АТ «Кронштадтський Морський завод» — російська компанія, що займається ремонтом та сервісним обслуговуванням військових та цивільних суден, а також ремонтом суднових газотурбінних установок, дизельних двигунів, комплексною металообробкою, цинкуванням, малярськими роботами. Завод заснований у 1858 році, що робить його одним із найстаріших судноремонтних підприємств Росії. Знаходиться в Кронштадті Санкт-Петербурга.

Маючи потужну енергетичну базу та технічну оснащеність, унікальні гідротехнічні споруди (4 діючі сухі доки, гавані, обладнані причали), завод є найбільшим судноремонтним комплексом Північного заходу Росії. Загальна довжина стапельних основ — 750 метрів, що дозволяє проводити доковий ремонт кораблів та суден завдовжки до 230 метрів та водотоннажністю до 40 тис. тонн.

Історія

Назва Заснований: 1858

1858 — Пароплавний завод 1922 — Кронштадтський судноремонтний завод ім. М. І. Мартинова 1929 — Кронштадтський Морський завод 1932 — Морський завод Головвоєнного порту Балтійського моря (Морський завод) 1944 — Кронштадтський ордена Леніна Морський завод (КОЛМЗ) 1974 — КМОЛЗ 1997 — ФДУП «Кронштадтський Морський завод» Міністерства оборони Російської Федерації 2008—2010 — роботу заводу було припинено 2010 — ФДУП «Кронштадтський Морський завод» Міністерства оборони Російської Федерації 2015 — Акціонерне товариство «Кронштадтський морський завод»

Російська Імперія Створення в Кронштадті Пароплавного заводу було викликане стрімким розвитком залізного пароплавобудування та потребою Росії у власному пароплавобудівному та ремонтному підприємстві для потреб її військово-морського флоту. Будівництво заводу тривало з 1847 по 1858 р.р. Автор проєкту: архітектор Будівельної частини Морського міністерства академік А. С. Кудінов. Основне завдання підприємства полягало у «виправленні механізмів парових судів».

Офіційна дата початку роботи підприємства: 4 (16) березня 1858 р. Протягом усієї своєї історії завод був і залишається головною ремонтною базою Балтійського флоту РФ.

З діяльністю Пароплавного заводу (1858–1922) пов'язані всі основні віхи розвитку російського флоту середини XIX та першої чверті XX століття. На початку 1860-х років завод займався переоснащенням вже існуючих вітрильних кораблів Балтійського флоту в парові (на лінійних кораблях «Цесаревич» і «Синоп», пароплавофрегаті «Олег» і «Швидкий»), був піонером з виготовлення нарізної артилерії для фортець і флоту, стояв біля витоків броненосного суднобудування(на заводі виготовили броню та обшили перший залізний броненосний корабель канонерський човен «Досвід», обшивали бронею і добудовували плавучі батареї «Первінець», «Не чіпай мене», «Кремль»).

Надалі склався розподіл праці: закладка та будівництво броненосців та інших кораблів здійснювалася на верфях Санкт-Петербурга, добудова, налагодження та доведення проводилася в Кронштадті за участю Пароплавного заводу. Наприкінці 1860-х — середині 1870-х років етапною для ранньої діяльності Пароплавного заводу подією стала участь його працівників у будівництві та добудові першого у світі брустверно-баштового броненосця «Петро Великий», найсильнішого корабля свого часу.

Завод також брав участь в експериментах з першими російськими торпедами І. Ф. Олександровського, у створенні та розвитку міноносного та підводного флотів. У роки російсько-японської війни (1904–1905) на Пароплавному заводі готувалися до походу кораблі 2-ї та 3-ї Тихоокеанських ескадр. У період Першої світової війни (1914—1918) завод здійснював добудовні роботи нових лінійних кораблів («Севастополь», «Петропавловськ», «Гангут», «Полтава», есмінців типу «Новик», підводних човнів типу «Барс»), а також важкий ремонт та комплексне переобладнання всіх бойових кораблів Балтійського флоту.

Продукція заводу неодноразово відзначалася вищими нагородами на російських і міжнародних промислових і морських виставках.

З діяльністю ливарників Пароплавного заводу пов'язані численні пам'ятники Кронштадту: чавунна бруківка на Пеньковому мості, що є унікальним зразком дорожнього будівництва ХІХ століття; огорожа Літнього саду (1873) і Петровського парку (1883), бронзові деталі на пам'ятнику кліперу «Опричник» (1873), деталі головного купола Морського собору (1911). У 1912 р. всього за два з невеликим місяці був спроєктований і побудований Макарівський міст, який згодом став одним із символів міста.

Радянський час У роки Громадянської війни 1918–1920 на заводі ремонтувалися і переозброювалися кораблі Балтійського флоту, що повернулися з Льодового походу (1918 р.) з Гельсингфорса і Ревеля, після чого частина з них була включена до складу Чинного загону Балтійського флоту, що виступив против англо-французької ескадри, що блокувала Кронштадт.

У роки перших п'ятирічок Морський завод став єдиною ремонтною базою для кораблів Балтійського флоту, а також проводив великий обсяг судноремонтних робіт на судах цивільного призначення. Значними віхами в історії заводу стали швидкісні докові ремонти легендарних криголамів «Красин», підготовленого для відправки на допомогу челюскінцям (1934 р.), та «Єрмак», відремонтованого для порятунку арктичної експедиції І. Д. Папаніна (1938)

Безприкладним подвигом відзначено працю працівників Морського заводу в період Німецько-радянської війни та блокади Ленінграда. Завод діяв протягом усієї війни. Завод ремонтував кораблі, підводні човни, тральщики, транспорти, катери, оснащував їх бойовою технікою, виконував спеціальні замовлення для фронту та тилових установ (наприклад, був налагоджений випуск мінометів, гранат, багнетів, саперних лопат, колісних верстатів для кулеметів тощо). Будувалися плавучі доти, сани для артилерійських знарядь і кулеметів, броньовані берегові доти та дзоти, плаваючі артилерійські та кулеметні вогневі точки (на базі понтонів та плотів).

До кінця німецько-радянської війни завод став найбільшим судноремонтним підприємством СРСР.

31 травня 1944 року за успішне виконання бойових завдань командування з ремонту та введення в дію кораблів Червонопрапорного балтійського флоту Указом Президії Верховної Ради СРСР Морський завод був нагороджений орденом Леніна.

Наприкінці 1950-х — середині 1960-х років на заводі було проведено масштабну реконструкцію, яка перетворила його на найбільше судноремонтне підприємство ВМС СРСР. У 1970—1980-х роках Морський завод залишався флагманом радянського військового судноремонту.

Сучасність У період 1990-х та початку 2000-х років завод відчував серйозні фінансові та виробничі проблеми, викликані зміною політичного та економічного курсу Росії. У 2008 році діяльність підприємства було припинено.

З 2010 р. Кронштадтський Морський завод відновив виробничу діяльність та здійснив програму фінансового оздоровлення, яка дозволила створити умови для його відродження та подальшого ефективного розвитку. З 2011 р. у доках та біля стін заводу проходять ремонт понад 50 суден та кораблів щорічно, з 2014 р. — понад 100 кораблів та суден. Розвивається виробнича база, розробляється повномасштабна програма модернізації та технічного переозброєння підприємства. У 2015 р. завод акціонувався, і з квітня 2016 р. увійшов до структури державного холдингу АТ «Об'єднана суднобудівна корпорація».

Корабельний док імені Митрофанова Кронштадтського Морського заводу був побудований в рекордно короткі терміни — за 4 роки у 1892–1896 роках. До 1920 док називався Александровським на честь імператора Олександра III (1881–1894). Док був призначений для приміщення в нього океанських крейсерів, побудованих у 1880–1890-і роки для Балтійського і Тихоокеанського флотів, наприклад, крейсера «Рюрік», з водотоннажністю 12 000 т, довжиною 214 м, шириною 32.5 м і висотою 8.2 м. Відкриття доку відбулося 19 жовтня 1896 року. Першим у док був введений ескадрений броненосець «Петр Великий», найсильніший корабель свого часу.

Всього на території Кронштадтського Морського заводу знаходиться 4 сухі доки. Три з них збудовані в XIX столітті. Багато механізмів (насосні станції, батопорти, затвори) функціонують досі.

Док ім. Велещинського 1914 р. Довжина 236 м., ширина 45.9 м., висота 10.8 м. Док ім. Митрофанова 1896 р. Довжина 214 м, ширина 32.5 м, висота 8.2 м. Док ім. Трьох есмінців 1876 р. Довжина 186 м., ширина 29.1 м., висота 8.2 м. Док ім. Сургіна 1846 р. Довжина 99.9 м., ширина 25.5 м., висота 6 м.

Восени 2014 року на заводі ремонтувався криголам «Красин». З вересня 2014 р. по липень 2016 р. завод проводив ремонт та модернізацію на крейсері І рангу «Аврора». У 2022–2023 роках відбулись ремонт та музеєфікація першого радянського АПЧ К-3 «Ленінський комсомол».

Російсько-українське вторгнення (з 2022) Вранці 3 червня 2026 року о 06:35 дрони-камікадзе 1-го окремого центру СБС та СБУ атакували корвет «Бойкий», що стояв на плановому ремонті в сухому доці Велещинського на Кронштадтському морському заводі. Щонайменше два безпілотники влучили в корабель, один — у надбудову, спричинивши пожежу, дим від якої було видно за кілька кілометрів. Удар став частиною масштабної атаки на об'єкти Ленінградської області, зокрема Петербурзький нафтовий термінал, факт ураження підтвердили російські військові оглядачі. Атака символічно припала на перший день Петербурзького міжнародного економічного форуму (ПМЕФ).

Санкції 7 квітня 2022 року, на тлі повномасштабного вторгнення Росії в Україну, підприємство включено до списку санкцій США як компанія пов'язана з холдингом «Об'єднана суднобудівна корпорація», що раніше потрапив під санкції оскільки холдинг «розробляє і будує більшість російських військових кораблів, включаючи і ті, які використовуються для завдання школи цивільному населенню України.

19 жовтня 2022 року завод потрапив під санкції України, оскільки «компанія несе відповідальність за підтримку дій, які підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України».

З аналогічних причин завод знаходиться під санкціями Японії та Нової Зеландії.

Місцезнаходження Петрівська вул.. Навпроти заводу — зупинки автобуса № 3.

Див. також

Суднобудування Росії

Примітки

Література

Кронштадтський морський завод. Літопис. — СПб.: Видавництво «Зодчий», 2013. — 200 с. Коваленко Ю., Миронов Ст., Ушаков А. Кронштадтський Морський завод. // Морський збірник . — 2004. — № 3. — С.22–28.

Посилання