2-й Всеукраїнський фестиваль української пісні та співаної поезії «Червона рута» відбувся з 2 по 7 червня 1991 року (фінальні святкові заходи тривали до 18 серпня) в місті Запоріжжя й став визначною суспільно-політичною та культурною подією напередодні проголошення Незалежності України. Захід зібрав близько 60 000 глядачів.

Концепція та ідеологія фестивалю За задумом засновників та перших керівників фестивального руху (зокрема, Кирила Стеценка та Анатолія Калениченка), «Червона рута» в Запоріжжі планувалася не просто як естетичний захід, а як масштабний культурологічно-політичний проєкт постколоніального періоду. Головною ідеологічною метою було утвердження гідності українця, руйнування радянського стереотипу про те, що українська культура є суто селянською, архаїчною та «неперспективною». Фестиваль мав на меті довести модерність, конкурентоспроможність та урбаністичність української мови та музики, екстраполюючи національну ідентичність і глибинний фольклор на найсучасніші світові музичні тренди (рок, поп, альтернативу).

Як згадував один із авторів творчої концепції заходу Анатолій Калениченко, вибір Запоріжжя як локації був свідомим і стратегічним кроком: організатори прагнули проводити фінальні змагання саме у найбільш русифікованих індустріальних регіонах України, «де молодь узагалі не знала, що українське може бути цікавим», щоб у такий спосіб руйнувати нав'язані радянські культурні упередження.

Естафету такої «модерної українізації» через джинси та електрогітару фестиваль перейняв безпосередньо від спадщини Володимира Івасюка початку 1970-х років. Опір місцевої радянської влади та спроби міліції тиснути на молодь під час фестивальних днів організатори згодом оцінювали як «найвищу оцінку» та визнання того, що захід вивів суспільство за контрольовані компартійною системою межі, створивши прецедент колосальної духовної єдності.

Перебіг та особливості фестивалю Подія проходила в умовах суворого спротиву місцевої радянської номенклатури. Попри це, сцена фестивалю на стадіоні «Металург» перетворилася на трибуну для лідерів національно-демократичних сил, зокрема В'ячеслава Чорновола. Це був перший виїзд фестивалю на Схід України з метою масштабної українізації індустріальних регіонів.

Атмосфера в самому Запоріжжі була неоднозначною: значна частина русифікованого міста спочатку взагалі не знала про проведення заходу або сприймала його як «Красную руту», дивуючись масовому приїзду україномовних учасників і гостей, яких місцеві мешканці часом іронічно називали «безработными с Запада». Очікувалося, що опісля Запоріжжя «Червона рута» знову мала повернутися до свого рідного міста — Чернівців. Однак саме тоді фестиваль остаточно оформив свою нову культурно-просвітницьку місію — виконувати просвітницьку роль та орієнтуватися на ті індустріальні й зросійщені регіони України, де про українську музику та культуру загалом знали найменше.

Організація заходу проходила в умовах глибокої фінансової та організаційної кризи. На відміну від першого фестивалю 1989 року, «Червона рута-1991» готувалася фактично «в борг» — комерційних спонсорів на зламі епох знайти було вкрай важко, а підтримка комсомолу повністю припинилася через хвилю розгромних публікацій у тогочасній радянській пресі (зокрема, в газеті «Правда Украины»).

За спогадами Анатолія Калениченка, безпосередньо напередодні старту фестивалю гроші на його проведення повністю закінчилися. Становище врятував глава Української автокефальної православної церкви блаженнійший митрополит Мстислав (Скрипник). Він особисто надав організаторам власні кошти та благословив захід після свого виступу на Майдані Незалежності в Києві під час великого преконцерту, що передував запорізьким подіям.

Окремою знаковою сторінкою фестивальних днів став великий концерт переможців, що відбувся 17 серпня 1991 року в Палаці спорту «Юність». Цей виступ продемонстрував не лише високий музичний рівень нової української сцени, а й виразний суспільно-іронічний та патріотичний контекст виступів (зокрема, гострі віршовані репліки солістів у бік Кремля та Росії, мітинговий характер залу), що став передвісником подій кінця серпня.

Становлення жанру «співаної поезії» Характерною рисою фестивалю стала номінація акустичної музики, яка остаточно закріпила унікальне для українського культурного простору поняття «співана поезія» (на противагу класичному радянському терміну «бардівська пісня» чи КСП). Сам термін був уперше сформульований мистецтвознавцями під час першої «Червоної рути» 1989 року через те, що в репертуарі українських авторів-виконавців домінували складні високохудожні тексти — як власні вірші, так і твори класиків української літератури та поетів «Розстріляного відродження». На відміну від іншомовних бардівських рухів, які чітко розділялися на аматорські клуби співаної пісні та рок-бардів, український фестивальний рух об'єднав усіх україномовних акустичних авторів в один цілісний та самобутній жанр, де поетичне слово та музичний супровід перебували в органічному синтезі.

Лауреати та переможці Конкурсна програма фестивалю відкрила нову хвилю українських зірок естради, року та авторської пісні. За офіційними підсумками журі, лауреатами і дипломантами стали:

Акустична музика Лауреати I премія — Гурт «Мертвий півень» (м. Львів) II премія — Віктор Царан (м. Львів) III премія — Андрій Чернюк (м. Київ) III премія — Бард-гурт «Мак-Дуг» (м. Київ)

Дипломанти Олег Павлишин (м. Київ) Іван Козаченко (м. Київ) Олександр Смик (м. Рівне) Василь Гонтарський (м. Київ) Сергій Шишкін (м. Володимир-Волинський) Руслан Терентьєв (м. Буча, Київська обл.) Гурт «Чорні черешні» (м. Рівне)

Популярна музика Лауреати I премія — не присуджено II премія — Гурт «Пліч-о-пліч» (солістка Ольга Юнакова, м. Львів) II премія — Жанна Боднарук (м. Чернігів) II премія — В’ячеслав Хурсенко (м. Луцьк) III премія — Дует сестер Тельнюк (м. Київ) III премія — Гурт «Бункер Йо» (м. Івано-Франківськ) III премія — Тарас Житинський (м. Івано-Франківськ) III премія — Андрій Кіл (Кузьма Скрябін) (м. Львів)

Дипломанти Віталій Сачок Ірина Грей (м. Київ) Сергій Круценко (м. Київ) Олексій Вакула (м. Харків) Алла Попова (м. Біла Церква) Олексій Грицишин (м. Кривий Ріг) Анжеліка Коршинська (м. Ужгород) Інеса Братущик і Орест Хома (м. Львів) Юрій Клованич і гурт «Смак» (м. Львів) Ірина Підлипна / «Ірчик зі Львова» (м. Львів) Лілія Остапенко / «Лілея» (м. Кривий Ріг / м. Київ) Гурт «Паркан» (м. Умань, Черкаська обл.) Гурт «Гайд» Гурт «Жнива» (м. Здолбунів, Рівненська обл.) Гурт «Тандем» (м. Чернівці)

Рок-музика Лауреати I премія — не присуджено II премія — Гурт «Табула Раса» (м. Київ) II премія — Гурт «Форте» (м. Новояворівськ) III премія — Гурт «Плач Єремії» (м. Львів) III премія — Гурт «Лівий берег» (м. Прилуки) III премія — Гурт «Жаба в дирижаблі» (м. Київ)

Дипломанти Гурт «Вій» (м. Київ) Гурт «Страйк» (м. Київ) Гурт «Святий сон» (м. Київ) Гурт «Імперія» (м. Полтава) Гурт «Д’еректор» (м. Сторожинець, Чернівецька обл.) Гурт «Кросворд» (с. Восход, АР Крим) Гурт «Елефант Бенд» (м. Запоріжжя) Гурт «Чорні черешні» (м. Рівне) Гурт «Криголам» (м. Херсон) Гурт «Мертва зона» (м. Івано-Франківськ)

Виступ чернівецької делегації Для представників Чернівців — міста, де народилася перша «Рута», — цей фестиваль виявився невдалим у змагальному плані. Жоден із чернівецьких учасників (серед яких були Алла Наталушко, Леонід Корінець, Еміль Крупник, а також поп-гурт «Тандем» та рок-група «Директор») не зміг вибороти звання лауреата, обмежившись лише дипломами учасників чи номінантів.

Спеціальні премії та відзнаки Пісня-лауреат — «Приворожи» (музика: А. Шусть, слова: Ю. Рогоза) у виконанні Жанни Боднарук. Премія за краще виконання пісні В. Івасюка — Оксана Савчук (дует «Писанка»). Приз за найкраще втілення патріотичної тематики — Анатолій Сердюк за пісню «Вставай, Україно!» (слова: Д. Павличко).

Помітні учасники та контекст Попри те, що на найпершому фестивалі 1989 року в Чернівцях Ірина Білик виступала у складі гурту «Гроно» і залишалася в статусі «аутсайдерки», саме запорізька «Червона рута-1991» стала початком її сольного злету та широкого визнання. Вже у середині 1990-х років вона повернулася на «Руту» як запрошена суперзірка. В’ячеслав Хурсенко (Луцьк) — здобув II премію фестивалю; молодий виконавець вразив журі та глядачів своїм оксамитовим баритоном, виконавши авторську пісню-присвяту батькові, що заклало основу його всеукраїнського визнання. Публіцистичний гурт «Еней» (селище Смига, Рівненщина) під керівництвом соліста Віталія Міщука в останній день фестивалю виконав на стадіоні конкурсну пісню «Катерина» про історичну долю України. Олексій Вакула (Харків) — його виступ із піснею «Чокнутий» запам'ятався глядачам через те, що артист під час експресивного перформансу на сцені випадково травмував руку сокирою.

Культурне значення Фестиваль став одним із останніх потужних культурних маніфестів перед остаточним розпадом СРСР. Справжнім символом тогочасних суспільних трансформацій став виступ Анатолія Сердюка. Його патріотичний твір «Вставай, Україно!» спричинив фурор серед глядачів на стадіоні «Металург». На фіналі фестивалю один із лідерів національно-демократичного руху В'ячеслав Чорновіл на знак особливої поваги та вдячності подарував Анатолію Сердюку власний кишеньковий годинник — за мужність і безкомпромісність у популяризації української пісні в тотально русифікованому Запоріжжі.

Під час фестивалю відомий співак Назарій Яремчук висловив ідею розширити рамки заходу та додати до нього дитячі й юнацькі категорії (для виконавців від 7 до 17 років) у майбутньому.

Фестиваль у Запоріжжі мав вирішальне значення для формування нової інтелектуально-рокової та альтернативної сцени України. Саме «Червона рута-1991» стала головним майданчиком, який відкрив широкій аудиторії та вивів із андеграунду такі культові згодом колективи, як «Плач Єремії» та «Мертвий півень».

Збіг із Серпневим путчем Фестивальні заходи завершилися у критичний для країни момент — усього за чотири години до початку Серпневого путчу в Москві.

Наступного ранку після закриття фінальних подій, 19 серпня, учасники дізналися про переворот ГКЧП. Для багатьох це обернулося реальною небезпекою переслідувань з боку радянських спецслужб. Зокрема, музиканти рівненського гурту «Еней» та гурту «Січ» разом із канадською співачкою Любою Білаш, які поїхали після фестивалю з концертом у село Шестерня на Дніпропетровщині, змушені були терміново тікати на північ польовими дорогами та манівцями, щоб доправити іноземку до Києва. Лише за кілька годин після їхнього від'їзду до села прибули співробітники КДБ з метою затримання україномовних артистів.

За спогадами співачки та учасниці подій Марії Бурмаки, про державний переворот ГКЧП митці дізналися в запорізькому готелі «Україна». На той момент телефонний зв'язок у будівлі вже було відімкнено, а по телебаченню транслювали балет «Лебедине озеро». Раптовий контраст між атмосферою масштабного музичного свята та реальною загрозою радянських репресій став для багатьох українських митців визначальним і тривожним спогадом, що безпосередньо передував проголошенню Незалежності України.

Примітки

Джерела

Посилання 🎬 "Червона рута" — другий Всеукраїнський фестиваль української пісні (17 серпня 1991). Суспільне Медіатека. Процитовано 6 червня 2026. — Архівна 105-хвилинна трансляція концерту переможців у запорізькому Палаці спорту «Юність» (виступи В. Хурсенка, О. Юнакової, Сестер Тельнюк, гуртів «Вій», «Бункер-Йо», «Жаба в дирижаблі» та ін.).