Плазмаліт (англ. Plasma-Lyte, Plasma-Lyte 148 або Plasma-Lyte A) — це стерильний, непірогенний, збалансований ізотонічний кристалоїдний розчин для внутрішньовенного введення. Основне призначення препарату полягає у відновленні об'єму циркулюючої крові (ОЦК), підтримці гемодинаміки та корекції водно-електролітного балансу в пацієнтів із гіповолемією, шоком, травмами або під час великих хірургічних втручань.

Своєю популярністю у сучасній медицині Плазмаліт завдячує електролітному складу, який максимально наближений до фізіологічного профілю плазми крові людини. Як буферні агенти розчин містить органічні аніони — ацетат та глюконат, які в організмі метаболізуються з утворенням бікарбонату, що запобігає розвитку ятрогенного ацидозу.

Склад та фармакокінетика Ключова перевага Плазмаліту полягає у його електролітному складі, який дозволяє уникати порушень гомеостазу навіть при масивних інфузіях.

Електролітний профіль та порівняння з плазмою Показник / КомпонентПлазма кровіПлазмаліт 1480,9% NaClРозчин Рінгера лактатНатрій (Na⁺), ммоль/л135–145140154130Калій (K⁺), ммоль/л3,5–5,05,004,0Кальцій (Ca²⁺), ммоль/л2,2–2,6001,5Магній (Mg²⁺), ммоль/л0,8–1,21,500Хлорид (Cl⁻), ммоль/л98–10698154109Буферний аніон, ммоль/лБікарбонат - 24–28Ацетат - 27,

Глюконат - 23ВідсутнійЛактат - 28Осмолярність, мОсм/л285–295294308273pH7,35–7,45~7,4~5,56,5

Фармакокінетичні особливості Після внутрішньовенного введення Плазмаліт поводиться як типовий ізотонічний кристалоїд. Лише близько 20–25% введеного об'єму залишається у внутрішньосудинному (інтравазальному) просторі через 1–2 години після інфузії, тоді як решта рідини перерозподіляється в інтерстиціальний (міжклітинний) простір. Рівень осмолярності у 294 мОсм/л забезпечує відсутність різких осмотичних зсувів та захищає клітини від набухання або дегідратації.

Механізм дії буферної системи На відміну від 0,9% розчину NaCl, який не містить буферів і має кисле pH (через розчинений вуглекислий газ та виробничі особливості), Плазмаліт використовує натрієві солі ацетату та глюконату як "резервні луги".

Біотрансформація цих органічних аніонів відбувається в циклі трикарбонових кислот (цикл Кребса). Ацетат дуже швидко метаболізується переважно у скелетних м'язах (а також у міокарді та печінці). Повне окислення одного моля ацетату поглинає кисень і генерує один моль бікарбонату (HCO_3^-), що можна зобразити наступним хімічним рівнянням: CH_3COO^-\ + 2O_2 \rightarrow CO2 \ + H_2O\ + HCO_3^-

Глюконат також метаболізується до бікарбонату, але повільніше і переважно в печінці. Така комбінація "швидкого" (ацетат) та "повільного" (глюконат) буферів забезпечує стабільну підтримку кислотно-основного стану без ризику різкого алкалозу.

Порівняння та альтернативні погляди Вибір інфузійного середовища є одним із найдискутабельніших питань у реаніматології. Еволюція поглядів призвела до переважного використання збалансованих розчинів.

Плазмаліт проти 0,9% NaCl ("фізіологічного розчину") Концепція "фізіологічності" 0,9% розчину натрію хлориду є історичною помилкою, оскільки він містить екстремально високу концентрацію хлоридів (154 ммоль/л). Масивна інфузія 0,9% NaCl неминуче призводить до гіперхлоремічного метаболічного ацидозу. Надлишок іонів хлору спричиняє спазм приносної артеріоли ниркового клубочка, знижує швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) та суттєво підвищує ризик розвитку гострого пошкодження нирок (ГПН).

Клінічні дослідження SMART (за участю критично хворих пацієнтів у відділеннях інтенсивної терапії) та SALT-ED (за участю пацієнтів відділень невідкладної допомоги) достовірно продемонстрували, що використання збалансованих кристалоїдів (зокрема Плазмаліту) замість 0,9% NaCl знижує частоту великих ниркових ускладнень (MAKE30), потребу у нирково-замісній терапії та загальну летальність. Дослідження BaSICS також підтвердило безпечність збалансованих розчинів, хоча і показало менш виражену різницю у загальній летальності для пацієнтів із нижчим рівнем ризику.

Плазмаліт проти розчину Рінгера лактат Розчин Рінгера лактат також є збалансованим кристалоїдом, проте Плазмаліт має дві суттєві переваги:

1. Відсутність кальцію: розчин Рінгера лактат містить кальцій, що робить його абсолютно несумісним для одночасного введення (в одній системі) з препаратами донорської крові або плазми, оскільки кальцій нівелює дію цитратного антикоагулянта і викликає мікротромбози. Плазмаліт кальцію не містить і повністю сумісний з еритроцитарною масою.

2. Локалізація метаболізму: лактат метаболізується до бікарбонату виключно в печінці. При тяжкому шоці, тканинній гіпоксії або термінальній печінковій недостатності метаболізм лактату пригнічується, що може посилити ацидоз. Ацетат у Плазмаліті метаболізується переважно у скелетній мускулатурі, що робить його значно безпечнішим при печінковій дисфункції.

Протипоказання та критичні зауваження Попри свої переваги, Плазмаліт має певні обмеження, які вимагають зваженого клінічного підходу:

Ризик гіперкаліємії: розчин містить калій (5 ммоль/л). У пацієнтів із термінальною стадією хронічної хвороби нирок (ХХН), гострою олігурією, анурією або хворобою Аддісона масивна інфузія Плазмаліту може спровокувати життєво небезпечну гіперкаліємію. Метаболічний алкалоз: у разі передозування розчином надлишок ацетату та глюконату може призвести до ятрогенного метаболічного алкалозу, який зміщує криву дисоціації оксигемоглобіну вліво, погіршуючи віддачу кисню тканинам. Черепно-мозкова травма (ЧМТ): хоча розчин вважається ізотонічним, його in vivo осмолярність є дещо нижчою, ніж у плазми або 0,9% NaCl. Згідно з рекомендаціями нейрореаніматологів, пацієнтам із тяжкою ЧМТ та внутрішньочерепною гіпертензією краще призначати 0,9% NaCl або гіпертонічні розчини для запобігання посиленню набряку головного мозку.

Алгоритм клінічного застосування Ухвалення рішення щодо призначення Плазмаліту базується на послідовній оцінці фізіологічних потреб пацієнта. Рекомендований підхід включає наступні кроки:

1. Оцінка волемічного статусу: визначте наявність гіповолемії (артеріальна гіпотензія, тахікардія, знижений діурез, підвищений рівень лактату крові).

2. Оцінка протипоказань: перевірте рівень калію в сироватці крові та ниркову функцію. Виключіть наявність тяжкої черепно-мозкової травми з ризиком набряку мозку. Якщо рівень калію перевищує 5,0 ммоль/л або наявна анурія — використання Плазмаліту слід обмежити.

3. Розрахунок дозування: для початкової рідинної реанімації (наприклад, при сепсисі) призначте болюсне введення 500–1000 мл (або близько 30 мл/кг маси тіла). Для підтримувальної інфузії швидкість зазвичай становить 1–2 мл/кг/год.

4. Сумісне введення: за потреби масивної трансфузії підключіть препарати крові в одну магістраль із Плазмалітом (уникаючи розчинів з кальцієм).

5. Динамічний моніторинг: регулярно контролюйте артеріальний тиск, темп діурезу (цільовий >0,5 мл/кг/год) та показники кислотно-основного стану крові (pH, електроліти). Припиніть активну інфузію після стабілізації гемодинаміки для уникнення гіперволемії.

Примітки