Іван Максимович Поволоцький ( — †, Петроград) — російський військовий діяч, генерал від інфантерії російської імператорської армії (1906), член Військової ради Російської імперії (1906), дід (по матері) поета Олександра Введенського .
Життєпис Освіту здобув 1861 р. в Олександрівському Брестському кадетському корпусі і почав військову службу.
1862 р. після закінчення Костянтинівського артилерійського училища отримав звання підпоручника і випущений на службу в 5-у саперному батальйоні.
У 1863 р. учасник придушення антиросійського польського повстання.
1864 р. отримав звання поручника.
1868 р. отримав звання штабс-капітана.
1870 р. після закінчення Миколаївської військової академії «за 2-м розрядом» призначений старшим ад'ютантом 36-ї піхотної дивізії.
1871 р. отримав звання капітана із призначенням його на посаду помічника старшого ад'ютанта Харківського військового округу.
1875 р. отримав військове звання підполковника з призначенням 1875 р. на посаду штаб-офіцера для особливих доручень при командувачі військ Київського військового округу.
1877 р. отримав звання полковника. Учасник російсько-турецької війни, з 1877 р. командир загону правого флангу Каларашської позиції. З 1878 р. перебував для особливих доручень при командувачі військ в тилу діючої армії.
Від 1879 р. — начальник штабу 33-ї піхотної дивізії.
З 1887 р. — командир 45-го Азовського піхотного полку.
1890 р. отримав звання генерал-майора з призначенням на посаду начальника штабу 10-го армійського корпусу, одночасно з 1891 р. був начальником Харківського військового шпиталю.
З 1895 р. — начальник штабу Віленського військового округу.
1897 р. отримав звання генерал-лейтенанта.
З 1902 р. був у розпорядженні військового міністра .
1903 р. призначений на посаду командира 2-го армійського корпусу.
1906 р. отримав звання генерала від інфантерії з призначенням 1906 р. бути членом Військової ради Російської імперії.
Помер у Петрограді.
Нагороди
Орден Святого Станіслава 3-го ступеня (1867), Орден Святої Анни 3-го ступеня (1872), Орден Святого Станіслава 2-го ступеня (1874), Орден Святого Володимира 4-го ступеня з мечами та бантом (1878), Орден Зірки Румунії 3-го класу командора із мечами (02.07.1879), Орден Святої Анни 2-го ступеня (1880), Орден Святого Володимира 3-го ступеня (1881), Орден Святого Станіслава 1-го ступеня (1896), болгарський Орден «Святий Олександр» 1-го ступеня (1900), Орден Святої Анни 1-го ступеня (1901), Орден Святого Володимира 2-го ступеня (1904), Орден Білого орла (1909), Орден Святого Олександра Невського (1912).
Примітки
Джерела
Пономарёв В. П., Шабанов В. М., «Кавалеры Императорского ордена Святого Александра Невского, 1725—1917»: биобиблиографический словарь в трёх томах. Том 3. — , 2009. — С. 315—316. — Волков С. В., «Генералитет Российской империи: Энциклопедический словарь генералов и адмиралов от Петра I до Николая II»: в 2 томах. — : Центрполиграф, 2009. — Т.2 (Л—Я). — С.690. —