbo) та блакитного цукриста (Dacnis cayana).

Ендеміками екорегіону є амазонійські ерміти (Phaethornis aethopygus) та бразильські салтарини (Lepidothrix vilasboasi), а майже ендемічними його представниками — тапажоські пенелопи (Penelope pileata), тапажоські таязури (Neomorphus squamiger), гіацинтові ари (Anodorhynchus hyacinthinus), амазонійські котори (Pyrrhura amazonum), гуаруби (Guaruba guarouba), гологолові каїки (Pyrilia aurantiocephala), грифові каїки (Pyrilia vulturina), світлогорлі сорокуші (Thamnophilus stictocephalus), бразильські аляпі (Myrmelastes rufifacies), чорноголові окуляреки (Rhegmatorhina gymnops), паранські мурав'янки-прудкокрили (Hypocnemis striata), тапажоські торорої (Myrmothera subcanescens), бразильські котинги-білокрили (Xipholena lamellipennis), (Conopophaga snethlageae), чорнодзьобі дереволази (Dendrocolaptes hoffmannsi), (Campylorhamphus probatus) та паранські філідори (Automolus paraensis).

Збереження Територія екорегіону значно постраждала від вирубки лісів, будівництва поселень та видобутку корисних копалин. Особливо активно лісозаготівля та інша людська діяльність відбувається уздовж великих річок, навколо міст, таких як Сантарен, розташований у гирлі Тапажосу, Авейру, розташований у нижній течії Тапажосу, та , розташована на річці Ірірі. Протягом періоду між 2004 та 2011 роками екорегіон зазнав щорічної втрати 0,38 % лісів.

Оцінка 2017 року показала, що 241 395 км², або 72 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: , , , , , та .

Примітки

Посилання «Tapajós–Xingu moist forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Tapajós-Xingu Moist Forests» — One Earth.