Барон Ернст Теодор фон Ваттер (; 5 листопада 1856, Швабський Гмюнд — 22 січня 1922, Баден-Баден) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал піхоти Вюртемберзької армії. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Біографія Теодор походив зі старовинного померанського дворянського роду фон Ваттерів. Його двоюрідний брат Оскар також зробив військову кар'єру, дослужившись до звання генерал-лейтенанта та був нагороджений орденом Pour le Mérite з дубовим листям під час Першої світової війни. Його дядьки Карл (1833–1901) та Герман (1848–1911) також були вюртемберзькими генерал-лейтенантами.Gothaisches Genealogisches Taschenbuch der Freiherrlichen Häuser. 1935, S. 589 f.

6 квітня 1874 року вступив в 7-й піхотний полк № 125 в Штутгарті, з 1 березня 1877 року — батальйонний ад'ютант. 6 січня 1884 року відряджений в уланський полк «Король Карл» (1-й Вюртемберзький) № 19 в Штутгарті. 21 липня 1884 року повернувся у свій полк (з 20 березня 1888 року — піхотний полк «Імператор Фрідріх, король Прусський» (7-й Вюртемберзький) № 125). 1 квітня 1888 року відряджений в прусський Великий Генштаб в Берліні. 1 квітня 1890 року повернувся у свій полк. З 5 травня 1890 року — командир роти піхотного полку «Великий герцог Фрідріх Баденський» (8-го Вюртемберзького) № 126 в Страсбурзі. 23 вересня 1891 року призначений у вюртемберзький Генштаб в Штутгарті й того ж дня відряджений у Великий Генштаб. З 14 вересня 1893 року — 1-й офіцер (начальник оперативного відділу) Генштабу прусської 31-ї піхотної дивізії в Страсбурзі, з 18 червня 1895 року — 26-ї піхотної дивізії (1-ї Королівської Вюртемберзької) в Штутгарті. З 18 серпня 1896 року — командир батальйону гренадерського полку «Король Карл» (5-го Вюртемберзького) № 123 в Ульмі. 21 квітня 1898 року знову призначений у вюртемберзький Генштаб і того ж дня призначений 1-й офіцером Генштабу 13-го (Королівського Вюртемберзького) армійського корпусу в Штутгарті. 1 квітня 1902 року відряджений у Великий Генштаб. З 30 травня 1902 року — тимчасовий начальник штабу 2-го армійського корпусу в Штеттіні, 18 квітня 1903 року затверджений на посаді. З 22 квітня 1905 року — командир 6-го Баденського піхотного полку «Імператор Фрідріх III» № 114 в Констанці, з 14 квітня 1907 року — гренадерського полку «Королева Ольга» (1-го Вюртемберзького) № 119 в Штутгарті. З 24 березня 1909 року — тимчасовий командир прусської 56-ї піхотної бригади в Раштатті, 24 квітня затверджений на посаді.

З 22 березня 1912 року — тимчасовий командир прусської 29-ї піхотної дивізії в Кольмарі, 22 квітня затверджений на посаді. З початком Першої світової війни та мобілізацією його дивізія вперше брала участь у боях поблизу Мюлуза та Зеннгайма.Reichsarchiv (Hrsg.): Der Weltkrieg 1914–1918. Band 1: Die Grenzschlachten im Westen. Mittler & Sohn, Berlin 1925, S. 162. Згодом загін захопив Танн. Під час битви під Лотарингією, 20 серпня 1914 року, дивізії вдалося відтіснити французів до Сен-Леона. 30 серпня 1914 року Ваттер відмовився від командування дивізією та отримав командування 14-м армійським корпусом. Разом з 6-ю армією він брав участь у битві під Аррасом та битві під Ліллем. Потім корпус вступив у окопну війну у Фландрії та Артуа. 9 березня 1915 року Ваттера було звільнено від командування та він прийняв командування 13-м (Королівським Вюртембергським) армійським корпусом, який на той час дислокувався поблизу Равки-Бзури на Східному фронті. З 13 липня 1915 року він згодом брав участь у битві за прорив на річці Нарев, а Ваттеру та підпорядкованим йому частинам вдалося захопити фортецю Ружан. У вересні 1915 року корпус повернувся на Західний фронт і спочатку був розгорнутий в осінніх боях у Шампані. Після цього він перебував у резерві поблизу Камбре, де Ваттер мав завдання проводити навчання. Після коротких боїв на каналі Ізер корпус бився разом з 1-ю армією в битві на Соммі. Наприкінці серпня Ваттер був змушений вивести свій корпус з фронту через бойові дії. Після поповнення втрат корпус повернувся на Сомму 18 листопада 1916 року, перш ніж відступити до лінії Зігфріда навесні 1917 року після подальшої окопної війни. Він залишався там до кінця року. Ваттер знову проявив себе під час битви при Камбре. Незадовго до початку Весняного наступу в березні 1918 року Ваттер був змушений відмовитися від командування через хворобу. Після одужання він відновив командування своїм корпусом у травні 1918 року та очолив його в битві при Суассоні. Після подальшої битви на Марні Ваттер брав участь у безперервних оборонних боях проти наступаючих союзників до кінця війни, ведучи свої війська додому після Комп'єнського перемир'я. Потім Ваттер попросив про звільнення, яке йому було надано 20 грудня 1918 року з правом носити форму гренадерського полку «Королева Ольга» (1-го Вюртемберзького) № 119.

Звання

Фенріх портупеї запасу (6 квітня 1874) Фенріх портупеї (9 листопада 1974) Другий лейтенант (10 жовтня 1875) Перший лейтенант (21 липня 1884) Гауптман (5 травня 1890) Майор (14 листопада 1895) Оберстлейтенант (22 квітня 1902) Оберст (22 квітня 1905) Генерал-майор (24 квітня 1909) Генерал-лейтенант (22 квітня 1912) Генерал піхоти (18 серпня 1916)

Нагороди

Орден Церінгенського лева лицарський хрест 2-го класу з дубовим листям (18 травня 1892) командорський хрест 2-го класу (2 січня 1908) командорський хрест 1-го класу (13 жовтня 1911) великий хрест з мечами (7 квітня 1916) Орден Фрідріха (Вюртемберг) лицарський хрест 1-го класу (20 травня 1896) командорський хрест 2-го класу (25 лютого 1907) командорський хрест 1-го класу (25 лютого 1913) великий хрест з мечами (5 липня 1915) корона до великого хреста (5 вересня 1916) Столітня медаль (1 червня 1898) Орден Вюртемберзької корони лицарський хрест (24 лютого 1899) почесний хрест (13 травня 1903) командорський хрест (12 травня 1909) Хрест «За вислугу років» (Вюртемберг) 1-го класу (25 років; 2 червня 1899) Орден Корони (Пруссія) 3-го класу (13 вересня 1899) 2-го класу із зіркою (24 січня 1912) 1-го класу з мечами (22 березня 1915) Орден Червоного орла 3-го класу (11 лютого 1905) 2-го класу (23 січня 1911) зірка до ордена 2-го класу (18 січня 1914) мечі до ордена 2-го класу (22 жовтня 1915) Князівський орден дому Гогенцоллернів почесний хрест 2-го класу (6 вересня 1905) почесний хрест 1-го класу з мечами (6 березня 1915) Баденська пам'ятна медаль (26 жовтня 1906) Орден Меча, командорський хрест (Швеція; 24 листопада 1908) Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг) лицарський хрест (1 листопада 1914) командорський хрест (20 лютого 1918) Орден «За військові заслуги» (Баварія) 2-го класу із зіркою і мечами (6 березня 1915) Залізний хрест 2-го класу (11 травня 1915) 1-го класу Орден Військових заслуг Карла Фрідріха, великий хрест (30 грудня 1915) Ганзейський хрест (Гамбург; 7 серпня 1916) Pour le Mérite (31 серпня 1916)

Примітки

Література

Hanns Möller: Geschichte der Ritter des Ordens pour le mérite im Weltkrieg. Band II: M–Z. Verlag Bernard & Graefe, Berlin 1935, S. 471–474. Karl-Friedrich Hildebrand, Christian Zweng: Die Ritter des Ordens Pour le Mérite des I. Weltkriegs. Band 3: P–Z. Biblio Verlag, Bissendorf 2011, ISBN 3-7648-2586-3, S. 498–499.

Посилання

Ваттер на сайті The Prussian Machine. Nachlass Bundesarchiv N 125