Яків Степанович Крживоблоцький ( - †, Санкт-Петербург) — російський військовий діяч, генерал від інфантерії російської імператорської армії (1895), член Військової ради Російської імперії (1898).
Життєпис Походив з родини шляхтичів визнаних у російському дворянстві.
У 1849 р. закінчив навчання в Брестському кадетському корпусі.
У 1851 р. закінчив навчання в Дворянському полку.
Військову службу почав 1851 р. з першим офіцерським званням прапорщика на службі в Московському лейб-гвардії полку.
1854 р. отримав звання підпоручника
1855 р. отримав звання поручника.
1857 р. отримав звання штабс-капітана, і закінчив навчання в Миколаївської військової академії «по 1-му розряду», потім перейменований капітаном .
Від 1858 р. — старший ад'ютант штабу Окремого гренадерського корпусу.
З 1859 р. квартирмейстер .
1860 р. отримав військове звання підполковника і був призначений у розпорядження військового міністра і генерал-квартирмейстера Головного штабу, після затвердження — 1860 р. призначений начальником штабу 2-ї гренадерської дивізії.
1863 р. отримав звання полковника з призначенням на посаду начальника штабу 4-ї піхотної дивізії 1863 р., учасник придушення польського повстання.
Від 1866 р. — був командиром 3-го піхотного Нарвського генерал-фельдмаршала князя Михайла Голіцина полку; від 1870 р. — помічник начальника Генерального штабу.
1872 р. отримав звання генерал-майора з призначенням на посаду помічника начальника штабу.
Від 31 серпня 1876 р. — начальник штабу Одеського військового округу.
З 1877 р. учасник російсько-турецької війни.
1881 р. отримав звання генерал-лейтенанта.
1882 р. призначений на посаду начальника 14-ї піхотної дивізії.
1890 р. призначений на посаду командира 14-го армійського корпусу.
1894 р. призначений на посаду помічника командувача військ Варшавського військового округу з управлінням Варшавським укріпленим районом.
1895 р. отримав чин генерала від інфантерії.
Від 1898 р. призначений членом Військової ради Російської імперії.
Помер в м. Петербурзі.
Після себе залишив публікацію «Опис Костромської губернії» (, 1861 р.); був редактором «Військового огляду Одеського військового округу»; співпрацював з «».
Нагороди
Орден Святої Анни 3-го ступеня (1859), Орден Святого Станіслава 2-го ступеня (1862, імператорська корона — 1865), Орден Святої Анни 2-го ступеня (1868, імператорська корона — 1871), Орден Святого Володимира 3-го ступеня (1873), Орден Святого Станіслава 1-го ступеня (1876), Орден Святої Анни 1-го ступеня (1878), Орден Святого Володимира 2-го ступеня (1884), Орден Білого орла (1891), (1893), Найвища милість (1897), Орден Корони Таїланду (сіамська корона 1 класу «лицаря великого хреста», 1897), Орден Святого Олександра Невського (06.12.1899) Пономарёв В. П., Шабанов В. М., «Кавалеры Императорского ордена Святого Александра Невского, 1725—1917»: биобиблиографический словарь в трёх томах. Том 3. — , 2009. — С. 315—316. — .
Примітки
Джерела
Волков С.В., «Генералитет Российской империи: Энциклопедический словарь генералов и адмиралов от Петра I до Николая II: в 2 томах». — : Центрполиграф, 2009. — Т.2 (Л—Я). — С.690. — Пономарёв В.П., Шабанов В.М., «Кавалеры Императорского ордена Святого Александра Невского, 1725—1917»: биобиблиографический словарь в трёх томах. Том 3. — , 2009. — С.315—316. —
: Исторический очерк Николаевской академии Генерального штаба. — [Тип. Штаба войск гв. и Петерб. ВО]. , 1882 г. — 711 с. «Столетие Военного министерства. 1802—1902». Т. III, отд. IV. Затворницкий Н.М., «Память о членах Военного совета». , 1907. — С.730.