Граф Фрідріх Людвіг Карл Ернст фон Ботмер (; 11 вересня 1805, Мюнхен — 29 липня 1886, Мюнхен) — німецький воєначальник, генерал піхоти Баварської армії.

Біографія Фрідріх походив із дворянської родини Ботмерів. Він був другим сином графа Карла фон Ботмера (1770–1845), міністра при дворі Пфальца, та його дружини Антуанетти, уродженої баронеси фон Ганштайн (1782–1826). Серед його братів були граф Фелікс Готтлоб фон Ботмер (1804–1876), п'ятий власник замку Ботмер, консул Іпполіт фон Ботмер (1812–1891) та баварський генерал Максиміліан фон Ботмер (1816–1878).

Ботмер закінчив кадетський корпус та корпус пажів. Після закінчення (сучасної) гімназії Вільгельма в Мюнхені в 1825 році,Max Leitschuh: Die Matrikeln der Oberklassen des Wilhelmsgymnasiums in München. 4 Bde. München 1970–1976, Band 3, S. 267 він навчався у Вюрцбурзі, де вступив до корпусу «Франконія».Kösener Corpslisten 1960. 139, 194 Потім він вступив до 2-го артилерійського полку Баварської армії в званні юнкера в 1827 році, але пішов у відставку в званні унтерлейтенанта в 1833 році, щоб вступити на службу до короля Греції Оттона I. Після шести місяців служби його було підвищено до гауптмана, і він відзначився в кількох битвах проти повсталих мессенців та майнотів. Через 8 років Ботмер повернувся до лав Баварської армії в званні оберлейтенанта та служив у 1-му полку польової артилерії. У 1847 році його було підвищено до гауптмана другого класу, а в 1848 році він став ад'ютантом генерал-фельдмаршала принца Карла Баварського.

До 1866 року Ботмер дослужився до звання генерал-майора та коменданта союзної фортеці Ульм, коли він очолив артилерійський резерв у Головній кампанії під час війни проти Пруссії. На цій посаді він брав участь, серед інших, у битвах під Кальтеннордгаймом та Кіссінгеном.

У 1869 році його було підвищено до генерал-лейтенанта та призначено командиром 4-ї дивізії. З цим великим підрозділом Ботмер першим перетнув французький кордон у Французько-прусській війні 1870 року та очолив авангард німецької 3-ї армії поблизу Вайссенбурга. Його чудове керівництво у Верті, Седані та перед Парижем дозволило йому ефективно підготуватися до успіхів, особливо перед обличчям французьких вилазок 13 жовтня та 29 листопада 1870 року.

Після війни, у 1873 році, Ботмер став інспектором артилерії та поїздів. У 1875 році він став шефом 1-го піхотного артилерійського полку, а через два роки Ботмера було підвищено до генерала піхоти. У 1879 році він запропонував військовому міністру Майллінгеру створити Музей Баварської армії.

Після того, як його прохання про відставку було прийнято в 1883 році, він жив усамітненим життям у своєму рідному місті Мюнхені до самої смерті.

Сім'я 17 серпня 1852 року він одружився зі своєю першою дружиною, баронесою Адельгайд фон Штраленгайм (1832–1855), а 6 жовтня 1874 року — зі своєю другою дружиною, Елізою Гальберштадт (1832–1908). У першому шлюбі народилася одна дочка Марі (1853–1922), яка в 1874 році вийшла заміж за барона Гуго Цобеля фон Гібельштадта (1845–1925).

Нагороди Отримав декілька нагород, серед яких:

Залізний хрест 2-го класу

Примітки

Література

Gundula Gahlen: Das Bayerische Offizierskorps 1815–1866. Ferdinand Schöningh, Paderborn 2011, ISBN 978-3-506-77045-5, S. 640.

Посилання

Фотографія Ботмера.