Баптіст Штефан, з 29 грудня 1869 року Ріттер фон Штефан (; 12 листопада 1808, Шварцгофен — 29 серпня 1875, Шледорф) — німецький воєначальник, генерал піхоти Баварської армії.

Життя Баптіст був сином землеміра Йоганна Баптіста Штефана та його дружини Марії Анни, уродженої Баурідль. Сам Штефан залишався неодруженим.

9 липня 1824 року Штефан вступив до 7-го піхотного полку «вакант Левенштайн» Баварської армії добровольцем-рядовим, 1 листопада 1824 року був підвищений до віцекапрала, а 1 січня 1825 року — до капрала. 13 серпня 1831 року Штефана призначили юнкером в 11-му піхотному полку «вакант Кінкель», а 27 червня 1832 року він отримав звання унтерлейтенанта 7-го піхотного полку. 18 липня він перейшов за обміном до 3-го піхотного полку «Принц Карл». З 18 червня 1833 року Штефана відрядили для формування військового корпусу, призначеного для служби в Греції, і тому 21 липня 1833 року він був звільнений з військової служби. Потім він вступив до Грецької армії в званні оберлейтенанта.

За його проханням у 1837 році його звільнено з грецької служби, а після повернення 20 серпня 1837 року він був поновлений у званні унтерлейтенанта в 11-му піхотному полку «Деламотт» Баварської армії. З 23 вересня 1837 року внаслідок обміну він служив у 5-му піхотному полку «Спадкоємний великий герцог Гессенський», а 30 березня 1838 року був переведений до піхотного лейбполку. 25 жовтня 1842 року його підвищили до оберлейтенанта 3-го піхотного полку. 4 грудня 1842 року призначили ад'ютантом генерал-майора та бригадира Фрідріха Ріттера фон Грайса й 22 травня 1842 року перевели до піхотного лейбполку. 31 жовтня 1845 року перевели до штабу генерал-квартирмейстера. 7 квітня 1847 року Штефан отримав звання гауптмана запасу, а 31 березня 1848 року отримав офіцерський патент гауптмана та одночасно був переведений до військового міністерства. 21 грудня 1848 року як майора запасу його обрали ад'ютантом принца Карла Баварського. 30 червня 1851 року отримав патент майора, а 9 жовтня 1852 року переведений до 3-го піхотного полку «Принц Карл». Там 17 квітня 1853 року підвищили до оберстлейтенанта, а 31 березня 1855 року — до оберста, також у 3-му піхотному полку «Принц Карл».

4 серпня 1861 року підвищений до генерал-майора, він прийняв командування 2-ю піхотною бригадою. Під час війни проти Пруссії 1866 року Штефан отримав тимчасове командування мобільною 1-ю піхотною дивізією та брав участь з нею в битвах під Нюдлінгеном (10 липня 1866) та Гельмштадтом (25 липня 1866). 17 серпня 1866 року він був підвищений до генерал-лейтенанта. 29 серпня 1866 року його призначено генерал-комендантом Нюрнберга, а 8 січня 1869 року — командиром 1-ї дивізії.

Як командир 1-ї дивізії 1-го армійського корпусу, Штефан брав участь у Французько-прусській війні 1870/71 років і особливо відзначився в битвах під Вертом, Седаном та на Луарі. Під Вільпоном 1 грудня 1870 року він був настільки тяжко поранений кулею Шасспо в живіт та осколком снаряда в груди, що мусив відмовитися від командування дивізією та повернутися до Німеччини.

11 квітня 1873 року його прохання про вихід у відставку схвалено, і йому присвоїли звання генерала піхоти запасу на знак визнання його багаторічної вірної служби.

Нагороди Орден Спасителя, срібний хрест (Грецьке королівство) Орден Леопольда (Австрія), лицарський хрест Орден Філіппа Великодушного, командорський хрест 2-го класу Орден Червоного орла 2-го класу Орден Святої Анни 2-го ступеня (Російська імперія) Орден Альберта (Саксонія), командорський хрест 2-го класу Орден Святого Михайла (Баварія), лицарський хрест 1-го класу (1 січня 1860) Орден «За військові заслуги» (Баварія) великий командорський хрест (20 серпня 1866) великий хрест Орден «За заслуги» Баварської корони, лицарський хрест (29 грудня 1869) Залізний хрест 2-го класу (30 серпня 1870) — за заслуги під час битви при Верті 6 серпня 1870 року. 1-го класу Військовий орден Максиміліана Йозефа, лицарський хрест (15 листопада 1870) — за заслуги під час битви при Верті. Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 1-го класу

Примітки

Література Baptist Schrettinger: Der Königlich Bayerische Militär-Max-Joseph-Orden und seine Mitglieder. R. Oldenbourg, München 1882. Max Spindler (Hrsg.), Walter Schärl: Die Zusammensetzung der Bayerischen Beamtenschaft von 1806 bis 1918. Verlag Michael Laßleben, Kallmünz/Opf. 1955, S. 269.