Кар'ят ель-Фау (), також відомий як Кар'ят Дхат Кахіл, колись був столицею царства Кінда, а зараз є археологічною пам'яткою. Розташований приблизно за 100 км на південь від Ваді ад-Давасір та близько 700 км на південний захід від Ер-Ріяду, столиці Саудівської Аравії. Археологічна пам'ятка виявляє різні особливості, такі як житлові будинки, ринки, дороги, кладовища, храми та водозабірні колодязі.

Вважається, що божеством-покровителем Кар'ят аль-Фау був Каль. Пантеон міста також становив інших божеств, таких як Шамс.

Інші назви цього місця: Кар'ят ель-Хамраа (Червоне місто) та Зат ель-Джнан (Місто садів), як їх називали мешканці в період його процвітання.

У липні 2024 року Кар'ят-аль-Фау був офіційно внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Географія Село Ель-Фау розташоване на північно-західному кордоні Порожнього Кварталу, таким чином, воно розташоване на торговому шляху, що з'єднує південь Аравійського півострова з його північним сходом. Аль-Фау був важливим торговим центром і мав понад сімнадцять водяних колодязів.

Історія Місто виникло в четвертому столітті до нашої ери і процвітало з III століття до нашої ери до III століття нашої ери. У період з I по III століття сюзеренітет над регіоном здійснював Хим'яр. Кінда покинули його близько 300 року н. е., щоб оселитися в Хадрамауті. Невдовзі після цього воно було покинуте.

Місто здавна було місцем воєнних дій. У написі Намара згадується експедиція під керівництвом Імру аль-Кайса ібн Амра до Наджрана, де він досяг Кар'ят ель-Фау та вигнав із міста правляче плем'я Мадхідж.

Релігія Кахль був головним божеством, якому поклонялися арабські племена Кінда та Мадхідж.

Еллінізація Нещодавні археологічні дослідження в Кар'ят-ель-Фау свідчать, що це місце було тісно інтегроване в елліністичний період та пізньоантичний культурний світ, хоча його еллінізація була вибірковою та опосередкованою переважно через Єгипет, а не безпосередньо з римського Близького Сходу. Було знайдено храм бога сонця Шамса, в якому був мрзх, ритуальний бенкетний заклад, який увібрав елліністичні форми, такі як симпозіум, до римського періоду. Мрзх у Кар'ят-аль-Фак також є найсхіднішим епіграфічно засвідченим мрзхом, що демонструє, що еллінізовані культові практики поширювалися глибоко в центральну Аравію.

Фрески, що прикрашають мрзу, чітко відображають процес еллінізації. Їхня іконографія (включаючи бенкетуючих, що лежать, виноградні сувої, ероти, амфори, колісниці та римський одяг) належить до спільного середземноморського візуального репертуару. Стилістичний аналіз виявляє близькі паралелі з єгипетськими портретами мумій Фаюма, включаючи ієрархічне масштабування фігур, рослинні вінки, зображені у вигляді крапкових німбів, гірлянди з рожевих троянд, пов'язані з поховальними обрядами, та символічні фрукти, пов'язані з відродженням та потойбічним життям. Ці мотиви узгоджуються з функцією мрзи як місця для поховального бенкету та відображають еллінізовану поховальну ідеологію, виражену через єгипетську візуальну мову.

Настінні розписи Кар'ят ель-Фау розкриває давню традицію настінного живопису, про що свідчать численні фрагменти фресок, виявлені на цьому місці. Ці розписи варіюються від дуже складних композицій, що нагадують римську традицію настінного живопису, що поширилася по всьому античному світу, до простіших, більш схематичних малюнків, що характеризуються основними лініями та геометричними мотивами. Художній підхід демонструє чітку тенденцію до натуралізму та перспективи, особливо в більш вишуканих прикладах, тоді як інші зберігають більш стилізовану та символічну естетику. Колірна палітра залишалася відносно стриманою, з домінуючими відтінками білого, охри, червоного та чорного, а в деяких випадках — рідкісним включенням синього.

Мабуть, найвідомішою фрескою з Кар'ят-ель-Фау є та, що позначена написом «zky» («благочестивий, благословенний»), що, ймовірно, є радше благословенням, ніж ім'ям. За словами Хуана де Лари, вони, ймовірно, датуються першим століттям нашої ери, а іконографія показує, що художник, можливо, навчався в малярних майстернях Римської імперії, зокрема Єгипту. Цей фрагмент належить до більшої декоративної схеми, яка колись прикрашала одну кімнату в храмі Шамс, що свідчить про те, що інтер'єр святилища був ретельно розписаний. Фрески зображують різноманітні сюжети, включаючи людські фігури, погоничів верблюдів та міфологічні мотиви, всі вони обрамлені в картуші, переплетені з лозою та виноградними гронами. Стилістичні характеристики цих розписів дуже нагадують ті, що трапляються в римському настінному мистецтві, особливо в таких місцях, як Ель-Джем у Тунісі, які датуються першим/другим століттям нашої ери.

Археологія

Опис Місце Кар'ят-ель-Фау не було укріпленим, але оточене обширними стінами. Будівництво міста, очевидно, було добре спланованим, оскільки воно було розділене на окремі квартали (де було знайдено королівський палац, храм та житлові райони). Вода надходила до міста через канали та цистерни, які також, схоже, були сплановані. Було виявлено п'ять храмів, кожен із яких датується різним періодом і присвячений різним божествам. Наприклад, храм Вадда був прямокутною будівлею, побудованою з вапнякового тесаного каменю, і розташовувався в центрі міста разом із палацом та укріпленим замком під назвою сук. Він мав прямокутні розміри 30,75×25,20 м із кутовими та проміжними вежами. Зовнішні стіни замку були зроблені з кам'яного тесаного каменю, а глиняна цегла покривала його всередині та зовні. Палацовий район включає дві будівлі, кожна з двома кам'яними колонами в центрі, що підтримували його дах. У цих будівлях уздовж стін було знайдено лавки, що свідчить про те, що вони були місцем прийому або зборів людей. У палацовому районі також було знайдено багато фресок. У місті було місце поховання царів та знаті; це відбувалося в кам'яних палатах, а на вершині мавзолею або вежі було встановлено. У цій місцевості було знайдено бюст Артеміди.

Інтерес та розкопки Інтерес до Кар'ят-ель-Фау як археологічної пам'ятки сягає 1940-х років, коли про нього згадували деякі працівники нафтової компанії Saudi Aramco. У 1952 році троє співробітників компанії відвідали місто та написали про нього. У 1996 році село відвідав експерт з агентства старожитностей та музеїв. У 1976 році його спочатку відвідала Асоціація історії та старожитностей Університету короля Сауда в Ер-Ріяді, а потім Департамент старожитностей та музеїв, обидві з метою вивчення місця, а точніше, визначення місцезнаходження міста. Робота тривала між 1972 і 1995 роками. Археологічні розкопки проводилися командою Університету короля Сауда з 1970 по 2003 рік і виявили два основні сектори міста. Перший був житловим районом, що складався з будинків, площ, вулиць та ринкової площі, а другий — священною зоною, що складалася з храмів та гробниць. Загальний архітектурний план дуже характерний для доісламських міст Аравії.

Поточний стан Станом на 1 січня 2014 року територія повністю огороджена урядом Саудівської Аравії для захисту від мародерів. За територією доглядає саудівський доглядач, чия родина має зв'язки з безпосереднім регіоном. Будівництво ділянки отримало дозвіл та виділені кошти на значне покращення, збереження та будівництво сучасного центру для відвідувачів. Будівництво мало бути завершене до грудня 2013 року, проте до сьогоднішнього дня жодного будівництва не розпочалося. Місце надзвичайно вражає, з кількома гробницями Нобелівців та Воїнів, розташованими вздовж східної периферії. Гробниця Короля розташована дещо окремо та на північний захід від міста. Ринкова площа демонструє значну ерозію стін, які поховали майже цілий поверх колись 3- або 4-рівневої споруди. Залишки зерносховищ та печей для випічки досі можна побачити. На схід від міста розташований великий джебель зі значними печерами та петрогліфами.

Об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО 27 липня 2024 року Королівству Саудівська Аравія вдалося внести «Культурний ландшафт археологічної зони Аль-Фау» в регіоні Ер-Ріяд до Списку Світової спадщини ЮНЕСКО як культурний об'єкт виняткового глобального значення для людської спадщини.

Галерея

Примітки

Джерела

Посилання

Категорія:Каріят аль-Фав — Вікісховище Село Аль-Фау в арабській Вікіпедії. (Google Translate)