Стефан фрайгер Мойса-Росохацький (; 17 квітня 1853, Росохач, Городенківський повіт, Королівство Галичини та Володимирії — 9 грудня 1920, Львів, Польща) — австро-угорський юрист польсько-вірменського походження, зем'янин, посол Галицького крайового сейму та Австрійської державної ради. Барон. Багаторічний голова повітової ради у Снятині. Відігравав помітну роль у розвитку кредитно-фінансових установ Галичини, зокрема очолював Галицьке земельне кредитне товариство та входив до керівних органів іпотечного відділення Австро-Угорського банку у Відні.

Належав до кола впливових консервативних політиків Східної Галичини, пов'язаних із політичним табором подолян. Упродовж кількох каденцій представляв Снятинщину, Коломийщину та інші округи Галичини в крайовому сеймі та парламенті Австро-Угорщини, де працював переважно над економічними, фінансовими й адміністративними питаннями. Під час Першої світової війни був залучений до діяльності польських національних організацій у Відні та Львові.

За громадську та політичну діяльність був удостоєний низки відзнак Австро-Угорської монархії, зокрема Командорського хреста ордена Франца Йосифа із зіркою, а з 1910 року отримав шляхетський титул фрайгера, що приблизно відповідає барону. Був почесним громадянином низки міст Покуття, зокрема Снятина, Коломиї, Кутів, Печеніжина та Тлумача.

Життєпис

Походження Стефан Мойса-Росохацький народився 17 квітня 1853 року в Росохачі в родині Яна та Ірени Мойс, які були прихожанами вірменської католицької парафії Снятинського повіту. Він був сином Яна Мойси Росохацького та представником наступного покоління роду вірмен, які осіли на Покутті та Буковині. Родина сповідувала вірмено-католицький обряд, а від XX століття також римо-католицький. Засновником галицької гілки роду вважається батько Стефана, землевласник Ян Мойса, який 10 січня 1875 року отримав від імператора Франца Йосифа спадкове австрійське дворянство першого ступеня (einfacher Adelstand) з предикатом «von Rosochacki».

У 1899 році Стефан отримав власний шляхетський титул на підставі диплома імператора Франца Йосифа I від 14 березня 1899 року, а 13 серпня 1910 року імператорською ухвалою йому було надано баронський титул. Герб роду являв собою блакитний щит зі срібним левом із червоним язиком, який тримав у правій лапі три золоті колоски; поверх лева містилася червона перев'язь із трьома срібними зірками. Над баронською короною розміщувалися два увінчані коронами шоломи: на правому — половина лева зі щита, на лівому — блакитне крило з червоною перев'яззю та двома срібними зірками. Девіз роду — «A magnis ad maiora» ().

Кар'єра в Галичині Стефан Мойса-Росочацький вивчав право у Львівському університеті, де отримав ступінь доктора права. Був великим земельним власником, володів маєтками в селах Рудники та Росохач на Покутті. За відомостями історика Михайла Бажанського, Стефан Мойса-Росохацький був великим землевласником Снятинщини та проживав у селі Рудники. Йому належало понад 450 моргів землі у Вовчківцях, на протилежному боці річки Прут. Ця частина маєтку мала назву «Волов'янка». Про цей фільварок згадував також «Географічний словник Королівства Польського та інших слов'янських країв».

У 1882 році став членом, а з 1890 року — головою повітової ради в СнятиніJerzy Zdrada, Stefan Moysa-Rosochacki (1853—1920), Polski Słownik Biograficzny, t. 22, Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk 1977, s. 167, iPSB-wersja elektroniczna. З 1883 року він належав до Галицького економічного товариства, а також до , президентом якого залишався до кінця свого життя. У 1901 році його було обрано довіреною особою іпотечного відділення Австро-Угорського банку у Відні (як наступника ). Член Наглядової ради (1902—1918).

Стефан мав консервативні погляди і належав до польського політичного гуртка подоляків, який групувався навколо Влодзімежа Козловського. Став членом парламенту Галицького Національного Сейму 5-го скликання (10 вересня 1888 — 26 січня 1889; обраний після відставки Титула Сингалевича в 1887 році), 8-го скликання (28 грудня 1901 — 12 жовтня 1907) та 9-го скликання (15 вересня 1908 — 2 квітня 1913), обраний від курії IV (сільські гміни) в окрузі № 14 — Снятин. Він також був членом сейму 10-го скликання (5 грудня 1913 — 14 березня 1914), обраний від курії I (велике майно) від округу № 15 — Коломия. Він працював у сеймових економічних та адміністративних комітетах, зокрема у комітетах з питань регулювання річок, будівництва доріг та виборчої реформи. В 1908-му році на Мойсу-Росохацького невідомими було здійснено замах. Історик М. Бажанський охарактеризував причину замаху як вияв протесту проти австрійсько-польської колонізаційної політики щодо українців на Покутті. Міністерство внутрішніх справ у Відні доручило намісникові Галичини та снятинському старості провести розслідування і притягнути винних до відповідальності, проте жодного із нападників на Мойсу-Росохацького слідчими органами не було встановлено. У 1913 році він був рішучим противником угоди з українцями.

Культурно-релігійна діяльність на Покутті

Від вересня 1899 року Стефан Мойса-Росохацький належав до комітету сприяння будівництву костелу у Вовчківцях. Комітет, заснований 18 липня 1899 року, протягом двох років займався збором добровільних пожертв та організацією будівельних робіт. Дерев'яний костел Святого Станіслава, розрахований на 400 осіб, вдалося звести та повністю оздобити у короткі терміни. Фундаційний акт, написаний на пергаменті, підписали члени комітету, зокрема Стефан Мойса-Росохацький, після чого його вмуровали у менсу головного вівтаря під час освячення храму 14 липня 1901 року на знак «вічної пам'яті» для нащадків. Після урочистого освячення Стефан Мойса-Росохацький, як маршалок Снятинського повіту, приймав почесних гостей на офіційному прийомі з нагоди завершення святкувань.

26 січня 1900 року Стефан Мойса-Росохацький брав участь у снятинських традиційних карнавальних вечорах та танцювальних заходах, які були організовані товариством «Сокіл». 3 лютого в приміщенні міського магістрату планувалося провести танцювальний вечір, кошти від якого мали спрямувати на будівництво нового приміщення «Сокола». На чолі організаційного комітету став Стефан Мойса-Росохацький, маршалок Снятинського повіту та посол до Державної ради, разом із бургомістром міста Титусом Нємчевським і начальником станції та головою «Сокола» Антонієм Мочидловським. Організатори очікували значної кількості учасників не лише зі Снятина та навколишніх сіл, а й із Чернівців та Городенки. Автор кореспонденції висловлював сподівання, що склад комітету, очолюваного Мойсою-Росохацьким, забезпечить успішне проведення заходу та збір коштів на будівництво сокільського дому.

У квітні 1900 року Стефан Мойса-Росохацький, маршалок Снятинського повіту та посол до Австрійської державної ради, очолив комітет будівництва будинку польського гімнастичного товариства «Сокіл» у Снятині. Кореспондент особливо відзначав його готовність долучитися до справи та характеризував як діяча, відомого своєю турботою про розвиток краю та повіту. Під його головуванням комітет організовував збір коштів по всьому краю, оскільки наявного фінансування було недостатньо для спорудження будівлі. Сам Мойса-Росохацький був зазначений першим у складі будівельного комітету як його голова.

У травні 1904 року Стефан Мойса-Росохацький увійшов до складу комітету будівництва римо-католицького костелу в селі Трійця Снятинського повіту. У зверненні комітету до польського населення його зазначено серед членів як посла Галицького сейму та Державної ради, маршалка повітової ради і власника маєтків. Комітет закликав до пожертв на будівництво храму, який мав стати осередком римо-католицької віри та польського національного життя місцевої громади. Пожертви просили надсилати на адресу доктора Едмунда Цішки у Снятині.

Посол Палати депутатів Рейхсрату Австро-Угорщини (1899—1911) Він був депутатом Австрійської державної ради 9-го скликання (з 25 жовтня 1898 року до 8 червня 1900 року) від 5-ї вселенської курії в 14-му окрузі (Коломия-Надвірна-Богородчани-Косів-Снятин), 10-го скликання (31 січня 1901 року — 30 січня 1907 року) також від 5-ї вселенської курії в 15-му окрузі (Борщів — Заліщики — Чортків — Гусятин — Теребовля — Скалат) та 11-го скликання (17 лютого 1907 року — 30 березня 1911 року) від округу № 32 Бучач — Заліщики-Снятин. Належав до «», був тісно пов'язаний із фракцією східногалицьких консерваторів («подоляків») під проводом Влодзімежа Козловського. Вважався одним із провідних експертів у бюджетних обговореннях, комісіях з питань промисловості та фінансів.

В 1911-му році, виконуючи передвиборчу обіцянку, спільними зусиллями з тлумацьким старостою Леопольдом Попелем, лікарем Антонієм Говореком та за погодженням із Крайовою шкільною радою й її віцепрезидентом Стефан Мойса-Росохацький досяг відкриття 1 вересня 1910 року в Тлумачі державної загальноосвітньої гімназії з польською мовою навчання.

Під час Першої світової війни був пов'язаний з діяльністю Віденського, а потім Львівського агентств Головного національного комітету. У травні 1917 року Стефан барон Мойса-Росохацький був призначений довічним членом австрійської Палати панів — верхньої палати Імперської ради. У березні 1918 року барон Стефан Мойса-Росохацький брав активну участь у засіданнях і загальних зборах делегатів . З огляду на стрибок цін та дороговизну, він уніс пропозицію уповноважити дирекцію товариства надавати матеріальну допомогу й виплачувати надбавки урядникам та слугам установи в межах визначеного кошторису, а за потреби розширювати ці заходи за погодженням із Наглядовою радою та Ревізійною комісією. Від імені службовців товариства Стефан Мойса-Росохацький висловив подяку за ухвалення рішень щодо матеріальної підтримки працівників.

Помер у Львові 9 грудня 1920-го року на 67-му році життя.

Нагороди і відзнаки

Почесний громадянин міст Покутського регіону, зокрема Коломиї (1907), Кутів (1907), Снятина (1906), Печеніжина (1906) та Тлумача (1911). У 1908 році був нагороджений Командором Ордена Франца Йосипа із зіркою. 19 жовтня 1910 року отримав титул фрайгера (барона).

Родина Мойса-Росохацький Ян — батько. Землевласник, який 1875 року отримав спадкове австрійське шляхетство від імператора Франца Йосифа I. Гелена (Ірена) з баронів Капрі — мати. З 1887-го року був одружений Луїзою Марією Капрі фон Меречей (1868—1939). У них було двоє дітей, Яніна та Михайло (Міхал). Михайло Станіслав Мойса-Росохацький — син. Народився 29 січня 1889 року у Львові у вірменській архікафедральній католицькій парафії, син Стефана Мойси-Росохацького та Людвіки з баронів Капрі. Яніна Аполонія Мойса-Росохацька — дочка. Народилася 29 січня 1889 року у Львові у вірменській архікафедральній католицькій парафії, дочка Стефана Мойси-Росохацького та Людвіки з баронів Капрі, сестра Михайла Станіслава. Стефан Мойса-Росохацький— онук, римо-католицький священник-єзуїт, богослов, викладач і завідувач кафедри систематичної теології та екуменічної секції св. Анджея Боболі .

Оцінки діяльності Історик Михайло Бажанський негативно оцінював ставлення Мойси-Росохацького до українців, стверджуючи, що той їх «ненавидів». За його даними, коли Мойса-Росохацький балотувався до Галицького сейму в 1908-му році, то програв Іванові Сандуляку, а на виборах до австрійського парламенту в 1911-му році — Кирилові Трильовському.