Досжан Тілеуліули (у російських джерелах — Дащан Тлеулін) — легендарний казахський баримтач, відважний воїн і вершник XIX століття, який прославився своїми сміливими набігами в степах уздовж Сирдар’ї та втечею із сибірської каторги. У офіційних документах і хроніках Російської імперії його описували як «розбійника», тоді як у традиційному степовому суспільстві він вважався одним із найшанованіших батирів.

Світову та історичну відомість він здобув завдяки випадковому захопленню в полон відомого російського вченого-біолога й мандрівника Миколи Северцова.

Баримтач

Попри те, що в молодості Дащан не мав успадкованого багатства, він вирізнявся надзвичайною хоробрістю. Він займався баримтою — викраденням і перегоном худоби. У традиційному казахському кочовому праві баримта спочатку не вважалася звичайним кримінальним грабунком; вона була засобом економічної помсти та самостійного правового врегулювання між родами для повернення боргів або відшкодування завданих збитків. Незабаром Дащан став однією з найавторитетніших постатей у баримті Сирдар’їнського краю.

Його набіги виснажили проросійських казахів Сирдар’їнського регіону. Зрештою вони влаштували йому пастку, схопили та передали царській владі. Дащана засудили й відправили на сибірську каторгу. Проте дорогою до місця заслання (за іншими даними — вже після прибуття на каторгу) він здійснив дивовижну втечу. Уночі він розірвав кайдани, непомітно осідлав найкращого коня начальника конвою та втік у напрямку рідного степу. Згодом він знайшов прихисток поблизу кордонів Кокандського ханства.

Захоплення Миколи Северцова (1858)

Наприкінці 1857 року Дащан перейшов на службу до кокандської влади й перебував у фортеці Яни-Курган. У квітні 1858 року, очолюючи невеликий загін, він натрапив на групу російських військових, серед яких був натураліст і дослідник Микола Северцов, що займався вивченням тваринного світу та заготівлею палива.

Під час короткого бою Северцов був тяжко поранений, зокрема отримав шабельні удари по голові, й потрапив у полон до Дащана. Взаємини між «розбійником» і вченим набули несподіваного характеру. Дащан проявив степову шляхетність: власноруч перев’язав рани Северцова, ділився з ним їжею та пообіцяв згодом викупити й звільнити його.

У своїх спогадах «Місяць у кокандському полоні» Северцов романтично описав Дащана, назвавши його «чесним розбійником» і «сміливцем, який продовжує славу давніх героїв».

Захоплення Северцова Дащаном спричинило серйозний дипломатичний і військовий конфлікт усередині Російської імперії. Генерали Олександр Катенін і Микола Дандевіль гостро розійшлися в поглядах щодо того, як визволити вченого та які заходи слід застосувати до кокандців і самого Дащана.

Зрештою Северцова було звільнено, а історія Дащана назавжди увійшла до географічних та історичних хронік Туркестанського краю.

Смерть Загибель батира Досжана (Дащана) була безпосередньо пов’язана з його повторним захопленням царською владою та жорстоким покаранням. Після звільнення Миколи Северцова царські війська в Сирдар’їнському краї посилили тиск на місцеве населення, намагаючись схопити відомого баримтача. Виснажені переслідуваннями та каральними рейдами, місцеві казахи зрештою самі схопили Досжана та передали його до форту Перовський. Військовий суд засудив його до заслання в Сибір і постановив перед відправленням піддати показовому покаранню — 2000 ударам шпіцрутенами. Ця жорстока кара завдала непоправної шкоди його здоров’ю.

Парадоксально, але на захист Досжана виступив полковник Михайло Черняєв, який згодом прославився захопленням Ташкента. Знаючи, що Северцов тепло відгукувався про Досжана у своїх спогадах, Черняєв вважав вирок надто суворим і вступив у відкритий конфлікт із генералом Дандевілем. За наказом Черняєва тяжко пораненого Досжана перевели з карцеру до лазарету та зняли з нього кайдани.

Однак, попри надану медичну допомогу, його організм не витримав наслідків жорстоких побоїв і тюремної гарячки. Досжан-батир помер у лазареті від отриманих травм, так і не діставшись сибірської каторги. Його смерть поставила крапку в одній із найбільших військово-судових суперечок Сирдар’їнського краю наприкінці 1850-х років. Примітки