Дніпрова хвиля - газета яка виходила українською мовою в окупованому нацистами місті Кременчук в період з листопаду 1941 року до 1943 р.
Видання виходило накладом від 10 000 до 19 000 примірників упродовж майже двох років, починаючи з жовтня 1941 р. Відповідальними редакторами були спочатку Михайло Щепанський, а з квітня 1942 р. – В. Тарасів. Газета з’являлась друком спочатку тричі, а згодом двічі на тиждень, на чотирьох, пізніше на двох шпальтах, форматом 30х40 см, за тогочасною ціною – 50 коп.
Історія У довоєнні роки радянська влада наклала табу на будь-які прояви національноосвітнього життя у місті Кременчук.
Після окупації в 1941 р Кременчук став центром Кременчуцького гебіту, генеральної округи Київ райхскомісаріату Україна.
Початковий період німецького окупаційного режиму був позначений певною лібералізацією суспільно-політичного життя у Кременчуці. Подібну трансформацію яскраво засвідчували шпальти міської газети “Дніпрова хвиля”, головним редактором якої був провідник націоналістичного підпілля Кременчука Михайло Щепанський, котрий і визначав редакційну політику. Міська управа започаткувала видання Кременчуцького округового часопису “Дніпрова хвиля” 28 жовтня 1941 р. Вона ж і призначила Михайла Щепанського її головним редактором.
Навесні 1942 р. ціоналістичне підпілля у місті зазнало втрат, відбулися арешти членів ОУН-Б. Хвиля арештів зачепила працівників краєзнавчого музею, редакції “Дніпрової хвилі”, учителів шкіл, окремих співробітників міської управи. Головний редактор “Дніпрової хвилі” Михайло Щепанський був заарештований і розстріляний. Разом із ним були арештовані його найближчі помічники, кореспонденти газети – О. Єфименко, О. Стодоля, П. Воронов, О. Тихий, В. Мостенко, Т. Сапенко, Ф. Бабій, П. Кохнівський та інші .
Після погрому редакції новим шеф-редактором часопису став В. Тарасів. З цього часу матеріали видання вже не торкалися просвітницької тематики.
13 серпня 1943 року газета "Дніпрова хвиля" вийшла останній раз за підписом відповідального редактора В. Тарасіва. Наступні номери уже виходили без його підпису. Яка його подальша доля не відомо. Останнє число газети за номером 110(235) вийшло в четвер 16 вересня 1943 року. А наступного дня з Кременчука розпочалась евакуація окупаційних установ.
Зміст Перші шпальти газети мали ідеологічне забарвлення і присвячувались пропаганді “нового порядку”, який нацистський режим запровадив на окупованій території. У матеріалах газети йшлося про фронтові перемоги німецької армії, друкувалися вісті з “головної квартири фюрера”, статті німецьких офіцерів про визвольну місію, яку вони несли українському народові. Приголомшливим для пересічного громадянина стали газетні публікації тематика яких розвінчувала політику радянської держави – розкуркулення, примусова колективізація, Голодомор 1932–1933 рр.
“Дніпрова хвиля” передруковувала аналітичні статті з інших видань, зокрема, “Уярмлена мова” Т. Шевчука і В. Нечая із часопису “Нова Україна”. Матеріал П. Смотрицького “Про бій під Крутами” був присвячений 24-тим роковинам героїчних подій Української революції.
На сторінках видання публікувались оголошення про пошук рідних, зв’язок з якими було втрачено у вирі війни.
Газета доносила до мешканців міста інформацію про демографічну картину і соціальний склад населення. Так, у газеті повідомлялось, що на 6 червня 1942 р. у Кременчуці мешкало 31 818 особи, зокрема, українців – 29 337, росіян – 1 818, німців – 100, інших – 563.
Проблема вивезення української молоді на роботу до Німеччини також знайшла відображення на шпальтах “Дніпрової хвилі”. Газета публікувала заклики німецького керівництва для проведення трудових наборів. Агітаційні матеріали рясніли закликами: “Їдьте до прекрасної Німеччини.
Примітки