Владислава Вейхерт-Шимановська, до шлюбу Вейхерт (пол. Władysława Weychert-Szymanowska, 27 червня 1874, Варшава, Королівство Польське, Російська імперія, — 29 серпня 1951, Лодзь, Польська Народна Республіка) — польська письменниця та педагогиня, а також соціалістична та феміністична активістка.

Життя Народилася 27 червня 1874 року у Варшаві в родині інтелігенції. Закінчила школу для сільськогосподарських інструкторів та заочні курси імені Станіслава Сташица у Варшаві, після чого навчалася в підпільному Літаючому університеті. У 1891—1909 роках викладала польську мову в жіночих пансіонах та в Комерційній школі Купецького зібрання міста Варшави. З 1892 року була членкинею Союзу рівноправності жінок, а згодом також нелегального Жіночого народньо-освітнього гуртка та Жіночого гуртка Корони та Литви.

У 1903—1912 роках читала лекції в перших сільськогосподарських школах у Пщеліні та КрушинкуSłownik biograficzny działaczy ruchu ludowego (makieta), Warszawa 1989, s, 422. ISBN 978-83-205-4045-1. Одночасно брала участь у діяльності Товариства курсів для неписьменних дорослихWładysława Weychert-Szymanowska, Stowarzyszenie Kursów dla analfabetów dorosłych, [w:] Nasza walka o szkołę polską, t. 2, Warszawa 1934, s. 195—201. Співпрацювала з пресовими органами Польського народного союзу, а згодом — з редакцією журналу «Zaranie» («Зарання»). Також брала участь в освітній роботі Товариства сільськогосподарських гуртків імені Станіслава Сташица.

Була активною діячкою вчительського середовища: спочатку в Гуртку освітян, а згодом у Спілці польських учителів (Związek Nauczycielstwa Polskiego), заснованій 1905 року. У цей період читала лекції на численних курсах, організованих різними освітніми товариствами, зокрема Товариством сприяння освіті «Światło» («Світло») в Любліні, Народним університетом Радомського регіону, Союзом товариств громадської самодопомоги та V відділенням Товариства польської культури, яке продовжувало діяльність Університету для всіх, закритого царською владою. У цій установі вона не лише читала лекції, а й нелегально навчала неписьменних дорослих, використовуючи можливості, які надавали легалізовані природничі бесідиAgnieszka Stopińska-Pająk, Biograficzne konteksty pierwszego polskiego podręcznika andragogiki, «Edukacja Dorosłych» nr 2, 2010, s. 28

Перша світова війна Під час Першої світової війни працювала в Центральному шкільному управлінні в Пйотркуві-Трибунальському, де займалася організацією шкіл для дорослих і курсів підготовки вчителівWładysława Weychert-Szymanowska, Centralne Biuro Szkolne 1915—1916, [w:] Pokłosie pracy oświatowej w latach 1880—1928, Warszawa 1928, s. 54–56; Helena Radlińska, Centralne Biuro Szkolne 1915—1916, [w:] Nasza walka o szkołę polską, t. 2, Warszawa 1934 s. 201—208.. У цей час стверджувала, що майбутнє Польщі належить народові, а в Польщі, керованій народом, «ворота до палацу культури будуть відчинені для всіх, хто цього прагне». Вона також обстоювала обов'язок держави забезпечувати молоді з бідних родин безкоштовну освіту та доступне проживанняWładysława Weychert-Szymanowska, Lud polski a oświata, Dąbrowa Górnicza 1915, s. 23, 24.

На території Королівства Польського співпрацювала з Польською народною партією «Визволення» (Polskie Stronnictwo Ludowe «Wyzwolenie») та Польською військовою організацією (Polska Organizacja Wojskowa). У 1916—1918 роках була членкинею Верховної ради Ліги жінок Галичини та СілезіїJoanna Dufrat, Kobiety w kręgu lewicy niepodległościowej. Od Ligi Kobiet Pogotowia Wojennego do Ochotniczej Legii Kobiet (1908—1918/1919, Toruń 2001, passim ISBN 83-7174-980-5

Друга Польська Республіка У міжвоєнній Польщі співзаснувала Інститут освіти та культури імені Станіслава Сташица. З 1919 року брала активну участь у діяльності Прогресивного жіночого політичного клубу. Очолювала також Асоціацію робітничих жіночих клубів. З 1922 року була пов'язана з Польською соціалістичною партією, (Polska Partia Socjalistyczna), у якій відігравала значну роль у жіночому русі партії. Належала також до Ліги захисту прав людини та громадянина, Польського союзу вільнодумців та Товариства демократичної освіти «Nowe Tory» («Нові шляхи»)Słownik biograficzny działaczy ruchu ludowego (makieta), Warszawa 1989, s, 422

Друга світова війна та Народна Польща Під час Другої світової війни брала участь в обороні Варшави у вересні 1939 року, а згодом — у діяльності антинацистського підпілля. Належала до Організації польських соціалістів (Polscy Socjaliści), а пізніше — до Робітничої партії польських соціалістів (Robotnicza Partia Polskich Socjalistów). Після 1945 року була членкинею Польської соціалістичної партії, а згодомПольської об'єднаної робітничої партії (Polska Zjednoczona Partia Robotnicza). У цей період активно працювала в кооперативному русі та Лізі жінок.

Померла 29 серпня 1951 року в Лодзі. Похована на Євангелічно-Аугсбурзькому цвинтарі у Варшаві (алея 1, ділянка 35)Władysława Szymanowska Weychert [online], timenote.info [dostęp 2019-06-20] (pol.).

Була одружена із Зигмунтом Шимановським (1873—1956), бактеріологом і соціалістичним діячемJan Tropiłło, Szymanowski Zygmunt (1873—1956), [w:] Polski Słownik Biograficzny, t. 50, Warszawa-Kraków 2015, s. 120—121, . У шлюбі народила доньку Ядвігу (1910—1972).

Публікації Її літературний доробок включає близько 30 підручників та брошур для молоді:

Стилістика та теорія прози та поезії для шкільного використання (1898) Біографії наших найкращих поетів XVI століття (1900) Короткий нарис польської літератури (1902) Кілька слів про історичний контекст у творі Виспянського «Легіон» (1911) Польський народ і освіта, Dąbrowa Górnicza (1915) Життя на курсах для дорослих (1922, разом з І. Колісковою) Навчання дорослих читанню та письму (1921) Польська мова. Методичні вказівки для самоуків (1923) Центральне шкільне управління 1915—1916, [у:] Наслідки освітньої роботи у 1880—1928 роках, Варшава 1928, с. 54–56 Асоціація курсів для неписьменних дорослих, [у:] Наша боротьба за польську школу, т. 2, Варшава 1934, с. 195—201

Бібліографія

Біографічний словник діячів селянського руху (зразок), Варшава 1989, с. 422.

Примітки